Західна Україна за минулий тиждень: «Декомунізація» житлового господарства регіону та його прагнення до енергетичної незалежності

Закарпатська, Львівська, Волинська та Івано-Франківська області наростили потужності розподіленої генерації до рівня власного споживання. Тепер вони в разі чого можуть обійтися без енергосистеми України.

Західна Україна хоче стати енергетично незалежною. Від ЄС чи від Києва?

Протягом 2025 року та перших місяців 2026 року Закарпатська, Львівська, Волинська та Івано-Франківська області наростили потужності розподіленої генерації до рівня, який покриває власне споживання областей, що дозволило змінити логіку управління енергопотоками на місцях.

Про це 3 березня на нараді за участю Володимира Зеленського, інших київських топ-чиновників та представників з регіонів повідомив заступник керівника Офісу президента України Віктор Микита, екс-губернатор Закарпаття.

За його словами, українська енергосистема переживає найбільш фундаментальну трансформацію за часи незалежності – замість вразливих гігантів-електростанцій ставку зроблено на «розпорошену» мережу об’єктів.

«Традиційна енергомережа з централізованими вузлами є занадто вразливою до зовнішніх втручань та аварій. Коли ж генерація знаходиться безпосередньо біля споживача, ризик масштабного відключення мінімізується. Мала генерація є мобільною, її важче виявити та вразити, а головне – її набагато швидше відновлювати у разі пошкоджень. Це і є та сама «життєстійкість», про яку говорять міжнародні партнери», – заявив чиновник.

Лише за минулий рік в Україні вдалося створити та приєднати до мережі понад 1,5 ГВт нових потужностей. В Закарпатті та в сусідніх областях насамперед йдеться про вітрові електростанції (ВЕС), які використовують географічні особливості Карпатського регіону, сказав Віктор Микита. При цьому він промовчав про те, що масштабне будівництво гігантських вітряків на заповідних карпатських полонинах викликає тривогу як українських, так і європейських екологів, про що ЗУНР неодноразово писав.

На другому місці – промислові сонячні електростанції (СЕС). Це масштабні проекти, що живлять цілі виробничі кластери в Закарпатській та Львівській областях. А завдяки СЕС приватних домогосподарств тисячі родин перетворилися зі споживачів на виробників електроенергії. Окремо варто згадати і когенераційні установки, які забезпечують одночасне виробництво тепла та електрики для потреб міст.

«Для Закарпаття такий шлях був продиктований не лише війною, а й специфікою регіону. Відсутність великих генеруючих об’єктів раніше робила область «тупиковою» в енерголанцюгу, але сьогодні це стало нашою перевагою», – заявив Микита, що прозвучало досить дивно, оскільки саме через Закарпатську область Україна імпортує 70-80% всієї електроенергії з країн ЄС.

Але якщо врахувати, що йдеться про імпорт з Угорщини та Словаччини, з якими в України кожного дня все більше погіршуються стосунки, тоді прагнення Закарпаття до енергетичної незалежності виглядає логічним: край не зможе отримати електрику з сусідніх областей фізично – бо там її самим ледве вистачає, а з сусідніх країн – через політичні конфлікти Києва з Братиславою та Будапештом.

Фахівці енергетичного сектору вказують на те, що досягнення половиною областей Західної України рівня «самозабезпечення» за рахунок розподіленої генерації – це лише перший етап. Наступний крок – створення інтелектуальних енергетичних мереж (Smart Grids), які зможуть автоматично перерозподіляти надлишки енергії між громадами.

«Ми спостерігаємо народження локальних енергетичних островів. Коли область чи регіон можуть працювати в автономному режимі навіть при повному від’єднанні від магістральних ліній – це і є справжня перемога інженерної думки та управлінської волі», – вважає експерт з відновлюваної енергетики Михайло Ковач.

