Губернатор Запоріжжя Іван Федоров – російський агент?

Нині сотні будівельників зі Львівщини та Прикарпаття будують укріплення в Запорізькій області. Та після спілкування з губернатором краю Федоровим у них опускаються руки.

Кілька тижнів тому голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров повідомив, що Кабінет Міністрів України виділив на будівництво фортифікаційних споруд на Запоріжжі рекордну суму – понад 1,3 мільярди гривень.

«Будівництво ведеться зранку і продовжується пізно ввечері. Деякі роботи проводяться навіть вночі… Головне завдання цього будівництва, щоб наші військові почувались трохи спокійніше, що все буде готове для будь-якого розвитку подій. Але це точно не означає, що хтось збирається відступати, навпаки наші військові роблять героїчну роботу на фронті у Запорізькій області», – пафосно заявив він.

Посадовець запевнив, що оборонні лінії на Запоріжжі мають виконати якісно і якнайшвидше, адже до роботи залучають також і цивільних підрядників. Правда, Федоров чомусь не згадав, що йдеться насамперед про підрядників з Івано-Франківської та Львівської областей, бо місцеві взагалі не горять бажанням працювати неподалік від лінії фронту, а якщо й погоджуються – то за свою роботу правлять значно дорожче, ніж галичани.

При цьому до самих галицьких будівельників, яких запорізькі чиновники позаочі називають «западеннями», Федоров ставиться зверхньо, і за відсутності журналістів спілкується з їхніми виконробами російською мовою – адже української на належному рівні він так і не вивчив. Та й загалом нинішній губернатор Запоріжжя є класичним прикладом східняка-перекинчика: у 2010 році пройшов до Мелітопольської міської ради від «Партії регіонів», у 2014-му завдяки «регіоналам» став заступника мера Мелітополя з питань діяльності виконавчих органів ради, а вже у 2015 році Федорова обрали до Запорізької обласної ради від «Блоку Петра Порошенка».

Саме після Революції Гідності Іван Федоров на повну силу реалізував свої корупційні здібності. У 2018-2020 роках в Запоріжжі, в районі готелю «Хортиця Плаза» він збудував триповерховий бізнес-центр, який оцінювали в 3,5 мільйони доларів (лише земельна ділянка під ним обійшлася мінімум у півмільйона «зелених»). При цьому будівля була оформлена на родичів Федорова – батька та рідного брата.

Проте головна проблема не у цьому. Свідомі українці, яким два роки тому вдалося втекти з Мелітополя, куди практично без бою увійшли російські війська, упевнені: саме Федоров забезпечив зайняття міста окупантами вже 26 лютого 2022 року. Всі подальші кроки рашистів – спочатку дозвіл на продовження роботи Мелітопольської міської ради, потім «викрадення» Івана Федорова і обмін його на дев’ятьох російських військових – вони вважають операцією його прикриття як агента ФСБ.

Протягом шести днів «катувань в Мелітопольському СІЗО» (насправді Федоров перебував у спеціально обладнаному будинку на околиці міста, і жодних слідів катувань ніколи не демонстрував) офіцери російської спецслужби детально відпрацювали зі своїм підопічним його легенду та подальші завдання, які він і понині продовжує втілювати в життя.

Слід віддати належне СБУ, після повернення з полону Івана Федорова все ж кілька тижнів перевіряли, проте йому вдалося обвести українську спецслужбу навколо пальця. Більше того, він отримав від президента України Володимира Зеленського орден «За мужність». З Федорова ліпили новітнього героя: разом з українською делегацією він відвідав Єлисейський палац на запрошення французького президента Еммануеля Макрона.

Понад півтора роки Іван Федоров працював як пропагандист, причому часто вигадував такі «подробиці» подій, які начебто відбуваються у Мелітополі, що місцеві мешканці навіть під окупацією починали більше вірити російській пропаганді, ніж українським ЗМІ. Проте головною метою екс-мера було отримання високої посади у виконавчій владі.

І от на початку 2024 року йому, нарешті, «пішла карта»: 24 січня Кабмін погодив призначення Івана Федорова на посаду голови Запорізької обласної військової адміністрації, а 2 лютого відповідний указ підписав президент України.

Першим ділом новий губернатор вирішив поповнити власний бюджет. Він скасував результати вже проведеного публічного тендеру на закупівлю 45 тисяч загороджувальних пірамід (так званих «зубів дракона») – адже його виграла «чужа» фірма. Новий тендер було проведено у закритому режимі, і днями Федоров похвалився київським журналістам, що для виготовлення захисних споруд на Запорізькому напрямку використовують бетон за «спеціальною технологією». Мовляв, виготовлені за короткий час «зуби дракона» залишаються міцними та витривалими для будь-яких погодних умов. А що вони тепер обійдуться державі дорожче – так війна все спише.

Але львівських та прикарпатських будівельників, які нині зводять укріплення на Запоріжжі, насамперед хвилює не фінансовий момент, адже до махінацій з тендерами вони звикли і вдома. Галичани переживають, що координати та мапи оборонних споруд опиняться в руках ворога. «Якби я не знав, що це наші чиновники, я б подумав, що це приїхала якась рашистська інспекція, бо Федоров зі свитою розмовляє виключно російською» – на умовах анонімності розповідає один з виконробів, син якого воює на передовій в Донецькій області.

Сам Федоров нині вважає головною загрозою для себе справжніх патріотів з Мелітополя, які можуть розповісти про тісні контакти екс-мера свого міста з проросійськими політиками та бізнесменами з «Партії регіонів», а також про подробиці його «викрадення» та «звільнення». На початку березня під приводом пошуку «диверсантів» в Запоріжжі почалася масова перевірка квартир, де живуть переселенці з окупованих територій, і насамперед шукали мелітопольців.

На мою думку, такі «губернатори» як Іван Федоров в умовах воєнного часу не просто послаблюють обороноздатність України, але й торують нашій державі дорогу до поразки. Я не закликаю дотримуватися методів Служби безпеки ОУН, проте люди, щодо яких є підозри в роботі на ворога, повинні бути усунуті не лише з публічної служби, але й з публічної сфери. Інакше завтра нам доведеться будувати укріплення вже не на Дніпрі, а на Збручі.