1 вересня Польща виставила рахунок Німеччині – за втрати в Другій Світовій. За Росію – мовчок. Чому?

Йдеться про презентацію спеціяльного Рапорту, на підставі якого польська влада в оглядовому майбутньому планує впроваджувати ті чи інші дипломатичні та політичні дії.

Рапорт – така собі «дорожня картка», за якою уряд Польщі збирається «вибити» з Німеччини додаткові кошти. Чому ж досі Польща не малює жодних рахунків другому нападнику – Росії? Є припущення…

Презентації Рапорту передувала своєрідна промоуційна кампанія. Не така потужна, як перед виборами, але явно надзвичайно крута як для оприлюднення статистичного документу!

Воно й не дивно:

Не кожного дня одна европейська країна іншій – виставляє рахунок на 1,3 трильйона евро! 

Загалом, про цей задум польської владної команди ЗУНР писав вже не раз, і не два.

Мотивація керманичів Польщі та владної партії ПіС – логічна і зрозуміла: попри хвалебні заяви про карколомні успіхи польскої господарки – все не так райдужно з економікою в країні, як це офіційно подається.

Інфляція, стрімке здороження нерухомості, знецінення злотого, подорожчання палива, на деякі різновиди якого ще є спостерігається дефіцит – і це в часі підготовки до непростої зими.

На тлі цього всього Польський уряд регулярно підписує мільярдні контракти на закупівлю зброї. При чому, навіть самі військові критикують хаотичність та імпульсивність рішень, за якими робиться вибір різновидів озброєння.

Бо не штука тільки купити, але ще й треба потім якось то все обслуговувати і стикувати з іншим озброєнням, що надходить до Польщі з різних країн та від різних виробників.

Про мільярдні витрати, покликані побільше задобрити і «підкупити» біженців з України, щоби вони залишалися в Польщі подовше, а краще назавжди – вже не зручно якось поминатися... Навіть квартири почали безкоштовно роздавати!

Тож владним політикам з партії ПіС не залишається нічого іншого, як витягнути стару добру карту, яка працює безвідмовно вже впродовж кількох тисячоліть – оголосити про зовнішнього ворога.

Донедавна це були «бандеровци» з України – але тут кон'юктура стрімко змінилася. Тай зрештою, з України точно не вдалося б вибити жодних виплат, скажімо, під приводом відшкодування за злочини Волинської трагедії – тут би хто ще кому зі сторін мав би їх виплачувати.

А ось Німеччина – свята справа!

І грошей там точно більше, і польському поспільству не потрібно нічого додаткового пояснювати! Кожен поляк знає, чому і за що саме німці йому винні «по життю».

Тож отримані в минулому виплати Польщі з боку Німеччини – не те, щоби взагалі не рахуються, просто згідно з новітніми засадами польських урядовців – вони були далеко не повними: не за всю заподіяну шкоду.

Ось тому десь від початку літа 2022 року владоможцями в Польщі й почалась посилено розганятися хвиля про те, що потрібно все ще раз добре переоблікувати і виставити німцям вже «повний повний» рахунок!

Власне, цим «рахунком» і слугує оприлюднений 1 вересня 2022 року Рапорт.

За словами депутата від правлячої партії ПіС Аркадіуша Мулярчика, цей Рапорт складається з трьох томів.

Сам Мулярчик, за його словами, не є автором цього Рапорту‑фактури німцям: він допіру тільки координував роботу багатьох експертів. Також додав, що сам особисто підготував вступ «політичного та історичного характеру».

– Ми презентуємо три томи Рапорту та суму, в яку оцінили втрати Республіки Польща внаслідок Другої світової війни, – заявив напередодні представи польському виданню wPolityce Аркадіуш Мулярчик.

Характеризуючи окремі томи, він зазначив, що в першому йдеться про «опис та оцінку демографічних і матеріальних втрат»; в другому томі міститься «фото- та відеодокументація війни та німецької окупації, що показує жорстокість окупації»; ну а третя частина – це «реєстр місць злочинів, страт і масових убивств поляків або пацифікації сіл – таких місць понад 9 тисяч. 200».

