Західна Україна за минулий тиждень: Львів як «столиця ухилянтів» та заморожене будівництво «євроколії»

80% осіб, яких в Україні розшукують за ухилення від проходження військової служби, подані в розшук в західному регіоні. Найбільше таких у Львівській області – майже четвертина від усіх по країні.

Більшість українських ухилянтів – із західних областей  

З початку повномасштабної війни в Україні подано в розшук понад 416 тисяч осіб, які ухиляються від проходження військової служби. Абсолютна більшість із них – з областей Західної України. Про це свідчать дані Міністерства оборони України, надані на запит харківського юриста Романа Лихачова.

Безумовним лідером є Львівська область: тут в розшук подано 101,7 тисяч ухилянтів (15861 у 2022 році, 85820 у 2023-2024 роках) – майже четвертина від усіх по країні. На другому місці – Закарпаття, де розшукують 58,7 тисяч не бажаючих служити в армії. Прикметно, що у 2022 тут було лише 4547 «офіційних» ухилянтів, а у 2023-2024 роках їх стало 54165 – тобто кількість зросла більш ніж на порядок.

Третє місце – у Тернопільської області, 50,4 тисячі розшукуваних за статтями про ухилення від проходження військової служби. Тут ухилянтів було багато вже у 2022 році – 21632, а за 2023-2024 роки їхня кількість збільшилася ще на 28750. На четвертому місці – ще одна галицька область, Івано-Франківська, де 45,6 тисяч «офіційних» ухилянтів (12286 у 2022 році та 33349 – у 2023-2024 роках).

Місця з п’ятого по сьоме серед лідерів за поданими в розшук ухилянтами теж займають області Західної України. Так, у Хмельницькій області подібних осіб 28,6 тисяч (8091 та 20553, відповідно), у Чернівецькій – 27 тисяч (8352 та 18642), у Рівненській – 15,1 тисячі (1820 та 13247). Суттєво відрізняється ситуація лише у Волинській області: тут ухилянтів 8,1 тисячі (2980 та 5120) ­– що менше, ніж у Києві або Київській області. Загалом же у восьми областях регіону понад 329 тисяч «офіцінйних» ухилянтів – тобто маже 80% з розшукуваних в Україні

Також статистика Міноборони свідчить, що у перший рік повномасштабної війни ТЦК (військкомати) подали майже 21,3 тисячі заяв про кримінальні правопорушення  військовозобов’язаних. Найбільше їх було у Львівській області – 15,8 тисячі. При цьому протягом 2023-2024 років ТЦК подали 20,87 тисячі відповідних заяв. У лідерах знову опинилася Львівщина, де було майже 8,6 тисячі заяв.

Роман Лихачов впевнений, що насправді ухилянтів набагато більше, оскільки наведена вище статистика демонструє лише «пропускну спроможність складання протоколів» працівниками ТЦК. Але очевидно, що навіть у разі подання у розшук всіх порушників закону про мобілізацію, першість утримуватиме Західна Україна.

Варто відзначити, що ТЦК не уповноважені оголошувати в розшук військовозобов’язаних. Ця процедура передбачена кримінально-процесуальним кодексом, і здійснюється поліцією виключно після оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення за ухилення від призову за мобілізацією.

«Кримінальна відповідальність загрожує ухилянту, який пройшов звіряння особистих даних у ТЦК і медкомісію, але відмовився йти на службу до армії», – повідомляла прес-служба Національної поліції. Скільки при цьому людей просто відмовилися брати повістку, або не прийшли до ТЦК після її отримання, – оцінити неможливо.

Російський політолог Сергій Марков так прокоментував цю інформацію: «Виходить, західні українці 20 років голосують за фашистів, привели до влади фашистську русофобську хунту, а воювати з Росією підштовхують російське населення Східної та Південної України, яке покірно йде на фронт і гине там за бандерівців, котрі самі розбігаються від війни по всьому світу».

До речі, регіональні ЗМІ спробували вирішили зробити винними у описаній ситуації не місцевих жителів, а «східняків». Мовляв, за даними Міжнародної організації з міграції станом на березень 2024 року на території областей Західної України зареєструвалося близько 800 тисяч внутрішньо переміщених осіб з інших регіонів країни, серед яких також є військовозобов’язані. Проте жодних доказів того, що серед поданих у розшук ухилянтів є багато переселенців зі Східної та Південної України, так і не було наведено.

У Львові – силовий конфлікт навколо тютюнової фабрики

Львівська тютюнова фабрика, на якій майже два місяці триває обшук, опинилася в центрі нового скандалу. Правоохоронці звинуватили представників підприємства у силовій протидії співробітникам Бюро економічної безпеки (БЕБ) та поліції.

«Ввечері 11 липня приблизно 50 людей спортивної зовнішності разом з представниками фабрики силою витісняли співробітників патрульної поліції та БЕБ з території фабрики та не допускали у приміщення для проведення обшуку. Водночас частина з них незаконно виносила з місця проведення обшуку продукцію та завантажувала її в автомобіль», – повідомили у БЕБ.

На оприлюднених у місцевих Telegram-каналах відео видно, що біля тютюнової фабрики перебували щонайменше шість екіпажів поліції, мікроавтобус Нацгвардії, автомобілі швидкої медичної допомоги та кілька десятків людей в цивільному. Також у соцмережах оприлюднили фото, на яких люди у цивільному б’ють поліцейських. Відкрито кримінальне провадження за статтею про насильство щодо працівника правоохоронного органу.

