З Марсового поля перепоховають останки сов'єцьких окупантів – бракує місця для поховань загиблих у нинішній війні

Останки сов'єцьких окупантів перепоховають з Марсового поля, що на вулиці Мечнікова. Таке рішення виніс виконавчий комітет Львівської міської ради. На цьому місці облаштують Меморіальний комплекс Героїв України, в пам’ять про українських військових, які віддали своє життя за Незалежність України.

– Марсове поле є пам’яткою історії від 1972 року. Офіційно вважається, що тут поховані військові, які загинули під час Другої світової війни. Проте, більша їх частина загинула в період з 1944 до 1950 року під час каральних операцій НКВС проти українців в Галичині, – каже керівниця управління охорони історичного середовищі Лілія Онищенко.

Архітектурне вирішення сов'єцького меморіалу – це чергування смуг чорного та червоного ґраніту, що мало б символізувати “ґеорґієвскую лєнтачку”.

На думку Львівської міськради, такі символи не можуть існувати зараз та бути поряд з похованнями закатованих жертв Замарстинівської в’язниці, воїнів УПА та новітніх героїв.

Зараз готується архітектурний конкурс на новий проєкт Меморіалу, який охопить всю територію військового цвинтаря, тривають консультації з архітекторами щодо технічного завдання для нього.

– Ми говоримо про зміну цілої території Марсового поля. Це буде новий елемент меморіальної архітектури. У напрацьованій попередній концепції Меморіалу, ми передбачаємо військові поховання Героїв України, парк-сквер пам'яті та меморіальну площу. Це має бути місце тиші та роздумів, – зазначив головний архітектор Львова Антон Коломєйцев.

Також виконавчий комітет визначив порядок та процедуру отримання відповідних дозволів від державних органів влади, та визначення самого місяця перепоховання для останків сов'єцкьких непрошених «освободителів».

 Історична довідка

Територію теперішнього Личаківського військового цвинтаря (Марсового поля), а саме верхню західну його частину, після Першої світової війни займав Австрійський військовий цвинтар, який простягався до сучасної вулиці Черемшини.

Досі на цій вулиці є збережена мурована брама Австрійського військового цвинтаря.

На частині Австрійського військового цвинтаря були поховані вояки австрійської армії та Українські Січові Стрільці.

Після ексгумації зі 111-ти могил Українських Січових Стрільців було зроблено 44 поодинокі і 23 групові могили.

Ці поховання були перенесені на іншу ділянку Австрійського цвинтаря, яка розташовувалася раніше на території сучасного 82-го поля Личаківського цвинтаря (поруч зі збереженою досі могилою Павла Ліськевича – четаря УГА).

У західній частині колишнього Австрійського військового цвинтаря також існував приватний город родини Боднарів.

В червні 1941 року оккпанти з‑за Збруча відібрали город. Там вони проводили масові розстріли людей.

У 1946–1947 роках більшовики зрівняли з землею і перекопали Австрійський військовий цвинтар, а на його місці влаштували цивільні та військові поховання. Від 1946 року тут розпочато цивільні поховання.

Згодом, Австрійський військовий цвинтар приєднали до Личаківського і утворили 82-ге поле, яке поділили на окремі ділянки.

Тоді, на військовому цвинтарі разом з солдатами Краснай – поховали загиблих карателів з НКВС.

Згідно книги реєстрації до них відносяться 1252 сов'єцьких загарбників, які були поховані у період з 1945 по 1950 роки.

За архівними даними, на цьому цвинтарі, поруч з краснаамрєйцамі, які померли від ран у шпиталях Львова, ховали карателів дивізії НКВС, котрі воювали на Львівщині з підрозділами Української Повстанської Армії. Ці особи були причетні також до масових репресій проти місцевого населення.

У 1974 році на Марсовому полі був закладений цвинтар солдатів Краснай армії (Личаківський військовий цвинтар) за проєктом архітекторів Андрія Шуляра, Василя Каменщика та скульптора Володимира Бойка.

Під плитами з чорного граніту, які розташовані по обидва боки головної алеї, перепоховані краснаармєйци.

Написи з іменами полеглих на плитах – переважно без дат життя, лише на декількох перших могилах є дати смерті.

Можливо тому, що здебільшого роки загибелі припадали на 1945–1950 роки і не збігалися з термінами Другої світової. Тому компартія вирішила не писати їх на ґранітних плитах військового меморіалу.