Західна Україна за минулий тиждень: Менше військових, більше туристів

Обмін полоненими показав, що мобілізовані з регіону складають всього десяту частину збройних формувань Києва. Зате Західна Україна б’є рекорди за кількістю туристів, і це шкодить українським біженцям в Європі.

Західноукраїнці складають лише десяту частину ЗСУ?

Як відомо, 31 січня відбувся масштабний обмін полоненими між Росією та Україною. За повідомленням українського координаційного штабу, Києву було передано 207 осіб. З них 95 представників Збройних Сил України, 56 – Нацгвардії, 26 прикордонників, 29 воїнів територіальної оборони та один поліцейський.

Проте київські власті жодного разу не повідомили про те, представниками яких саме регіонів були звільнені. Щоб з’ясувати це, наше видання провело аналіз заяв властей та повідомлень ЗМІ в областях Західної України.

Отже, більше всього полонених повернуться до Львівської області – семеро. Як повідомив начальник Львівської обласної військової адміністрації (ОВА) Максим Козицький, йдеться про Владислава Івахова, Святослава Багрія, Руслана Кваса, В’ячеслава Бутріма, Миколу Ярему, Василя Велюру та Олега Турчака.

Переважна більшість із них потрапила в полон ще навесні 2022 року, зокрема, морпіх Івахов – у Маріуполі. При цьому єдиний зі звільнених, якого взяли в полон у травні 2023 року, є уродженцем Новогродівки Донецької області. В’ячеслав Бутрім з матір’ю в березні 2022 року переїхав до Новояворівська, де був мобілізований у 105 бригаду територіальної оборони Львівської області, яку пізніше перекинули на Схід. Тобто Бугрім пробув у полоні на рік менше за своїх колег.

На другому місці за кількістю звільнених 31 січня – Волинська область. Як повідомив начальник Волинської ОВА Юрій Погуляйко, повертаються шестеро мешканців області: 47-річний Анатолій Романік та 44-річний Павло Романіки (вони рідні брати), 41-річні Богдан Озімок та Олексій Коваль, 38-річний Віталій Герасимик та 50-річний Микола Гойдало. Всі волиняни потрапили у полон в травні 2022-го року під Лиманом на Донеччині.

По троє полонених повернуться на Тернопільщину та Буковину. Зокрема, військовий медик з Чортківського району Андрій Колосівський потрапив у полон на «Азовсталі» у травні 2022 року. Він був лікарем 55-го маріупольського військового шпиталю ЗСУ. В бункери «Азовсталі» 29-річний лікар потрапив разом з дружиною Ніною, яка вийшла з полону раніше. Ще двоє військових, які повернулися в Тернопільську область – це піхотинці Володимир Боднар та Тарас Соколовський.

Чернівецькі ЗМІ спочатку повідомили про двох звільнених буковинців – Андрія Степанова з Новодністровська (потрапив у полон на «Азовсталі») та Валерія Дашкевича з села Клішківці. Пізніше начальник Чернівецької ОВА Руслан Запаранюк написав у своєму телеграм-каналі, що вдома чекають також Миколу Несторука із карпатського села Шепіт.

По двоє військових очікують у Прикарпатті та Закарпатті. Як повідомила начальниця Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук, Василь Стефурак потрапив у полон півтора роки тому на Херсонщині. «На захист держави Стефураки стали всією родиною. Батько Василя сьогодні перебуває у війську, а рідний брат Степан захищав територіальну цілісність України та загинув у зоні проведення АТО ще в 2014 році», – написала Світлана Онищук у Telegram.

Про повернення з полону ще одного прикарпатця, Василя Шевернюка, розповіла журналістам керуюча справами виконкому Снятинської міської ради Оксана Саміла. «Ми на зв’язку з цією родиною були постійно. Вчора ввечері спілкувалися. Так, наш воїн повертається додому», – сказала чиновниця.

В свою чергу, голова Закарпатської ОВА Віктор Микита написав у Фейсбук: «З полону повернувся наш земляк – військовослужбовець 101-ї бригади ТрО Закарпаття Юрій Цоліган. Також було звільнено прикордонника Андрія Коляденка з Виноградова». Варто відзначити, що Коляденко проходив службу в Мукачівському прикордонному загоні, проте в полон потрапив на «Азовсталі».

Уродженців чи мешканців ще двох областей регіону – Рівненської та Хмельницької – цього разу серед звільнених не було. Таким чином, вихідці з регіону складають лише трохи більше десятої частини партії обміняних полонених (23 з 207). Зрозуміло, що цей відсоток не можна прямо екстраполювати на особовий склад збройних формувань України, проте вибірка у понад дві сотні осіб є достатньо значущою.