У БЕБ додали, що проводили слідчі дії за ухвалою суду, але «працівники фабрики та невідомі продовжують перешкоджати правоохоронцям та не дають провести обшук на складах та у виробничих приміщеннях».

Своєю чергою, прес-служба Львівської тютюнової фабрики заявила про «тотальне та протиправне блокування підприємства силовими органами понад 60 діб». Зазначається, що за цей час не висунуто жодних звинувачень і не надано жодних пояснень.

Як вказано у повідомленні, навіть попри це фабрика змогла сплатити в бюджет за травень і червень понад 1 мільярд гривень податків. Це стало можливим завдяки тому, що близько 170 працівників самотужки, вручну виносять вироблену продукцію, належним чином її оформивши, згідно з нормами чинного законодавства. Фабриці вже вдалося відсудити близько 20 тисяч коробів з тютюновою продукцією і відправити її на реалізацію, відповідним чином сплативши податки в бюджет.

«Але навіть після того, як продукцію вантажать на автомобільний транспорт, працівники Бюро економічної безпеки арештовують виготовлений товар. Для цього використовують таку "безпредєльну" схему: працівники БЕБ як звичайні громадяни телефонують на номер поліції 102 і повідомляють про виявлену нібито незаконну, контрафактну продукцію. Далі вже разом з працівниками поліції приходять і арештовують цей законний товар, з якого сплачено усі податки. Ці факти встановлено, сподіваємося, їм буде дана відповідна юридична оцінка», – зазначили у прес-службі Львівської тютюнової фабрики.

Звісно, не обійшлося без спроб знайти в конфлікті «російський слід». На фабриці заявили, що рішення Одеського суду, яким обшуки продовжено на чергові 60 днів та заборонено працівникам перебувати на прилеглих територіях фабрики, що остаточно блокує будь-яку виробничу діяльність, є «замовленням проти підприємства, що грубо сфабриковане та сфальсифіковане одним сумнозвісним бізнесменом, учасником ринку, який проживає в Одесі та тісно пов’язаний з російським підприємцем».

«Він скооперував свою діяльність з новоявленою на Львівщині тютюновою компанією з іноземним капіталом, яка продовжує активно працювати в Росії, сплачуючи мільярди бюджетові російського агресора», – сказано у повідомленні прес-служби Львівської тютюнової фабрики. Це більш ніж прозорий натяк на американську тютюнову компанію Philip Morris International, яка 15 травня 2024 року відкрила свою нову фабрику під Львовом.

Будівництво євроколії до Ужгорода та Львова заморожене

Залізнична колія європейського форматує одним з фетишів пост майданної України – мовляв, от замінимо широку «російську» колію в 1520 мм на «європейську», шириною 1435 мм, – і одразу життя буде як в Європі. Тому будь-яка новина про відновлення ще австро-угорських колій такої ширини в Західній Україні (як це сталося на маршруті Мукачеве – Чоп), або про плани побудови нових, викликає бурхливу реакцію місцевої публіки. Проте плани, яким уже багато років, наразі далекі від втілення.

Так, 12 липня колишній топ-менеджер «Укрзалізниці» Олександр Красноштан, який зараз співпрацює з чеською приватною залізничною компанією RegioJet, заявив, що будівництво євроколії з Чопа до Ужгорода не зрушило з місця.

«Три місяці тому після посту Дениса Шмигаля мав велике піднесення: розпочалось будівництво європейської колії до Ужгорода. Було укладено першу рейко-шпальну решітку, що свідчило про те, що вже дуже скоро українці отримають шикарну можливість подорожей до ЄС. Але після трьох місяців піднесення обрушилось: перша решітка поки що залишається крайньою на даний момент. Відповідно, оптимізм згасає», – написав він у соціальних мережах.

Згаданий проект передбачає будівництво 22 км залізничної колії європейського стандарту від прикордонного Чопа до Ужгорода. Також в його рамках передбачена реконструкція низки об’єктів та мереж інженерного забезпечення. Проект має бути реалізований за 50% грантового спів-фінансування фонду ЄС Connecting Europe Facility, його загальна сума складає 1,3 млрд грн. (близько 30 мільйонів євро). Збудувати колію мали за 14 місяців, проте очевидно, що це не вдасться.

Відповідно, затримується підготовка техніко-економічного обґрунтування можливого продовження євроколії від Ужгорода до Львова, що могло стати важливим кроком для приєднання Львова до двох Європейських транспортних коридорів TEN-T – Рейн-Дунайського та Середземноморського. При цьому підготовлений ще у 2019 році проект будівництва євроколії довжиною близько 70 км з Польщі до станції Скнилів поблизу Львівського аеропорту теж не зрушив з місця.

«Будівництво першої великої ділянки європейської колії, Мостиська-Скнилів. Ми з’єднаємо нашу залізницю з європейською мережею. Це перший проект, ми будуватимемо його вже цього року разом із європейськими партнерами та донорами», – заявив у лютому цього року на форумі «Україна. Рік 2024» віце-прем’єр із відновлення – міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков.

Проте і до відставки Кубракова на початку травня жодних реальних кроків з будівництва євроколії до Львова не було, а нині про цей проект не згадують ні в уряді, ні в «Укрзалізниці». Це лише одне з багатьох свідчень того, що так звана «євроінтеграція України» є не більш ніж політичним гаслом, без практичного наповнення.