Польща пригрозила Брюсселю за блокування коштів на постковідне відновлення

Але насправді ці кошти потрібні Польщі зовсім на подолання постковідного спаду господарки.

Понад 35 мільярдів евро ґрантів і позик на відновлення після COVID-19 було заморожено через суперечку щодо реформ судової системи в Польщі, які, на думку Еврокомісії, підривають демократичні стандарти.

У червні [2022 року] Европейська комісія схвалила виділення коштів для Польщі, але її голова Урсула фон дер Ляєн під час візиту на зустріч з польським прем’єр-міністром Матеушем Моравецьким заявила, що потрібно більше працювати над верховенством права.

Правляча партія Польщі «Право і Справедливість» (ПіС) заявляє, що її головні реформи спрямовані на підвищення ефективності системи, і заперечує втручання в суди заради політичної вигоди, повідомляє Європейська Правда.

– Якщо буде спроба заблокувати платіж... і Європейська комісія намагатиметься тиснути на нас, тоді у нас не буде іншого вибору, як витягнути всі гармати в нашому арсеналі та відповісти загороджувальним вогнем, — сказав Кшиштоф Соболевський, ґенеральний секретар ПіС.

ПіС не повідомила, які дії вона може розглядати, але міністр кабінету міністрів Міхал Войцик, член консервативної партії «Об’єднана Польща» – молодшого партнера в уряді – дав зрозуміти, що Польща може накласти вето на деякі рішення Евроунії.

– Оскільки ми маємо справу з людьми, які не дотримуються умов договору... Я вважаю, що потрібно грати жорстко, — сказав він.

У травні Польща ухвалила закон, який замінив суперечливу дисциплінарну палату для суддів новим органом, а у вівторок Верховний суд відібрав кандидатів до нової палати з-поміж своїх суддів.

Але фон дер Ляєн сказала в інтерв'ю наприкінці липня, що новий закон не дає суддям права оскаржувати призначення суддів без дисциплінарного провадження, і це питання має бути вирішене для отримання коштів ЕУ.

Речниця Еврокомісії Аріанна Подеста сказала, що новий закон є важливим кроком, але, за попередньою оцінкою ЕУ, він не дозволяє суддям ставити під сумнів статус іншого судді без ризику дисциплінарного провадження.

Відмова Варшави виконати вимоги ЕУ щодо верховенства права викликала критику серед опозиційних політиків, які стверджують, що таким чином ПіС хоче вивести Польщу з Евросоюзу.

Раніше прем’єр Польщі Матеуш Моравєцкі не підтримав пропозицію міністра юстиції свого уряду Збіґнєва Зьобро відмовитися від коштів ЄС на відновлення економіки після COVID-19, якщо Єврокомісія наполягатиме на подальшій судовій реформі.

Він сказав, що для Польщі було б «самогубством» відмовитися від коштів ЕУ для постковідного відновлення економіки, які можна спрямувати на «інфраструктуру, субсидії фермерам, розвиток приміських зон, науку і дослідження».

Але це – напів правда.

Коли Польща зрозуміла, що з початком війни в Україні на них впали мільйони трудових, а головне демографічних ресурсів у вигляді біженців – головно дівчат та мамів з дітьми – ця країна першою оперативно розгорнула різні механізмі з поглинання, утримання та асиміляції українських втікачів від війни.

Одним з інструментів такого утримання стали системні допомоги, що їх отримують пересічні поляки.

Насамперед це виплати, пов'язані з народженням дитини, відшкодування оплати за відвідування дитсадочка, наготування до школи, й відома вже багатьом українцям проґрама «500+».

Тобто отримання щомісяця 500 злотих на одну дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках й далі.

Для розуміння ситуації: якщо біженкою є мама з двома дітками до‑ чи шкільного віку, то вона отримуватиме на рівних з польськими сім'ями 1000 злотих щомісяця – приблизно 8500 гривень за ринковим курсом валют.

Офіційний мінімальний рівень зарплати в Польщі на сьогодні – 3010 злотих.

