«Польща прагне окупувати Захід України» – Центр протидії дезінформації попереджає про російський фейк

Російська пропаганда активізувала наратив про те, що Польща прагне окупувати Західну України. Але скидається на те, що це радше «фейк про фейк» з боку українських таємних служб. І ось чому.

Отже, офіційно наразі все подається ось так:

– Пропагандистські ресурси активізували наратив про начебто агресивні наміри Польщі окупувати Україну. Публікації супроводжуються фейковими фото бюлетенів, в яких нібито мешканцям Львівщини  пропонують вийти зі складу України та стати частиною Польщі, — йдеться у повідомленні Центрі протидії дезінформації, передає Еспресо.Захід.

У Центрі протидії дезінформації зазначили, що спроби Кремля просунути тезу про "польську загрозу" лунають ще від початку повномасштабного вторгнення. Високопосадовцям Польщі та України доводилося неодноразово спростовувати такі чутки.

Зокрема, у травні цьогоріч Ілля Кива стверджував, що поляки нібито хочуть поглинути українську націю та загарбати Західні області України, а польський реваншист та президент організації "Реституція Кресів" Конрад Ренкас відкрито заявляв, що Варшава має приєднати Волинську, Рівненську, Івано-Франківську, Львівську та Тернопільську області.

– Ця нова інформаційно-пропагандистська "хвиля" істерії щодо нібито агресивних планів Польщі спрямована на руйнування українсько-польської єдності та скасування підтримки України, – наголосили в ЦПД.

Водночас у Польщі вже спростували російський фейк про приєднання Львівщини.

– Російська пропаганда продовжує свої інформаційні атаки на Польщу, повторюючи брехню про нібито плани польської влади напасти на Україну й анексувати західну частину України, – написав у Твіттері уповноважений уряду з інформаційної безпеки Республіки Польща Станіслав Жарин.

Зрозуміло, що чогось іншого жоден офіційний польський речник і не міг заявити. Наразі попри всі зауваги до роботи польської влади – можна сміливо стверджувати, що ось кого‑кого, а дурних там точно нема!

Але чому ж це повідомлення є радше фейком з боку українських таємних служб буцім як на російський фейк? Є декілька арґументів.

По‑перше, якщо проаналізувати всю подібну російську риторику за останні 15, а може і всі 20 років – то в ній ніколи й ніде не йшлося про якусь окрему «Львівську народну республіку»!! Російська сторона завше оперувала тільки такими тямами, як «Ґалічіна» (рідше) та «Западная Украіна» (майже завжди).

Львів міг згадуватися в цьому контексті, але тільки як місто, що є символом цілого краю – себто Галичини чи навіть цілої Західної України.

Правда, російські пропаґандисти досі вважають, що Галичина і Волинь – це є і завше було щось одне неподільне ціле. Воно й зрозуміло, чому: бо вони чітко ведуть відлік Західної України від 1939‑го року – коли ці два, відчутно різні мовно, етнографічно, і навіть світоглядно реґіони були відхоплені від тодішньої Польщі та прилучені до «соборної» УССР.

Себто про якусь ЗУНР – Західньо‑Українську Народню Республіку, яка направду існувала в 1918‑20 роках, і яка, власне, й окреслювалася завжди як «Західна Україна» всіма іншими українськими чинниками – російська пропаґанда ніколи в життю не оперувала!

Відповідно, маємо «по‑друге», яке свідчить не на користь вже українських таємних служб. Пояснимо, чому.

Не є великою таємницею, що в саме з боку позірних українських націонал‑патріотичних сил впродовж майже всіх 30 років незалежности просувалася антитеза, мовляв, Польща хоче собі повернути «Львув, бо то єст польскє място».

Якщо підняти хроніку, скажімо, виступів того самого радикального ксенофоба Юрія Михальчишина, чи постійні акції ВО «Свобода» – раніше Соціал-національна партія України – навколо Цвинтара Польських Орлят і скульптур левів при вході до нього, то неозброєним оком можна зауважити одну постійну річ:

– Завжди і повсюдно нагніталася антипольська риторика, але робилося то не від імені цілої Галичини, чи тим паче «Західної України» з Волинню включно, а лише від імені Львова!

Простіше кажучи, подібних пропаґандистських націонал‑істерик не спостерігалося ні в сусідніх Тернополі з Івано‑Франківськом, ні тим більше в Луцьку з Рівним!

Очевидно, саме цю вісь координат собі й взяли на озброєння вже київські контр‑пропаґандисти, очолювані, зрозуміло, СБУ та ГУР.