На запитання, чи є «публіцистичні елементи» доповіді також підставою для претензій, депутат відповів, що з 1947 року ні в комуністичній ПНР, ні зараз не було ще підготовлено жодного документа, який би так масштабно оцінював матеріальні та демографічні втрати – жодних подібних досліджень не здійснювалося.

– Варто, щоб світ дізнався про жорстокість німецької окупації, жорстокість німецької війни та великі втрати, яких зазнала Польща під час Другої світової війни, які досі впливають на наше економічне, соціальне та політичне життя та рівень наше багатство.

І тут я говорю як про багатство нашої країни цілісно, так і кожного зокрема – наших «Ковальських», «Новаків»; про багатство наших банківських рахунків і доріг, якими ми подорожуємо, у яких школах ми навчаємося, до яких університетів ми вступаємо, і, нарешті, на якому рівні ми ми взагалі живемо.

На жаль, наслідки Другої світової війни відчуваються досі через те, що ми живемо в країні, яка є менш заможною, ніж країни Західної Европи, які не були настільки пошкоджені Німеччиною, – заявив нардеп від ПіСу Аркадіуш Мулярчик.

За його словами, «подальші дії в цій сфері, як дипломатичного, так і політичного характеру – залишаються за рішеннями пана Ярослава Качинського та пана прем’єр-міністра Матеуша Моравецького».

Наприкінці липня цього року лідер ПіС в інтерв'ю польській пресі визнав, що боротьба за гроші західних сусідів Польщі може тривати багато років.

– Можливо, навіть ціле покоління пройде – може я до цього не доживу, але колись треба починати, – сказав тоді Ярослав Качиньскі.

Качиньскі також заявив, що прем'єр-міністр Матеуш Моравецький запропонував опублікувати першу частину звіту про репарації до річниці початку Другої світової війни. Він додав, що це буде найважливіший том, але є плани на більше.

– Ми хочемо опублікувати їх [томи Рапорту] кількома іноземними мовами, тому що це також питання знань про те, що насправді сталося в Польщі. Бо під час різних розмов із Західними політиками я зрозумів, що ці знання менші ніж мінімальні – зазначив голова владної нині в Польщі партії ПіС.

І додав, що після публікації Рапорту, подальші кроки будуть вживатися в визначеній почерговості та за певним планом.

На початку серпня цього року прем’єр-міністра Моравецького запитали, чи одразу після представлення Рапорту про військові репарації від Німеччини – Польща почне процедуру щодо отримання зазначеної у звіті суми?

– 1 вересня ми будемо презентувати доповідь, над якою кілька років працювала команда видатних професорів, до речі, різних галузей – демографів, економістів, істориків, економістів, статистиків.

Ми представимо великий спектр матеріальних і майнових втрат, яких зазнала Польща. Від нашого політичного рішення буде залежати, через який період після цієї дати ми також представимо наступні кроки щодо цього Рапорту, – відповів тоді голова уряду Польщі.

Прем'єр додав, що «кілька разів» читав цю доповідь.

– Це справді шокуюче, – підкреслив він.

Рапорт стосовно репарацій готувати почали давно: робила це парламентська група з оцінки компенсації ще з минулої каденції польського парламенту – від вересня 2017 року.

Повна її назва звучить так: «Парламентська група з оцінки відшкодування Польщі від Німеччини за збитки, завдані під час Другої світової війни».

Безперечно: питання виплат німцями за спричинену ними шкоду в Другій світовій війні – не має строку давности.

Але є кілька «але».

Станом на 1 вересня 1939 року Польська господарка точно НЕ входила в коло провідних економік Европи, і тим паче світу.

Якщо так політкоректно пояснити, то їздили переважно на конях, а не на «самоходах», доріг з твердим покриттям було не дуже, сітка залізниць – так само не особливо густенькою була. Ну і так далі.

Тай то: частина Польщі завдячувала розвиненій інфраструктурі радше «Бабці Аустрії»: і сталося це ще задовго до руйнувань з боку гітлерівської Німеччини. 

Більше того! Навіть в рази менша за площею, але співставна за кількістю населення тодішня Чехословаччина переважала Польщу за розвитком у всьому! 

