Новини

Найсвітліші та найавторітетніші уми України та Польщі висловилися. Тисячі (якщо не десятки/сотні тисяч) по обидва боки кордону заманіфестували, аж до «мальчики кровавые в глазах»), обґрунтували свою позицію в соцмережах. Фактів, як завжди, нуль цілих нуль десятків, оціночні, нічим необґрунтовані крім, звісно, є наслідком безмежного рівня адреналіну.
Я не маю орденів, щоби «здати» їх ані до Києва, ані до Варшави. Тому пішов «здати» аналізи: результати як для 70-ти років прекрасні!
Отож, залишилося хіба визначитися, на якому я боці: патріотизму чи совісті. Довелося звернутися до професійних навичок. Результати:
1. Перша УПА була створена на підставі наказу Президента УНР в екзилі А. Лівицького (20 червня 1940 р. ). В грудні 1941 р. перейняла назву УПА «Поліська Січ», командир Т. Боровець («Бульба»). Станом на літо 1941 р. чисельність ~10 К. В червні 1941-березні 1943 рр. вела бойові дії проти частин залишків Червоної армії, вермахту та «червоної» партизанки. З липня 1943 р. - Українська Народно-Революційна армія. Восени 1943 р. винищена прихильниками С. Бандери та формально розформована. Остаточно добита підрозділами НКВС в лютому 1944 р.
2. УПА «Північ». Почала формувалася на базі окремих загонів селянської самооборони в іншій частині окупованих земель. В березні 1943 р. до них долучилися деякі службовці допоміжної німецької поліції. Від травня 1943 р. командир Д. Клячківський («Клим Савур»). Чисельність (за його даними 6920, січень-лютий 1944 р.); начштабу колишній штабс-капітан Леонід Ступницький (хто, коли і на якій підставі надав посмертне звання «генерал-хорунжий» встановити не пощастило). Саме ця УПА несе історичну відповідальність за сплановані етнічні чистки польського населення («Волинська трагедія»). Чисельність українських жертв: від ~2-14К (поіменно встановлено більше 9К). Чисельність польських жертв ~40-60К.
3. ІІІ Надзвичайний збір ОУН (серпень 1943 р.) розриває стосунки з прихильниками С. Бандери. В липні 1944 р.
окремими представниками інших політичних угруповань було створено «Українську головну визвольну раду (УГВР), яка називала себе «верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі». 13 липня вони ухвалили створення Генерального секретаріату УГВР, який очолив Роман Шухевич (одночасно обійняв посади генерального секретаря військових справ і «командира збройних сил»).
Існуючі в розпорядженні дослідників щоденні звіти НКВС/МДБ УРСР за 1945-1950 рр. про винищення населення Західних Областей УРСР, не містять відомостей про те, коли і ким він був призначений «Головним командиром УПА», хто і коли надав йому військовий ранг «генерал-хорунжого», в плануванні яких і керівництві якими військовими операціями він брав участь і якою була чисельність цієї УПА і якими результати бойових дій.
Відсутні такі відомості і в 65 томах оперативно-розшукової справи «Берлога» невловимого «державного злочинця N1» Р. Шухевича.
З листа тодішнього першого секретаря ЦК КП(б)У М. Підгорного до першого Секретаря ЦК ВКП (б) М. Хрущова відомо про кількість винищених т.зв. «бандитів ОУН-УПА та іх посібників»: 150К вбитих, 250К депортованих поза межі УРСР без права повернення.
Висновки.
1. Ініціатори надання «незалежному оперативному центру Сил спеціальних операцій ЗСУ» звання «Героїв УПА», а 31 ОМБ імені «генерал-хорунжого УПА Леоніда Ступницького», або придурки в сферичному вакуумі, або диверсанти, або пряма агентури Другої служби ФСБ. Або в пакеті.
2. Сучасна держава Україна не має ніякої юридичної або політичної відповідальності за трагічні події липня 1943 р. на Волині.
3. Учасники товго людобивства з обох сторін – громадяни ІІ Речі Посполітої, а не України, католики та православні).
4. Пряму відповідальність за цю трагедію несе нацистська окупаційна адміністрація. Це так тому, що Німеччина не лише підписала, а й ратифікувала Гаазьку конвенцію IV 1907 р. про закони та звичаї сухопутної війни, і формально була зобов'язана її дотримуватися.
5. Польська сторона мала би публічно засудити тоталітарну політику придушення національних меншин в ІІ Речі Посполітій (1920-1939 рр.), насамперед євреїв, українців та німців.
6. Ми, українці, маємо бути вдячними польському народові на безцінну допомогу у війні з нашим спільним історичним ворогом.
7. Кейс «Волинської трагедії» на державному рівні закритий спільною заявою Президентів Польщі та України О. Квасьневськми та Л. Кучмою, Примасом Ю. Глемпом, Верховним Архієпископом УГКЦ, Кардиналом Ґузаром в 2003 р.: «Пам'ятаємо і прощаємо».
Доповідь завершив.