Дуда та Моравецький грають ролі доброго і поганого поліціянта на темі Волинської трагедії

Польський президент Анджей Дуда разом з прем’єр-міністром Матеушем Моравєцкім сьогодні взяли участь у відзначені Національного дня пам’яті жертв ґеноциду, вчиненого українськими націоналістами проти поляків. Церемонія відбулася у Skwer Wołyński у Варшаві.

— 11 липня 1943 року, у криваву неділю, злочини, скоєні проти поляків, які жили, зокрема, на Волині, досягли кульмінації. Цей злочин був фактично ґеноцидом, оскільки його метою було здійснити етнічну чистку шляхом вбивства поляків і очищення цієї землі від польської меншини, – вважає президент Анджей Дуда (Andrzej Duda).

— Тільки на Волині до 60 000 поляків було вбито – і ми наголошуємо з великим болем і розпачем – нашими сусідами! Тому що так було, що вони жили по сусідству, часто були пов’язані різними родинними і дружніми узами, – сказав президент Польщі.

— Ці події – це беззаперечний історичний факт, не якась вигадка, задум, не якась легенда чи оповідка, в якій є частка правди, а тільки факт, – підкреслив Дуда.

— Сьогодні [залишилось] дуже мало свідків того злочину, які бачили його на власні очі в дитинстві... Ми це пам’ятаємо і будемо пам’ятати як нація, як суспільство, бо це частина нашої дуже складної історії. Його пам'ятають, зокрема, ті, чиї найближчі родичі загинули цілими поколіннями, — зазначив президент.

— Понад півмільйона несли і носять у своїй душі страшне тремтіння, рану, яка загоюється важко. Сподіваюся, цю рану зашрамовано, але слід залишається, – завершив виступ Дуда.

Натомість прем’єр-міністр Матеуш Моравєцкі (Mateusz Morawiecki) у своїй промові заявив, що «не заспокоюся, доки не знайдемо останнє місце поховання жертв Волинської різанини».

— Удари сокирою були не найжорстокішою смертю для них. Вони були набагато жорстокішими, тому цей злочин ґеноциду є винятково варварським і неповторним за своєю звірячістю, – наголосив польський прем’єр.

— Кресов’яни були вбиті двічі: один раз ударами сокири, другий раз мовчанням, і ця друга смерть була страшнішою за першу, – сказав Моравєцкі, цитуючи о. Тадеуша Ісакович-Залєского [польський ультра-правий діяч, знаний своєю стійкою україножерною позицією, яку пропаґує вже понад 10 років — прим. ред.].

— Десятиліття мовчання, спершу між правителями ПНР [себто Польщі комуністичної доби], які виконували накази з Москви, а потім підтримувалося елітами Третьої республіки, мають бути перервані, — оцінив прем’єр.

— І це моє зобов’язання: я не заспокоюся, поки не знайдемо останню могилу, місце поховання замордованих волинян і всього східного окраїну. Цю реальність необхідно повністю розкрити, — заявив Прем'єр-міністр.

— Тому не буде примирення на фальші, на забутті, на брехні. І це має бути відправною точкою і це є відправною точкою для примирення між нашими народами, – наголосив очільник польського уряду.

Як бачимо, є легка відмінність в риториці у виступах президента Польщі і польського прем'єра. Перший робить наголос більше на примиренні та збереженні пам'яті про цю направду історичну трагедію. Другий покликається на слова відвертого польського шовініста.

Але у висліді це все скидається на те, що вони обидва вміло розподілили ролі, одна з яких має розчулити насампереде українську авдиторію, а друга — підтримувати тонус польського виборця. 

Очевидно, саме на знак подяки за такий вишуканий «театр» президент України Зеленський 11 липня, тобто в день «Волинської різні», як це називають в Польщі, ухвалив Закон про особливий статус поляків в Україні.

Воістину: політична дружба не має ні границь, ні пам'яті.

Примітка
Польських високопосадовців цитовано за джерелами: TVP #1, TVP #2