Західна Україна за минулий тиждень: «Брудні танці патріотів» у Львові та антикризовий піар прикордонників на Волині

Волинські прикордонники незаконно переправили у Польщу понад дві роти українських чоловіків. Щоб відбілити імідж, керівництво Волинського прикордонного загону організувало постановочне «повернення ухилянтів».

У Львові борються з «танцями російською мовою»

Львівські танцівники і танцівниці балету вже не перший рік є мішенню критики місцевих ЗМІ за свою начебто «проросійську позицію», доказом якої є участь у постановках «Лебединого озера» та «Лускунчика».

В грудні 2023 року було влаштовано цькування балетної трупи Royаl Lviv Ballet («Королівський балет Львова»), турне якої тоді проходило багатьма містами Польщі. Зрозуміло, що напередодні Різдва та Нового Року трупа ставила «Лускунчик» Петра Чайковського, якого, незважаючи на багаторічну працю на території нинішньої України, київські пропагандисти оголосили суто російським композитором.

Ще одної претензією «професійних патріотів» зі Львова до Royаl Lviv Ballet став той факт, що на афішах було зазначено: трупа об’єднує солістів балету з Львівської та Київської національних опер України, а також солістів з російських театрів, Маріїнського та Большого.

Керівниками ж Royаl Lviv Ballet організатори турне називали екс-соліста Львівської опери, народного артиста України 46-річного Олега Петрика, та 76-річного Павла Сталінського, уродженця Львова, балетмейстера, який навчився та працював переважно у Санкт-Петербурзі. Оскільки Петрик и Сталінський постійно живуть у Львові, подібні публікації у форматі публічного доносу фактично були закликом до репресій проти балетмейстерів. Чого вартий був лише заголовок матеріалу – «Лебедине кубло».

Першими кинулися виправдовуватися у Львівській національній опері: видалили з її сайту інформацію про свого колишнього соліста (хоча Олег Петрик є професором факультету культури та мистецтв Львівського національного університету), та публічно заявили, що «трупа Royal Lviv Ballet, створена ним, не має жодного стосунку до нашого театру». Після цього організатори гастролей у Польщі прибрали з назви Royal Lviv Balet слово Lviv, а Олег Петрик спростував свою причетність до цієї трупи – однак його сторінку на сайті театру так і не відновили.

При цьому балетну трупу Львівської національної опери продовжували переслідувати неприємності. Наприкінці лютого 2024 року троє провідних солістів балету не повернулися з гастролей у Фінляндії. Вся справа у тому, що двоє з них – Богдан Ключник та Андрій Михаліха – не хотіли потрапити під мобілізацію, адже на артистів бронь не поширюється. Компанію чоловікові склала також балерина Юлія Михаліха-Рома. У театрі оперативно прибрали з сайту інформацію про «неповерненців» та обіцяли провести службове розслідування, проте жодної нової інформації про цей інцидент наразі немає.

А днями, уже без конкретного інформаційного приводу, атаки проти «неправильних» балетмейстерів відновилися. Видання Zaxid.net, що входить до медіа-холдингу мера Львова Андрія Садового, опублікувало пасквіль «Брудні танці». Він спрямований проти вже згаданого Олега Петрика та його колеги по кафедрі режисури та хореографії факультету культури й мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка – Ірини Сурнєвої.

Петрика звинуватили у тому, що заснована ним балетна трупа UBT «Premiera», в якій беруть участь і його студенти, показує вистави на музику російських композиторів. Жодного доказу цього у публікації не наведено – за винятком фрази «якщо це не так, то чому студентам забороняють розміщувати у соціальних мережах інформацію про гастролі». Крім того, Олег Петрик, мовляв, добився відкриття кафедри хореографії у 2010 році за сприяння тодішнього міністра освіти Дмитра Табачника, якого Київ нині підозрює у державній зраді.

До Сурнєвої претензії у пасквілянтів серйозніші: вона громадянка Росії, екс-солістка Російського імператорського балету, заслужена діячка мистецтв Росії, не оформлена в штат кафедри (за документами зі студентами працював інший викладач). Але найстрашніше – і це неодноразово підкреслюють автори статті – вона вела заняття російською мовою! Відповідний розділ так і названо: «Танці російською мовою».

Як пояснив Олег Петрик, він запросив на роботу росіянку, бо «в нас викладачів такого рівня немає». Професор запевняв, що просив викладачку вивчити українську мову, хоча це їй дається важко, а «надання Сурнєвій українського громадянства є питанням часу».

В університеті спочатку намагалися захищатися. «До навчального процесу періодично залучаються провідні фахівці практики хореографічного мистецтва для проведення гостьових лекцій, майстер-класів, циклу практичних занять... відвідування таких занять студентами є добровільним та не впливає на підсумковий контроль», – йшлося у відповіді навчального закладу на запит журналістів.

Проте під тиском «патріотів» на факультеті культури й мистецтв було створено комісію «з розгляду скарг студентів». До речі, жодного прізвища скаржника в публікації нема, йдеться лише про те, що незадоволеним студентам нібито погрожують та обзивають «селюками» через небажання вчитися у викладачки-росіянки російською мовою, а також виконувати російський репертуар.