Наступним кроком розвитку розподіленої генерації в регіоні експерти і чиновники вважають масштабні системи накопичення енергії (Energy Storage). Акумуляторні системи великої ємності мають стати обов’язковим доповненням до сонячних та вітрових парків, щоб забезпечити стабільність мережі в нічний час або у безвітряну погоду.

Закарпаття вже готує пілотні проекти з використання промислових систем накопичення енергії. Це дозволить збалансувати пікові навантаження та зробити «зелену» енергію ще більш надійною. Отримати кошти на такі системи планують від ЄС, в тому числі з прицілом на зберігання електроенергії, виробленої ВЕС та СЕС в європейських країнах.

Таким чином, або в Ужгороді працюють євроооптимісти, які вірять в налагодження стосунків Києва з Будапештом і Братиславою, або закарпатські чиновники в разі чого планують налагодити такі контакти самостійно. Тим більше, що Закарпатська область є єдиною в Україні, де підприємства можуть імпортувати електроенергію за прямими контрактами з європейськими операторами, без українських посередників.

«Декомунізація» житлового господарства регіону пришвидшується

Найбільш густонаселений район Чернівців вже понад тиждень без води через масштабне руйнування каналізаційного колектора, спорудженого ще наприкінці 1960-х. А в усьому Тернополі відключили центральне опалення та гарячу воду – у зв’язку з терміновим ремонтом обладнання, яке не витримало зимових відключень електроенергії.

Воду в чернівецькому мікрорайоні «Гравітон» відключили 26 лютого, аби колектор заповнювався повільніше. Зробили це, бо магістральна каналізаційна труба в районі вулиць Роменської та Немирівської прогнила й обвалилася. Відтак немає, куди стікати нечистотам з будинків з непарними номерами на вулиці Руській (основна частина багатоповерхової забудови мікрорайону.

Зараз до будинків питну воду підвозить цистернами водоканал, люди можуть стояти у чергах за нею понад годину. З 4 березня в частину будинків подають воду по 2-3 години на добу, проте до верхніх поверхів вона не доходить.

Сам колектор проклали ще на початку будівництва мікрорайону – у 1969 році, повідомили у Чернівецькій міськраді. За словами гендиректора водоканалу Андрія Сайковського, термін експлуатації зруйнованої залізобетонної труби – 30 років, й замінити її мали понад 20 років тому. Проте мікрорайон активно забудовувався, а мережі не ремонтувалися.

Наразі комунальники зіткнулися з серйозними труднощами під час ремонту, оскільки над обваленою частиною колектора розташовані приватні паркани, дерева і діюча трансформаторна підстанція. За нормативами, охоронна зона навколо такої труби має становити не менше 25 метрів – однак її ніколи не дотримувалися. Це суттєво ускладнює проведення робіт.

Вартість ремонтних робіт оцінюється від 30 до 50 мільйонів гривень. Міський голова Роман Клічук на прес-конференції 3 березня запевнив, що місто виділить кошти на повну заміну цієї гілки колектора, фактично будівництво нової мережі з нуля для всього мікрорайону. Проте коли саме вдасться відновити повноцінне водопостачання мікрорайону – досі невідомо.

Мікрорайон «Гравітон» – найбільш густонаселений у Чернівцях. За різними оцінками, тут від 15 до 20 тисяч мешканців (загалом чернівчан понад 260 тисяч). З лютого 2022 року в місто прибуло понад 42 тисячі переселенців зі Сходу, значна частина яких винайняла помешкання на «Гравітоні».

А от у Тернополі у всіх будинках, які під’єднанні до централізованого теплопостачання, від 4 березня немає опалення та гарячої води. Про відключення теплопостачання та гарячого водопостачання повідомив сайт «Тернополяни». Там зазначили, що така ситуація склалася через те, що ліміти газу на цей опалювальний сезон для Тернополя уже вичерпали. Проте керівник «Тернопільміськтеплокомуненерго» Андрій Чумак заперечив цю інформацію.

