Західна Україна за минулий тиждень: Масове звільнення «західняків» з полону та черговий протест закарпатських угорців

Загальна кількість звільнених 19 березня з полону уродженців Західної України склала 76 осіб – тобто майже 44% від усіх обміняних, причому понад половина цієї кількості – це військові зі Львівщини.

Майже половина обміняних днями полонених – із Західної України

У середу, 19 березня, Україна і РФ провели обмін полоненими у форматі 175 на 175. За повідомленнями ЗМІ, серед звільнених військові ЗСУ, Нацгвардії, територіальної оборони, ВМС та прикордонники. При цьому майже половину звільнених складають бійці 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького (24 ОМБр), що базується на Яворівському полігоні у Львівській області.

Як повідомив 20 березня представник прес-служби цього підрозділу Андрій Полухін, це перший обмін, в якому є така велика кількість бійців 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила, а саме – 70 військовослужбовців.

«Серед тих, кого обміняли, є і хлопці, які обороняли Попасну, тобто в полоні вони пробули майже три роки. Є бійці, які захищали лінію фронту біля міст Нью-Йорк – Торецьк. І також ті, хто потрапив у полон вже на Краматорському напрямку, у місті Часів Яр», – розповів він.

Андрій Полухін відзначив, що вся інформація про майбутній обмін була засекреченою. То ж про те, хто повернувся, всі дізналися тільки після обміну.

«Досі були обміни, коли повертали одиницями. Були обміни, коли повертали близько десяти бійців. До вчорашнього обміну повернулося лише близько 30 бійців нашої бригади. То ж вчорашня новина була радісною саме через таку велику кількість повернутих наших хлопців», – сказав він.

Прес-офіцер підкреслив, що нині законом України передбачено: люди, які пройшли полон, можуть не повертатися на військову службу (до речі, така норма з’явилася лише у травні 2024 року). «На цей момент ніхто не скористався своїм правом повернутися на службу. Але ми завжди раді та чекаємо їх у нашому підрозділі», – висловив надію Андрій Полухін.

Він не пояснив, яким чином в рамках одного обміну опинилося стільки військовослужбовців одного підрозділу, при цьому взятих в полон в різний час та в різних місцях. Прес-служба 24 ОМБр також не оприлюднила інформації про те, з яких саме областей походять звільнені військовослужбовці, це довелося з’ясовувати з повідомлень обласних військових адміністрацій (ОВА).

Отже, у Львівській ОВА повідомили про тридцять дев’ять воїнів зі Львова та інших міст і сіл області, які в повернулися з полону. Начальник Львівської ОВА Максим Козицький у своєму телеграм-каналі влаштував справжній марафон, опублікувавши низку постів з прізвищами звільнених та обставинами, за яких вони потрапили в полон. Судячи з усього, більшість звільнених – це військовослужбовці саме 24 ОМБр, проте прямо це було вказано лише приблизно в половині випадків.

Губернатор повідомляв по два-три прізвища, і засоби масової інформації просто не встигали вести загальний підрахунок. Навіть державна інформаційна агенція «Укрінформ» написала про 30 звільнених мешканців Львівщини, «Прикарпатська інформаційна агенція» (Івано-Франківськ) – про 34, і т.п. До речі, загального списку Козицький так і не опублікував, це зробили журналісти «Львівського порталу».

Схожою була ситуація і в сусідній Івано-Франківській області. Там голова ОВА Світлана Онищук повідомила, що «з російської неволі повернулися десять прикарпатців», серед звільнених 9 військових та цивільний. Чиновниця опублікувала список без зазначення підрозділу, в якому служили полонені. А через кілька годин уже мер Коломиї Богдан Станіславський написав, що з полону повернулися два військовослужбовці 24 ОМБр, уродженці Коломийського району. Тобто загалом йшлося про 12 осіб.

В інших ОВА регіону спромоглися одразу опублікувати повну інформацію про звільнених з полону земляків. Так, в Тернопільську область повернуться теж 12 колишніх полонених, у Рівненську – 9, у Волинську та Хмельницьку – по двоє. Уродженців Буковини та Закарпаття під час обміну 19 березня військовослужбовців не було. Загальна кількість звільнених «західняків» склала 76 осіб – тобто майже 44% від усіх обміняних, причому понад половина з цієї кількості – зі Львівщини.

Місцеві коментатори вважають, що така велика кількість представників Західної України і під час обміну пов’язана не стільки з тим, що вони активніше здаються в полон, а зі спробами Києва зменшити кількість ухилянтів в регіоні взагалі та на Львівщині зокрема. Нагадаємо, станом на середину 2024 року (більш актуальних даних в публічному доступі немає) Львівська область була безумовним лідером в Україні за кількістю осіб, які ухиляються від проходження військової служби. Тут в розшук було подано 101,7 тисяч ухилянтів (15861 у 2022 році, 85820 у 2023-2024 роках) – майже четвертина від усіх по країні.

