Поблизу Рівного парафіяни ПЦУ бензопилами порізали дерев'яну церкву XVIII століття

Храм Івана Хрестителя у селі Забороль був класичним взірцем волинської архітектури. Був...

У селі Забороль, що біля Рівного, місцеві мешканці бензопилами розрізали церкву XVIII століття, яка перебувала у користуванні громади ПЦУ. Фото з місця, де був храм, опублікував історик та реставратор Микола Бендюк, який став очевидцем руйнування церкви. Він зазначив, що територію храму розрівняли, при цьому на поверхні видно фрагменти черепів та кісток. Микола Бендюк відзначив, що храм не внесений до списку пам'яток архітектури.

«Я таке вже проходив більш як 10 років тому, коли в селі Розваж, що біля Острога, бензопилами порізали церкву XVIII століття, яка ще й була пам'яткою архітектури національного значення. Сьогодні це повторилося в селі Забороль, що біля Рівного. Тут теж бензопилами порізали церкву XVIII століття, і вже тракторами розрівняли територію. На вирівненій поверхні є фрагменти черепів та людських кісток. Черговий "похорон" нашої історії та культури. Сумно, що ніхто так й не поніс покарання за знищення церкви в Розважі», – написав Микола Бендюк у соціальних мережах.

Історик також зазначив, що на його допис відреагувала Служба безпеки України та обіцяла розслідувати інцидент. Натомість реакції місцевої влади не було. За словами Бендюка, на місці храму ще з 2021 року планують будівництво.

«У Заборольській церкві Святого Івана Хрестителя зберігалися копії метричних книг з 1775 року. При ній діяла з 1883 року церковно-приходська школа, де здобували освіту в 1889 році 20 учнів. Тоді село мало 122 двори, 990 мешкан­ців, з них 43 римокатоликів», – йдеться на сайті сільради.

Храм Івана Хрестителя збудували в Заборолі у 1762 році. Поблизу церкви була дерев'яна двоярусна дзвіниця. Останніми роками святиню використовувала громада Православної церкви України (ПЦУ). Настоятелем храму є отець Микола Збитковський.

У 2013 році храм відремонтували, зашивши фасад дешевим вініловим сайдингом. Архітектор Петро Ричков та дослідниця архітектури дерев'яних церков Волині Олеся Смолінська 2015 року опублікували статтю про недоліки зовнішнього опорядження храму. Вони зазначили, що споруда є традиційним для Волині храмом.

«Одному з авторів вперше довелося досліджувати цей храм ще в 1987 році, і хоча тодішній стан цієї святині не був ідеальним, загалом пам’ятка зберігала первісний вигляд, була доглянутою і вдало поєднувалася з природним ландшафтом, відіграючи важливу роль висотної домінанти посеред навколишньої сільської забудови», – йшлося у статті.

Дослідники назвали реновацію нефаховою і зазначили, що храм отримав нетрадиційне оздоблення та колір. Крім цього, під час зашивання стін сайдингом, церква втратила архітектурне деталювання, яке надавало їй унікальності та відрізняло її від інших дерев’яних храмів цього періоду.

«Під шаром сайдингу приховано профілювання карниза, ліквідовано віконні лиштви, нащільники та аркатурний фриз будівлі. Крім того, було замінено первісні маківки та хрести на нові маловартісні з імітацією позолоти, а над головним входом у храм з’явився напівпрозорий дашок з полікарбонату. Таким чином, церква набула новітнього, але спрощеного та примітизованого вигляду», – писали вони.

Оскільки храм не був пам'яткою архітектури, то парафіянам ПЦУ, які її зносили, загрожує лише штраф за несанкціоновані будівельні роботи. При цьому у Реєстрі будівельної діяльності немає дозвільних документів на будь-які роботи за адресою храму. В ПЦУ ситуацію досі не прокоментували.