Регіон б’є рекорди за кількістю туристів

Туристичний збір у Львівській області у 2023 році встановив новий рекорд – 46 мільйонів гривень, що на 11,1% більше, ніж у 2022-му. Про це 1 лютого повідомило управління туризму та курортів Львівської ОВА. Ця сума майже вдвічі перевищила збір «карантинного» 2021 року.

Якщо у 2021 році, коли ще тривали карантинні обмеження, сума туристичного збору в області становила 23,08 млн грн., то у перший «воєнний» 2022 рік він зріс до 41,43 млн грн. Керівник управління туризму та курортів Львівської ОВА Тарас Лозинський пояснює таке зростання збільшенням кількості переселенців в області.

«Однією із причин було збільшення на території області внутрішньо переміщених осіб, через бойові дії в східних та південних областях, а також через прозоре та чесне ведення бізнесом своєї діяльності, за що їм вдячні. На сьогоднішній день бачимо ще більше зростання у 2023 році, оскільки внутрішні туристи через часткову заборону виїзду за кордон обирають відпочинок на більш спокійнішій території. Нам приємно, що Львівщина може запропонувати природні локації, медичні курорти та рекреаційні зони із хорошим сервісом, над розвитком яких ми будемо надалі працювати в цьому році, – задля перезавантаження, реабілітації, фізичного та емоційного відновлення», – зазначив чиновник.

Управління також визначило сім громад Львівщини, які сплатили найбільші суми туристичного збору у 2023 році. У першу трійку входять Львівська – 25 млн 470 тис. грн., Трускавецька – 9 млн 203 тис. грн., та Східницька – 2 млн 782 тис. грн. Далі йдуть Зимноводівська – 1 млн 735 тис. грн., Славська – 1 млн 52 тис. грн., Сокільницька – 742 тис. грн., та Моршинська – 547 тис. грн.

Зазначимо, що туристичний збір – це місцевий податок, який сплачують всі постояльці готелів та інших закладів тимчасового розміщення, тобто його сума прямо корелює з кількістю туристів. Львівщина кілька років поспіль очолює рейтинг областей України, до місцевих бюджетів яких надходить найбільше туристичного збору. В першій п’ятірці рейтингу ще дві області Західної України – Закарпатська та Івано-Франківська.

Зокрема, протягом 2023 року до місцевих бюджетів Закарпатської області сплачено 22 мільйони 160 тисяч гривень туристичного збору, що на 13,8% більше аналогічного періоду 2022 року, повідомило управління туризму та курортів Закарпатської ОВА.

Найбільші суми туристичного збору надійшли до бюджетів таких територіальних громад:  село Поляна – 5,022 млн грн., Ужгород – 2,74 млн грн., село Баранинці –  2,74 млн грн., село Косонь –  1,77 млн грн., Берегове – 1,25 млн грн., Мукачеве –  1,23 млн грн.

А за даними Державної податкової служби (ДПС) в Івано-Франківській області туристичний збір у Прикарпатті у 2023 році становить 20,41 мільйона гривень. Це на 13,7% більше, ніж у 2022. Найбільші надходження зафіксували у Поляницькій територіальній громаді, де знаходиться туристичний комплекс «Буковель». Вони становлять 10,93 мільйона гривень.

В першу п’ятірку за сплатою туристичного збору в Прикрапатті входять наступні громади: Яремчанська – 4,20 млн грн., Івано-Франківська – 2,15 млн грн., Ворохтянська – 1,32 млн грн., та Верховинська – 265,5 тис грн.

Прикарпатські податківці також повідомили, що на курорті «Буковель» за 2023 рік усі підприємці показали 4,6 мільярдів гривень виторгу. При цьому виторг у грудні 2023 року зріс у 2,3 рази порівняно з листопадом – із 258,9 до 601,3 млн грн.

Таке зростання податківці пов’язують зі збільшенням кількості зареєстрованих бізнесом касових апаратів після того, як Верховна Рада частково зняла мораторій на податкові перевірки з 1 жовтня 2023 року, а з 1 грудня їх розширили згідно з новим законом.

Таким чином, незважаючи на військовий стан, кількість туристів у регіоні постійно зростає. Якщо для місцевих бюджетів це позитивний момент, то для міжнародного іміджу України – навпаки. Зокрема, у Чехії та Польщі такі дані використовують для обґрунтування вимог про зменшення підтримки українських біженців.