Зрозуміло, що на «тисячку» злотих на місяць сильно не порозкошуєш, однак те, що це відчутне підпертя, якщо мати має ще якусь роботу, а також, можливо, отримує інші види допомог, не обов'язково вже коштом польських платників податків – ось це незаперечно!

А коли врахувати соціальний стан, який мала левова частина біженців зі Сходу України, особливо з пролетарського донбасу, то можна собі уявити ейфорійку, яка захлинула такий осіб така «шара»!

Але менше з тим. Якщо до цих виплат додати ще різні одноразові допомоги (300 злотих на особу відразу по приїзду до Польщі, 300 злотих на дитину для закупів до школи перед 1 вересня, і так далі) – і помножити це все на сотні тисяч дітей та мільйони дорослих українських біженців – то у висліді набіжить кругленька сума для бюджету Польщі, який, зрозуміло, далеко не такий міцний, як, до прикладу, скарбівня Німеччини.

Польські урядники, очевидно, не порахували того всього добре наперед, але ж популізм – понад усе!

Крім того, Польща в останні місяці постійно озброюється. Щось Дядечко Сем списує зі своїх законсервованих складів майже задарма.

Але багато чого купується таки коштом бездонних кишень польських платників податків – зокрема південно‑корейське озброєння – ЗУНР про це згадував.

І ось тут для польських урядників настав момент істини: в нове озброєння гроші вклали, на гостинне окозамилювання біженцям з України так само кинули чималу частку з державної скарбниці.

А ще ж зима не почалася, яка обіцяє бути непростою через лихоманку на світових ринках енерґоносіїв, включно навіть з вугільними та дров'яними.

Хоча Польща має власні добрі запаси цих двох останніх, але все одно на них піднімається ціна з цілої купи прямих й опосередкованих чинників.

Ось тут польські популісти з влади і почали танцювати довкола двох стовпів: репарацій з Німеччини за злочини під час Другої Світової, та «ковідні гроші», які Брюсель під тим чи іншим приводом намагається Польщі не виплатити.

Щодо репарацій з Німеччини, то це питання дискусійне і воно точно в скорому часі не вирішиться.

А ось щодо коштів з Брюссельської скарбниці Евроунії, то це значно досяжніша ціль для Польщі.

Якщо польська влада ці гроші таки з ЕУ виб'є, то вона миттю зможе позатикати купу дзюр в своїм бюджеті, позаяк мова там йде про мільярди евро.

Цілком навіть може статися, що українським біженцям влада Польщі тоді вигадає ще якусь додаткову допомогу, наприклад, повну чи часткову компенсацію за винайм житла.

Тим паче, що про це мова вже йде: див. «Вісла‑2»: уряд Польщі хоче позаганяти українських біженців по селах.

І це буде робитися не тому, що польські владоможці такі чуйні та гуманні: це лише слова про око телевізії.

Головна ж мета всіх цих «задобрювань» переселенців з України полягає в тому, щоби їх затримати якнайдовше в Польщі, і встигнути зав'язати на себе міцними економічними вузами щодо дорослих, а мовно‑освітньо асиміляційними – щодо дітей.

Чітко проглядається стратегічна мета польського істеблішменту вийти на омріяний показник в 40 млн мешканців в країні.

Природнім демографічними приростом це Польщі не вдалося зробити. Не допомогла навіть і згадана проґрама «500+», головним призначенням якої, за задумом її авторів, й було зупинити природнє вимирання населення Польщі та підняти дітонароджуваність.

Станом до притоку біженців з України населення Польщі становило 37,7 млн осіб, тоді як від 1990‑го по 2010 рік включно цей показник зажди тримався вище 38 мільйонів.

Очевидно, що з появою кількох мільйонів українських «уходцув» і навіть за умови часткового їх повернення до України – дострибнути до 40 млн населення видається цілком досяжною метою.

Але для цього: потрібні мільярди евро з Бросселю. Це для початку.

Далі підуть репарації з Німців.