«Ліміти газу на опалення в нас дійсно встановлені, і вони вичерпані. Але зупинка теплопостачання та постачання гарячої води пов’язана з тим, що ми зараз терміново ремонтуємо наше обладнання, яке серйозно зносилося через часті відключення та перемикання електроенергії взимку. Техніка, яка працює в комуненерго, на такі ситуації не розрахована», – заявив він журналістам.

Він додав, що це не плановий ремонт, а терміновий, який не могли передбачити, щоб попередити жителів. Чумак пообіцяв, що за два дні опалення та гарячу воду знову включать, однак цього досі не відбулося. Вочевидь, як і в Чернівцях, «радянська гарантія» на обладнання теж закінчилася.

У Львові вибухнув черговий мовний скандал

У Львові вкотре розгорівся мовний конфлікт, ініціатором якого став київський блогер Олексій Мироненко, який зараз живе і працює в Польщі. Він облаяв співробітницю медичного центру у Львові після того, як вона попросила його спілкуватися з нею щодо запису до лікаря державною мовою, бо «не розуміє» російської.

Мироненко розмістив у соціальних мережах відео, на якому він телефонував до львівського приватного медичного центру NOVO, проте співробітниця не стала з ним розмовляти російською мовою. На це блогер відреагував у звичній для себе зухвалій манері.

«Не зрозумів, що ви мені тільки що сказали? Державною мовою розмовляти? А нах*й ви не хочете піти? Нах*й пішла, державною мовою», – сказав він. Після того як дзвінок обірвався, він продовжив лаятися: «Це приватна клініка у Львові. Оху*ти, вони взагалі там оху*ли».

Згодом Олексій Мироненко опублікував іще одно відео, на якому розповів, що у Львові йому відмовили в обслуговуванні через російську мову.

«Це справа принципу. А якби була якась стресова ситуація – людина вмирає, і я телефоную, бо треба допомога — вона теж у цей момент скаже, якою мовою мені розмовляти? Це повний абсурд і маячня, не важливо, якою мовою людина розмовляє. Розпалювати ненависть на цих темах – дуже низько і нерозумно. Це для примітивного стада баранів», – сказав він.

Однак коментатори під цими відео розкритикували самого Мироненка, а соцмережі медичного центру тим часом отримали хвилю коментарів із підтримкою. У відповідь там заявили, що «якщо відтепер потрапити на обстеження у NOVO стане для когось стимулом вивчити чи згадати українську, то ми будемо цьому безмежно раді», і пообіцяли преміювати працівницю, яка спілкувалася з Мироненком.

Виконувач обов’язків голови Львівської облради Юрій Холод також висловив підтримку закладу: «Я впевнений, що це не просто позиція – це політика і приклад зрілого, соціально відповідального українського бізнесу. А всі недоблогери мають запам’ятати: на зневазі до людей і державної мови популярності не здобудеш, а про повагу і якісь заробітки надалі можеш забути».

На скандал відреагувала і уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська, яка наголосила: працівники сфери обслуговування зобов’язані обслуговувати державною мовою і не мають обов’язку переходити на іншу мову на вимогу клієнта. Це стосується, зокрема, і державних, і приватних медичних закладів. Івановська подякувала співробітниці NOVO «за принципову позицію та дотримання вимог законодавства», а також відзначила «витримку та мовну стійкість у ситуації тиску».

При цьому львівські коментатори не виключають, що насправді йдеться про агресивний рекламний хід львівського медичного центру. Адже Олексій Мироненко відомий широкій аудиторії завдяки участі в шоу «Звана вечеря» на телеканалі СТБ у 2020 році. У своїх рекламних сюжетах він регулярно використовує нецензурну лексику, танцює на кладовищі, рекламує чорних магів – тобто якраз відповідає цільовій аудиторії центру NOVO, який тепер став широко відомим, і не лише у Львові. При цьому Мироненко, який працює в Польщі, може дозволити собі випади на адресу української мови, не побоюючись українських «активістів» чи правоохоронців.