Західна Україна за минулий тиждень: Будапешт готовий «рятувати» українських угорців, Бухарест наразі мовчить про румунів

Глава МЗС Угорщини припустив, що за певних умов угорські військові можуть перейти кордон із Україною, щоб захистити угорців Закарпаття. А от Румунія не робить жодних зусиль для захисту своєї меншини на Закарпатті та Буковині.

Угорщина може вступити у війну в Україні для захисту угорців на Закарпатті

Глава МЗС Угорщини Петер Сійярто вважає, що якщо лінія фронту дійде до Західної України, то це становитиме серйозну загрозу для Будапешта. Тому в його інтересах якнайшвидше зупинити бойові дії. Сійярто не вдаючись до натяків заявив, що Угорщина має сценарії «воєнної надзвичайної ситуації» з метою захисту і порятунку угорців, які проживають на Закарпатті. Він також припустив, що угорські військові можуть перейти кордон із Україною. Про це політик сказав в інтерв'ю угорському виданню Index, опублікованому 15 липня. ЗУНР повідомляв про це того ж дня.

За словами найближчого соратника прем’єра Угорщини Віктора Орбана, Будапешт прагне якнайшвидше зупинити російсько-українську війну та «уникнути підготовлених сценаріїв» щодо порятунку угорців у Закарпатській області України. «У нашій країні підготовлені сценарії військової надзвичайної ситуації… У наших інтересах, щоб на Сході України якнайшвидше встановився мир, тому що тоді ми зможемо уникнути небезпечних сценаріїв, підготовлених для того, щоб врятувати та захистити 150 000 угорців, які живуть на Закарпатті», – сказав Сійярто.

«Якщо фронт наблизиться до західної частини України, це становитиме для нас набагато більшу загрозу безпеці, ніж та, з якою ми стикалися досі», – сказав глава угорської дипломатії. Він зазначив, що як і будь-яка країна, по сусідству з якою йде війна, Угорщина має бути готова захистити себе у разі потреби. При цьому міністр заявив, що Угорщина «була б щасливішою, якби це не знадобилося».

«У нас немає жодних розбіжностей із президентом України Володимиром Зеленським. Він представляє інтереси України, а ми – інтереси Угорщини. А в чому полягає український інтерес? Залучити до цього конфлікту якнайбільше країн, хоча б через постачання зброї», – вважає угорський міністр. «Навпаки, наш інтерес полягає в тому, щоб за будь-яку ціну залишитися поза цим конфліктом, і мінімізувати шанси потрапити у військову ситуацію. Безперечно також, що раніше відносини між Угорщиною та Україною були напруженими. Однак після початку бойових дій ми залишили у минулому питання, які викликали напруженість», – додав він.

Сійярто також сказав, що Європа вже запровадила достатньо санкцій проти Росії, і тепер Захід має більше зосередитися на тому, щоб досягти припинення вогню якнайшвидше, і згодом укласти мир. Він також висловив готовність Будапешта надати майданчик для мирних переговорів Києва та Москви в Угорщині, а також запевнив, що його країна продовжуватиме приймати українських біженців. Справді, як повідомив 17 липня Оскар Шестак, голова загальних зборів області Саболч-Сатмар-Берег, лише за попередній день до Угорщини прибуло більше 12 тисяч біженців з України.

Раніше Петер Сійярто неодноразово заявляв, що Угорщина не постачає зброю Україні і не дозволяє її транзит через свою територію, щоб не наражати на небезпеку угорців, які проживають на Закарпатті. За його словами, Угорщина не хоче бути втягнутою у війну в Україні.

«Ми прийняли 630 тисяч біженців із України. Ми добре дбаємо про них, пропонуємо роботу тим, хто залишається надовго, та освіта для дітей. Ми не очікуємо, що хтось скаже „спасибі” угорцям. Але чекаємо на одне: не провокувати нас, не звинувачувати нас, не говорити про нас погано тільки тому, що ми прийняли одне рішення – не брати участь у доставці озброєнь. Чому? Бо ми сусіди. Для нас головна мета – не бути залученими до цієї війни будь-яким чином», – сказав він 6 липня в інтерв’ю CNN.

Реакції МЗС України на заяви Петера Сійярто досі немає. Посольство ж Угорщини в Києві відповіло в стилі «кращий захист – це напад». В офіційному повідомленні дипломатичного представництва сказано, що «міністр закордонних справ Угорщини не окреслював жодного сценарію, за яким угорська армія перетнула би український кордон» (хоча ці слова кожен може прочитати на сайті Index – на жаль, лише угорською мовою).

«На відміну від неправдивих фейкових новин, реальністю є те, що Угорщина проводить найбільшу в своїй історії гуманітарну операцію для допомоги Україні, і ми твердо стоїмо на своїй позиції, що не піддамося на жодні провокації, тому не надсилатимемо ні зброї, ні солдатів на війну» – відзначено в офіційному повідомленні посольства Угорщини в Києві. Прикметно, що першими цей документ оприлюднили на сайті та в ефірі ужгородського «21 каналу», який належить угорським бізнесовцям.

Румунія не поспішає захищати одноплемінників на Західній Україні

Хоча у згаданій Закарпатській області проживає також понад 30 тисяч етнічних румунів, влада Румунії не робить жодних зусиль для захисту своєї меншини на території України. А захищати є від чого: з 2023 року всі нацменшини в Україні втратять право на свої навчальні заклади, а вже з 16 липня будь-якого продавця чи офіціанта у румунському селі можна законно оштрафувати за звертання до клієнта рідною мовою, а не українською.