Чехословаччина успадкувала 4/5 промислового потенціалу імперії Габсбурґв і в 20-30-х роках перетворилася на високорозвинуту европейську державу.

Вона твердо займала місце в десятці найбільш промислово розвинутих країн світу. Економічну і політичну стабільність країни забезпечував значний прошарок середнього класу – 13% працездатного населення було зайнято підприємницькою діяльністю. 

Порівняно швидкими темпами тут розвивалися провідні галузі виробництва, особливо важкої промисловості. 

У важкій промисловості провідне місце займало акціонерне товариство «Шкода», яке випускало машини, літаки, верстати, обладнання, зброю та ін. 

Взуттєвий концерн Томаша Баті забезпечував до 80% виробництва взуття в країні. Значна частка його йшла на експорт. Філіали цього концерну були розташовані майже на всіх континентах. 

Швидкі темпи розвитку економіки приваблювали іноземний капітал, частка якого складала 20% всіх інвестицій в економіку. 

У політичному розвитку Чехословаччина була найбільш демократичною державою Европи. Конституція, ухвалена у 1920 pоці забезпечувала демократичні права і свободи. 

Діяло близько двадцяти партій. Стабілізуючу роль у. політичному житті відігравали неформальні зустрічі президента країни Т.Масарика (1918-1935 pp.) з лідерами провідних партій, на яких вдавалось усувати найбільш серйозні розбіжності.

Міжвоєнна Польща навіть наближено не мала цього всього!

Але скидається на те, що нинішні польські провідники троха сплутали Польщу 1920‑30 років з сусідською Чехословаччиною: намагаються Другу Річ Посполиту подати так, наче це вона входила в 10‑ку провідних країн світу, а не згадана Чехословацька республіка. 

Однак історичні факти і тодішня, вже добре закарбована статистика свідчать про інше.

У міжвоєнний період Польща не могла конкурувати з високорозвиненими західними державами. Свої численні економічні труднощі польська влада намагалася розв’язати з визиску західноукраїнських і західнобілоруських земель, перетворивши їх у свою внутрішню колонію, у джерело сільсько-господарської сировини й ринок збуту для своєї промисловості.

Польські керівні кола відкрито ділили територію своєї країни на дві частини, які різко відрізнялися між собою за рівнем промислового розвитку:

на Центральну і Західну Польщу, або ж так звану Польщу «А» (за визначенням колишнього польського віцепрем’єра міністра Квятковського) – і Східну Польщу «Б», до якої відносили Західну Україну і Західну Білорусію.

Цитовано за джерелом:
Економічне становище західноукраїнських земель у складі Польщі напередодні Другої світової війни
©Валентин Терещенко, 2012 рік.

Це по‑перше.

По‑друге, господарку Польщі розвалювали ж не тільки німці, які, принаймні, територіяльно «заплатили» за аґресію на користь Польщі – передавши терени Східної Прусії в склад сучасної Польщі.

Мільярдні інфраструктурні безповоротні ґранти та інвестиції, надані Евросоюзом – так само не згадуємо. Хоча говоримо Евросоюз – а подумки розуміємо: Німці.

Але ж був ще нападник зі Сходу. Який, до речі, по Другій Світовій й «обрізав» суттєво площу країні – порівняно з міжвоєнними квадратними кілометрами Польщі.

Чому ж тоді польська сторона, малюючи трильйонні рапорти‑фактури Німеччині – до Московії не висуває жодних претензій на репарації хоча б на якийсь нещасний мільярд доларів? Ні раніше цього робила, ні навіть тепер – слушнішої ж миті годі чекати!

На перший погляд може видатися, що Польща просто не насмілюється махати шаблюкою перед країною з ядерним кийком. Але це тільки частина правди.

Інша ж частина істини полягає в тому, що особливо ніде не афішуючи, Польща не поминається за жодні репарації від Росії тому, що сподівається «під шумок» в висліді нинішньої війни в Україні собі тихесенько повернути «Східну Польщу “Б‟».

Так що тут польські вожді в глибоко затаємничених закапелках душі ще й Путіну дякують на перекурах за лаштунками...