Закарпатські угорці знову виступили проти освітніх новацій Києва

20 березня низка організацій угорської національної спільноти Закарпатської області, зокрема, «Товариство угорської культури Закарпаття» (KMKSZ), «Демократична спілка угорців України» (UMDSZ) та «Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство», надіслали відкриту заяву голові Верховної Ради Руслану Стефанчуку та голові парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергію Бабаку.

В місцевих ЗМІ її було опубліковано під заголовком «Заява угорців Закарпаття щодо деяких законодавчих ініціатив, котрі можуть нашкодити євроінтеграції України» – тобто підписанти наступили на болючий мозоль київських властей, для яких євроінтеграція є одним з фетишів. Знаковим є і той факт, що документ підписали керівники KMKSZ Василь Брензович та UMDSZ Ласло Зубанич, які представляють різні угруповання угорської громади, і з переважної більшості питань активно конфліктують.

Лідерів закарпатських угорців змусили об’єднатися проекти змін до закону «Про освіту» (щодо забезпечення створення українськомовного освітнього середовища в закладах освіти) та змін до низки інших законів (щодо використання мови в освітньому процесі). Відповідно до пояснювальних записок обох законопроектів, необхідність їх ухвалення обумовлена потребою законодавчого закріплення поняття «мова освітнього процесу» та надання його визначення.

Авторами зазначених документів запропоновано таке визначення: «Українськомовне освітнє середовище – це сукупність умов взаємодії та соціалізації здобувачів освіти між собою та з іншими учасниками освітнього процесу (педагогічними працівниками, батьками, іншими працівниками закладу освіти) лише державною мовою як під час освітнього процесу, так і під час інших форм взаємодії здобувачів освіти між собою та з іншими учасниками освітнього процесу у приміщеннях та на території суб’єкта освітньої діяльності».

На думку закарпатських угорців, запропоновані норми передбачають фактичну заборону використання у межах закладу освіти будь-яких мов, окрім державної, зокрема й мов національних меншин, навіть на рівні приватного спілкування. «Таке регулювання суперечить конституційним гарантіям вільного використання мов національних меншин (ст. 10 Конституції України) та основоположним правам людини, оскільки сфера приватного спілкування не може бути предметом правового регулювання», – йдеться в заяві.

«Зазначені зауваження не можуть бути спростовані положеннями, які дозволяють використання інших мов поряд із державною виключно як мов навчання або мов освітнього процесу, зокрема мовами національних меншин, що є офіційними мовами Європейського Союзу, чи мовами корінних народів. З огляду на викладене, вважаємо зазначені положення цих законопроектів неприйнятними, оскільки їх ухвалення завдасть шкоди реалізації євроінтеграційних прагнень України. У зв’язку з цим пропонуємо вилучити їх із порядку денного Верховної Ради України», – сказано в документі.

Протести закарпатських угорців та самої Угорщини, яка підтримує одноплемінників, тривають з 2017 року. Тоді в Україні було прийнято закон, який запроваджував освіту виключно українською мовою. Документ передбачав ліквідацію існуючої з 1945 року мережі шкіл з угорською та румунською мовою навчання з 1 вересня 2024 року, і переведення рідної для національних меншин мови у статус лише одного з предметів.

Під тиском Будапешта, який погрожував заблокувати рішення про початок переговорів стосовно вступу України в ЄС, в грудні 2023 року до згаданого закону було внесено зміни. Вони значною мірою зберегли систему дошкільної та шкільної освіти в Україні мовами нацменшин (крім російської), хоча вимога про вивчення більшості предметів українською мовою залишилася. Проте навіть такі зміни постійно критикують київські політики, які стоять на позиціях інтегрального українського націоналізму, – зокрема, й урядові чиновники.

Нині прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан блокує відкриття перших розділів на переговорах про вступ України до ЄС, посилаючись саме на той факт, що Київ відверто порушує права національних меншин, насамперед про освіту. Виступаючи 21 березня в ефірі радіо Kossuth, політик заявив, що ситуація зі вступом України до Європейського Союзу «ще не хороша, але покращується». Угорський прем’єр запевнив, що незабаром вся спільнота визнає, що членство України в ЄС означало б крах європейської економіки.

Проте Віктор Орбан неодноразово демонстрував, що завжди готовий до компромісів у стилі qui pro quo («щось за щось»). Тобто якщо після заяви закарпатських угорців відверто расистські законопроекти буде знято з розгляду Верховної Ради, і прем’єр Угорщини може використати це у внутрішньополітичній боротьбі (а рейтинги у нього зараз падають), то за це Київ цілком може отримати зняття вето Будапешта на відкриття переговорів про вступ до ЄС.

Більше того, подібний розвиток подій цілком може бути узгоджений заздалегідь, про що свідчить відсутність критики на адресу угорських організацій, що підписали загадану вище заяву. Наразі ні Закарпатська ОВА, ні МЗС України на цей документ ніяк публічно не відреагували.