Пасивність Румунії пояснюється принаймні двома основними причинами. По-перше, Бухарест від початку агресії Росії проти Україні зайняв позицію беззастережної підтримки всіх дій Заходу. Румунія, поряд із Польщею, стала одним із головних маршрутів надання Києву озброєнь та боєприпасів, а роль Бухареста у постачанні в Україну пально-мастильних матеріалів та вивезення з нашої країни зерна взагалі важко переоцінити.

По-друге, румунська влада розраховує непогано заробити на так званому «післявоєнному відновленні України». Відповідно, в Бухаресті побоюються, що акцент на правах румунської нацменшини в Україні може зашкодити такому заробітку. Так, 9 липня румунський міністр економіки Румунії Флорін Спетару заявив, що Румунія збирається брати активну участь у відновленні України після завершення бойових дій. «Ми відіграватимемо ключову роль у всій конфігурації реконструкції, скажімо, на роки, на це буде виділено значну суму грошей», – сказав він в ефірі телеканалу Digi24.

На його думку, це обов’язок «цивілізованої Європи», тому інші країни ЄС мають приєднатися до процесу. Спетару зазначив, що і сьогодні Румунія робить свій внесок у справу допомоги Україні, надаючи біженцям можливість працевлаштуватися. «У якийсь момент ці люди повернуться в Україну, і продовжать працювати», – чемно натякнув румунський міністр українським біженцям.

Але поки «значна сума» не виділена, у Румунії, як то кажуть, «клюють по зернятку». Незважаючи на бойові дії на Сході України, продовжуються роботи з будівництва мосту через річку Тиса на румунсько-українському кордоні у Закарпатській області. Міст має з’єднати населене переважно румунами містечко Біла Церква на Закарпатті та місто Сігету-Мармацією в Румунії.

Нині рух між двома країнами в цьому місці здійснюється дерев’яним мостом, побудованим у 2000 році. Новий міст буде бетонним, і складатиметься з двох паралельних 260-метрових споруд, з двома смугами руху в кожному напрямку. Вартість проекту становитиме близько 30 мільйонів євро, які отримає румунська сторона – саме вона має збудувати міст до кінця 2024 року. Це будівництво повністю фінансує Єврокомісія, а ось дорожньо-транспортну інфраструктуру з кожного боку мосту мають збудувати Румунія та Україна власним коштом.

Однак не виключено, що Румунія збудує міст «в порожнечу», як це сталося з дорожньою та прикордонною інфраструктурою на кордоні з Чернівецькою областю (там, до речі, мешкає понад 150 тисяч етнічних румунів). Реконструкція за гроші ЄС контрольно-пропускних пунктів (КПП) «Красноїльськ» та «Дяківці» та доріг до них з української сторони триває з 2015 року, і новий термін їхньої здачі – кінець 2022 року. При цьому з румунського боку все давно готове.

Наприкінці червня цього року губернатор Буковини (так зазвичай називають Чернівецьку область, створену на основі північної частини колишнього австро-угорського герцогства Буковина) Сергій Осачук, під яким захиталося крісло, обіцяв відкрити два згадані КПП «найближчим часом». За чутками, він намагався переконати Офіс президента України, що у разі зміни губернатора проект знову буде заморожений. Однак ця аргументація не спрацювала, і ввечері 13 липня на сайті президента України з’явилися укази про звільнення Осачука та призначення головою Чернівецької обласної державної адміністрації (ОДА) Руслана Запаранюка. Примітно, що укази було опубліковано із затримкою – вони датовані 11 липня.

На знимці зліва направо: крісло губернатора Буковини, Сергій Осачук, Руслан Запаранюк

Парадокс у призначенні керівника Чернівецької обласної дирекції «Ощадбанку» Запаранюка полягає в тому, що він належить до бізнес-політичної «сім’ї» екс-прем’єра Арсенія Яценюка. Так само, як два інших відомих вихідця з Буковини – екс-глава «Ощадбанку» Андрій Пишний та екс-міністр транспорту та інфраструктури Максим Бурбак. Саме фірми останнього отримали після 2015 року підряди на реконструкцію КПП «Красноїльськ» та «Дяківці», але «освоїли» європейські гроші так, що все довелося будувати наново.

При цьому сам Максим Бурбак після призначення Руслана Запаранюка губернатором Буковини не втримався від самовдоволених коментарів місцевим ЗМІ. «Чи знайомий я з Русланом Запаранюком? Я знайомий з усією областю. Ну і як можу не знати людину, яка була керівником "Ощадбанку" у Чернівецькій області з 2014 року? З Русланом Запаранюком ми у моєму виборчому окрузі багато разів відкривали оновлені відділення цього банку. До речі, філія "Ощадбанку" в Чернівецькій області вже кілька років визнана однією з найкращих. Тому сказати, що не знаю цієї людини, було б неправильно» – заявив він виданню «Молодий буковинець».

Також політик додав, що у майбутньому варто всіх «губернаторів» перетворити на «префектів». «Особисто знайомий практично з усіма "губернаторами", які очолювали область протягом останніх десятиліть. І Запаранюка, і Осачука, і Фіщука, і Павлюка, і Куліша, і навіть Папієва знав. І, дай Бог усім нам здоров'я, – мабуть, знатиму ще багато наступних голів Чернівецької обласної державної адміністрації (ОДА). Але головне, що я хотів би нарешті дочекатися, коли знатиму префектів, а не голів Чернівецької ОДА. Тому що облдержадміністрація – це пережиток радянського минулого», – сказав Максим Бурбак.

До речі, румунським властям така назва глави української області має сподобатися – адже саме титул префекта носять чиновники, яких призначає Бухарест у регіони Румунії. Але є ще один момент: один із цих регіонів – Південна Буковина, де час від часу звучать заклики до «возз’єднання» з Північною Буковиною, адже в 1918-1940 роках вся Буковина входила до складу Королівства Румунія...