Польща розбушувалася – виставляє рахунок вже й Росії

Наразі не йдеться про трильйонні рахунки, які 1 вересня польський уряд виставив Німеччині. Поки що мова про реституцію культурних цінностей. Проте президент Польщі вже заявив про намір вимагати репарації за Другу світову і від Москви.

Польща подасть Росії ще сім заяв про реституцію творів мистецтва, вивезених до СССР під час Другої світової війни, заявив віцепрем'єр-міністр, голова Міністерства культури та національної спадщини Пьотр Ґліньскі. 

За кілька днів до 83-ї річниці російської аґресії проти Польщі у палаці-музеї короля Яна III у Вілянові відбулася пресконференція, під час якої міністр культури та національної спадщини представив сім заяв про реституцію (тобто повернення або грошове відшкодування) вивизених під час Другої світової війни з Польщі до СССР творів мистецтва. Ці нові сім заяв Польща передасть Росії, повідомляє польський історичний портал DZIEJE.PL.

Водночас Пьотр Ґліньскі запустив акцію «Puste Ramy» – Порожні Рами.

– Ми не можемо точно оцінити масштаби розграбування сов'єцькими військами. У випадку сотень тисяч об’єктів, втрачених Польщею внаслідок Другої світової війни, слід веде до Російської Федерації та колишніх радянських республік. Однак відсутність доступу до російських музейних ресурсів та архівних джерел, у тому числі експортних списків, ускладнює визначення того, скільки польських творів мистецтва та пам’яток сьогодні знаходиться в Росії, – сказав віцепрем'єр-міністр Ґліньскі.

Міністр культури Польщі нагадав, що наразі польська сторона дипломатичними каналами подала Росії 20 реституційних заявок, що стосуються кількох тисяч окремих об’єктів.

– Уряд РФ поки не розглядав жодну з заяв, – сказав віцепрем'єр.

Згідно з міжнародним правом, Росія зобов'язана повернути польські культурні цінності, викрадені під час війни. Випадки розкрадання культурних цінностей не втрачають давності — не тільки в етичному та моральному вимірі, але й у сфері міжнародного права

– Реституція є безперервним і нескінченним процесом. Польська держава ніколи не припинить шукати та повертати культурні цінності, які були розграбовані внаслідок Другої світової війни, – сказав Ґліньскі.

За його словами, ці предмети ідентифіковані в колекціях Музею образотворчого мистецтва. О. Пушкіна в Москві: одна картина походить із довоєнної колекції Вілянова, одна – із колекції Познані, три – із довоєнної колекції маєтку Чарторийських у Ґолухові, одна картина – з Лодзі, і ще одна – із Вроцлава.

Під час церемонії заступник голови МЗС Пьотр Вавжик зазначив, що Міністерство закордонних справ Польщі інтенсивно підтримує роботу Міністерства культури та національної спадщини щодо повернення культурних цінностей, які належать Польщі.

– З усіх країн-учасниць Другої світової війни – окупованих чи воюючих – саме Польща зазнала найбільших втрат: в галузі культури та мистецтва теж. Ще під час самої війни було оцінено, що втрати музейних фондів становили понад 50% від довоєнного періоду, – підкреслив Ґліньскі.

– Донині в багатьох польських музеях стоять порожні рами – символ польських втрат у війні, – доповнив його думку Вавжик.

За словами Вавжика, польські урядники сподіваються, що Росія нарешті позбудеться звичок, які вона має з часів Сов'єцького Союзу щодо пограбування і не повертає те, що було просто вкрадено вульґарним способом.

– Посилання Російської Федерації в цій справі на те, що буцім ці твори належать Німецькій державі (...) на цю мить не застосовуються, – наголосив Пьотр Вавжик.

За словами очільника польського Мінкульту, від початку війни німці проводили планомірне і систематичне пограбування державних, приватних і церковних колекцій.

