Поляки навчатимуть російськомовних учнів із України української мови

На нещодавньому з’їзді маршалків польський істеблішмент обговорював питання освіти українських дітей та хто має вчити російськомовних школярів із України української мови. Поляки для себе нарешті зробили «велике відкриття»: переважна більшість учнів‑східняків не те що не вміє писати, рідною, здавалося б, мовою – але й не розуміють її взагалі.

Минулого тижня, в Казімєжу Дольним (Kazimierz Dolny), в Люблінському воєводському управлінні відбувся з’їзд маршалків, на якому, серед інших питань, значна увага була присвячена обговоренню проблем українських біженців.

Серед найактуальніших тем – ситуація з орґанізацією освіти для учнів із України та допомога їхнім батькам у догляді за дітьми.

У контексті розгляду цього питання заступник маршалка Вармінсько-Мазурського воєводства Мирон Сич відмітив той факт, що частина українців, особливо, котрі приїхали зі сходу України, розмовляють не українською, а російською мовою.

На думку заступника маршалка, насправді це є дуже важливим моментом і, у певному сенсі, великою проблемою національної самоідентифікації, адже, як він наголошує:

– Ці діти повинні повернутися туди, щоб разом творити українське суспільство. Для мене, та й, мабуть, для всіх нас, було б дуже важливо, щоб ці діти будували нову Україну рідною мовою. Для мене незрозуміло створювати його російською мовою.

Щиро схвильований «мовним питанням» Мирон Сич, який доречи сам має українське коріння, говорячи про українських дітей із російською мовою спілкування, зазначив:

– Якщо вони не змогли вивчити українську мову на сході України, то, можливо, їм варто вивчити її в Польщі.

При цьому заступник маршалка поцікавився у міністра освіти, чи робляться або будуть зроблені якісь кроки в цьому напрямку.

У той самий час, очільник Міністерства освіти та науки Пшемислав Чарнек, як і переважна частина польського істеблішменту, не погодився з такою визначенням питання. Він висловив думку, що навчати громадян України, які приїжджають до Польщі, української мови – це завдання не стільки польської, скільки української сторони.

Як підсумував міністр:

– У польській системі освіти польська мова є обов’язковою.

Міністр наголосив, що в Польщі освітні заклади мають, перш за все, дбати про українських дітей в рамках національної системи освіти, в якій навчання ведеться польською мовою.

Тож орґанізація уроків української мови не є функцією польського уряду. При цьому він зазначив, що навчати російськомовних українців української мови можна коштом із різних джерел, зокрема й залучаючи ті, що знаходяться в розпорядженні МОН, та які ще можна було отримати до 25 вересня.

– Я говорю про громадські організації та освіту для різних поколінь. Українці ідеально вписуються в цю програму. Тож можна використати ці кошти та навчити дітей української мови.

Присутній на з’їзді ґенеральний консул України в Любліні Артем Валах визнав, що, не зважаючи на те, що згідно з законодавчою базою, в Україні лише одна державна мова – українська, в суспільстві насправді існує «мовне» питання.

Він погодився, що це дійсно суто українська проблема, які має вирішувати саме українська держава. Однак, консул наголосив, що інформація про те, нібито українці зі Сходу не розмовляють рідною мовою, є не зовсім коректною та правдивою. Як арґумент він навів у приклад себе самого:

– Я сам родом з Харкова. Запрошую вас у цьому переконатися.

Зрозуміло, що ґен.консул відверто збрехав, тому що винятки з правил або із закономірностей – ніяким чином не скасовують ці самі закономірності.

А визнати очевидну правду, яку поляки відчули на власні вуха, коли з'ясували, що саме більшість переселенців зі Сходу та Півдня взагалі не володіють українською та ще показово відмовляються її розуміти – духу Консулу забракло.

Як поінформував учасників з’їзду міністр освіти Пшемислав Чарнек, на сьогодні з польського державного бюджету виділено 980 мільйонів злотих на орґанізацію догляду та навчання українських дітей, а також нещодавно було прийнято рішення про виділення додаткових 50 мільйонів злотих на підручники для дітей із України.

Міністр запевнив, що Польща готова опікуватися всіма українськими дітьми, які через війну перебувають на польських теренах, та наголосив, що наразі не існує дефіциту шкільних місць, адже за останні 20 років кількість учнів у польських школах зменшилася на 1,5 млн. осіб.

Таким чином, той факт, що приїхало кілька сотень тисяч українців, не є непереборною проблемою.

– Окрім того, що 1,5 мільйона дітей зникли, кілька десятків тисяч вчителів ще прибули. У польських школах немає кадрової трагедії, немає колапсу, про який пишуть різні ЗМІ лише для того, щоб нагнітати обстановку в системі освіти. Проблема стосується 1-2 відсотків посад і існувала завжди. Але це також не є проблемою, яка могла б стати на заваді подальшому прийому українських дітей, – зауважив Чарнек.

Реальною проблемою, на думку Чарнека, є необхідність зрозуміти концепцію навчання українських дітей польської мови, якщо вони хочуть залишитися в польській системі освіти.

Адже Польща не має на меті підштовхувати українських учнів до тотальної асиміляції, щоб зрештою «поглинути цих дітей».

Ну звісно ж: хто ж про таке буде прямо озвучувати?

Головне ж – не говорити про поглинання, а просто тихо ого впроваджувати.