Судячи з того, що там служать або служили подібні кадри до Юрія Михальчишина, який після Майдану‑2014 року вже офіційно служив в СБУ, то не дивно, що в коридори служби була занесена антипольська риторика саме львівського взірця! Умовно назвімо її «свободівською» – за іменем партії, що найгучніше її просувала. Безумовно, не одна ВО Свобода то робила, але дрібніші орґанізації вже й перестали існувати.

З іншого боку: тільки в останніх пів року ми спостерігаємо, як та сама СБУ в своїх лавах «раптово» почала виявляти вже цілими десятками СБівців, що виявилися «русіш шпіонен». З ґенералами включно!

Усі вони є вихідцями з східних реґіонів України. А знаючи загальну обізнаність, точніше – повну темряву в знаннях історії Галичини, а також інших країв, які заведено називати «Західною Україною» – можна безпомилково стверджувати, що в їхній підкорковій свідомості ота «Західна Україна» обмежується тільки Львовом, щонайбільше – Львівською областю.

Власне, саме східнякам і притаманне мислення сов'єцькими областями: ось чому вони й понаплоджували різні ЛНР/ДНР. Опинись на їхньому місці якийсь перший‑ліпший Галичанин – то він би з цего склепав би щось одне цілісне: умовно, «Донбаську республіку» чи подібне.

Що у висліді маємо?

Є українські таємні служби. В них не менше половини службовців – вихідці зі Східної України. А ті, котрі з Західної – ті або є вихідцями з ультранаціоналістичних сил, або ж їхніми симпатиками. А тому вони давно вже всотали в своє світобачення саме «свободівські» антипольські наративи. Нагадаємо, що в цих наративах є тільки «польскі Львув», але й згадок не було ні про Тернопіль з Франківськом, ні тим паче про якийсь Чортків з Галичем.

Звідси ми отримуємо з боку СБУ постійно якісь вісті про розкриття якихось мітичних організацій, що збиралися проголосити «Львівську народну республіку». Це виглядає напрочуд по‑аматорськи, бо навіть горезвісний Віктор Медведчук – і той оперував саме цілими реґіонами, що мали цілком закарбоване науковцями історичне підґрунтя: ніде й ніколи з боку його пропаґандистських повідомлень (або тих, що приписують Медведчуку та його проєктам) не йшлося про жодну «Львівську НР»!

Та що там Медведчук – сам Путін у своїй нагуділій статті «Про історичну єдність росіян та українців» – ніде не оперує жодною «Львів.НР»! Натомість тричі згадав «Галичину».

Як ми знаємо, на Росії слово «царя» – закон. А це означає, що якби інформаційний вкид, описаний повище, готували саме московські підривні служби, то вони б й оперували значно ширшими поняттями – себто такими, як «Галичина», або ж в крайньому разі – «Західна Україна».

Що ж маємо за фактом? А маємо те, що знову вилазить якась ні з трясці знати де вилізла «Львівська народна республіка»!

Вибачте, але таку дурню міг вигадати хіба отой СБУвець‑східняк, який ще й до всього є російськомовним в побуті. Ну або ж якийсь нарваний Михальчишин, який навіть для самої ВО «Свобода» виявився затоксичним!

Тож дозволимо собі підказку. Наступного разу як СБУ чи подібні служби будуть готувати чергову фейкову провокацію, аби показати видимість роботи в Галичині – то проконсультуйтеся для початку хоча б з обізнаними в історії цього краю людьми, чи що...

Ну або готуйте відразу байку про злапаних орґанізаторів, що готували «референдум» за «ГНР» – Галицьку Народню Республіку – провести! Вже якось правдоподібніше виглядатиме, за оті ваші східняцькі ЛНРи...

PS
В допитливого Читача може постати питання, а навіщо з боку українських таємних служб взагалі робити подібні вкиди? Та з двох причин.

Перша (супутня): аби тримати Західняків «в тонусі»: раптом їм набридне ота мільйонна навали русско‑ізикої сарани з‑за Збруча? Передумов, звісно, для цього не має жодних, але полічимо це за превентивні заходи, на випередження.

Друга ж (основна) причина полягає в тому, що саме на Львівщині за останні пів року спец.таємники по вуха, даруйте, засралися в сфабрикованих справах проти волонтерів! А тому, згідно приписів інформаційної боротьби, потрібно створювати якийсь «білий шум», який би сильніше перебивав та заглушував всі проґалини в їхній діяльності.

А в останні дні до цих проґалин що силовиків, що київської влади взагалі – додалася щей гучна історія зі студентами, яких на КПП «Шегині» побили й нахабно принижували на їхню вимогу арґументувати, на яких ЗАКОННИХ підставах їх не випускають на навчання за кордон.