Хоча згадана комісія жодного порушення у роботі кафедри режисури та хореографії не знайшла, однак журналісти Садового святкують перемогу: Ірину Сурнєву усунуто від роботи. Тепер вони продовжують тиск на Олега Петрика, який безкоштовно надає для занять зі студентами державного вишу приміщення, що належить його приватній «Львівській академії танцю».

Якщо вдасться прибрати і його, то кафедру просто закриють, і у Львові більше не будуть випускати танцівників балету. Зате менше чоловіків зможуть уникнути мобілізації, залишившись за кордоном після гастролей.

Волинські прикордонники зайнялися антикризовим піаром

У середу, 24 квітня, стало відомо, що прикордонники з Волині переправили у Польщу принаймні дві роти українських ухилянтів. Про це журналісти дізналися з ухвали Личаківського районного суду Львова, яку опублікували у судовому реєстрі. Хоча ухвала стосується лише доступу слідчого до документів, однак з неї можна дізнатися подробиці справи.

Підозрюють у злочині двох прикордонників: головного сержанта та молодшого інспектора, які працювали у пункті пропуску «Устилуг» Волинського прикордонного загону. «Згідно з матеріалами справи, військовозобов’язані перетинали пункт пропуску на легкових автомобілях, а прикордонники не вносили інформацію про це до бази даних. Під час досудового розслідування правоохоронці встановили, що від липня до вересня 2022 року інспектори незаконно пропустили 207 чоловіків призовного віку» – сказано в ухвалі.

Наразі невідомо, яку винагороду отримували прикордонники від ухилянтів. Слідство у цій справі веде Державне бюро розслідувань (ДБР). З ухвали стає зрозуміло, що викрити прикордонників вдалося лише шляхом провокації, організованої співробітниками ДБР, котрі підіслали спеціально навчених «ухилянтів».

«В теперішній час відомо, що на територію України повернулись двоє осіб, які у вищезазначений незаконний спосіб перетнули державний кордон України. Один з них є мешканцем Одеської області. Білгород-Дністровський міськрайонний суд закрив його справу щодо незаконного перетину кордону через закінчення термінів давності. Також в Україну повернувся мешканець Закарпаття. Виноградівський районний суд визнав його винним у незаконному перетині кордону України й оштрафував на 3,4 тисячі грн.» – сказано в ухвалі Личаківського районного суду Львова.

Варто відзначити, що хоча події відбувалися майже два роки тому, про відсторонення чи звільнення згаданих прикордонників, або запобіжні заходи щодо них нічого не відомо. Тобто можна припустити, що сержант та інспектор і далі «стережуть» кордон України, просто «відстібуючи» начальству частку отриманого за переправлення ухилянтів.

Вочевидь, щоб відбілити свій імідж, керівництво Волинського прикордонного загону вирішило організувати сеанс «антикризового піару». 26 квітня прес-служба Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ДПСУ) повідомила, що волинські прикордонники затримали двох волинян, які нібито перепливли річку Західний Буг, аби незаконно повернутися з Польщі в Україну.

«Порушники – двоє братів віком 25 і 26 років із Камінь-Каширського району Волинської області. Чоловіки кілька років проживали в Німеччині, однак через відсутність роботи вирішили повернутися в Україну. Волиняни приїхали до польсько-українського кордону, одягнули гідрокостюми й перепливли Західний Буг. З собою мандрівники прихопили запас харчів та інструмент для перерізування дроту, сподіваючись скористатися ним задля подолання інженерних загороджень. Проте на шляху до них порушників виявив прикордонний наряд», – повідомили у ДПСУ.

Формально максимальне покарання, яке загрожує чоловікам, – штраф у 8500 гривень. У те, що вони отримають вони покарання реальне – мобілізацію до лав ЗСУ – місцеві коментатори не вірять. У волинському сегменті соціальних мереж цю операцію прикордонників називають не інакше як постановочною.

У Чернівцях розклеюють «проскрипційні списки» ухилянтів

На минулому тижні у соціальних мережах та групах Чернівців з’явились фото специфічних наліпок на парканах та дверях житлових будинків. На виготовлених у друкарні наліпках, які мають однакову форму та зміст, йдеться про те, що чоловіка, ім’я, прізвище та по батькові якого вписано від руки, розшукує Чернівецький міський ТЦК.

Як повідомили  у службі зв’язків з громадськістю Чернівецького обласного ТЦК, такі «повідомлення» дійсно отримують ті військовозобов’язані, які не прибули в ТЦК для уточнення військово-облікових даних, ухиляються від призову на військову службу під час мобілізації. Наліпки залишають представники ТЦК, а також органів місцевого самоврядування, які проводять заходи оповіщення.

Таким чином ТЦК нібито просто нагадує громадянам про те, що захист Вітчизни є обов’язком, який потрібно виконувати, а також про відповідальність за ухилення від виконання від призову на військову службу під час мобілізації.

Нагадаємо, що у Стародавньому Римі практикували проскрипції (лат. proscriptio – письмове обнародування) –  списки осіб, оголошених поза законом. За видачу або вбивство включеного у списки призначалася нагорода (навіть рабам), за приховування – страта. Майно проскрибованої особи конфісковували, її нащадки втрачали почесні права та стан.

Судячи з позбавлення українських чоловіків мобілізаційного віку, які опинилися за кордоном, права на отримання нових документів та консульських послуг взагалі, практику проскрипцій почали застосовувати і київські власті.