– Проте не тільки німці грабували польські культурні цінності. 17 вересня 1939 року Червона армія вступила на територію Польщі, а згодом разом із східним фронтом, що переміщався, розпочали свою чорну роботу т. зв. «трофейні бригади» –  підрозділи, до складу яких входили спеціалісти різних галузей культури. Якщо бути точним, то бригади злодіїв, що займалися викраденням творів мистецтва, – зазначив глава Мінкультури та національної спадщини.

Цікаво, що у виставлянні рахунків до Росії знайшли між собою симфонію непримиренні політичні сили Польщі, як повідомляє 24.pl.

Описані повище дії йдуть від правлячої партії Право і Справедливість (ПіС). Але й опозиційна Громадянська коаліція (польською: Koalicja Obywatelska – КО) подала до Сейму власний проєкт постанови про військові репарації. Він передбачає вимоги про відшкодування збитків не лише з боку Німеччини, а й з боку Росії.

Ще раніше свій проєкт подали й політики центристської партії PSL (Polskie Stronnictwo Ludowe). У ньому йдеться, що «суверенна Польща ніколи не відмовлялася від репарацій чи будь-яких претензій».

Суголосно з депутатами Сейму висловився і сам президент Польщі Анджей Дуда. Але він веде мову вже не про культурні цінності, в про повноцінні репарації.

У свіжому випитуванні видання Wprost.pl поставило йому запитання:

– Опозиція (в Польщі) каже, що коли вимагаємо репарацій від Німеччини, то чому не робимо цього від Росії?

На що пан Дуда прямо відповів:

– Німці розпочали Другу Світову війну і напали на Польщу. Безперечно, нехай пізніше, але Росія долучилася до цієї війни. Тому вважаю, що репарації ми повинні вимагати так само і він неї. Ми мусимо це зробити. Не бачу причини, чому б нам до цього не дійти.

Отже, що там в польській владі відбувається?

Передо всім – один цікавий моментик. В проєкті постанови польського Сейму про репарації за Другу Світову війну, поданої правлячою партією ПіС, яка в результаті і була ухвалена 14 вересня, – навіть згадки не було про Росію. Там йшлося тільки про репарації з боку Німеччини.

А ось розганяти хвилю про те, що коли пішла гулянка, то нумо відразу й москалям «пред'яву» виставимо – почали саме з опозиційного табору, з боку Громадянської коаліції.

Необізнаний чительник на це відреагує, мовляв:

– От які політики в КО молодці! Вони більші патріоти та русофоби, ніж владна ПіС!

Але дещо обізнаніший з польською політичною кухнею відразу схопе, що тут справа зовсім не в патріотизмі, а в спонсорах.

Головним рушієм Громадянської коаліції є партія Громадянська платформа (польською: Platforma Obywatelska – РО). Ця партія була при владі до приходу ПіС. В роки своєї каденції при владі вона слухняно і беззаперечно виконувала всьо, що їй казала тітка Меркель. Простіше кажучи, влада Німеччини.

Баби по вєліко‑польських вєсях розповідали, що така послушність до німців не в останню чергу була й через те, що Берлін щедро оплачував діяльність Громадянської платформи. А заразом – закривав очі на відверті порушення тодішньою партією влади тих самих приписів Конституції, якими зараз німці тицяють вже нинішній партії влади, ПіС.

Ну, загалом, нічого нового: засаду «Друзям – все, суперникам – закон!» ніхто ніде не скасовував. І не буде того робити до кінця світу, взагалі‑то. Хоча в нинішньої польської влади спонсор поповажніший буде за німців, адже за ПіСом стоїть сам Вашинґтонський Білий обком!

Жарт, звісно, але частково. Просто на очах, буквально за останні 3‑4 місяці, політичні амбіції владної верхівки Польщі зростають в геометричній проґресії.

Можна було б зрозуміти, якби такі амбіції висувала, скажімо, та ж сама Туреччина: 80 мільйонів населення, під один мільйон збройних сил (нехай разом з жандармерією, та все ж), купа власного важкого і сучасного виробництва, потужний флот та авіація, і так далі. Там тільки призовний резерв становить 17 мільйонів осіб!

Але Польща, дрібна господарка якої тримається на дрібному та самозайнятому підприємництві і фермерстві, а велика майже на 100% залежна від Німеччини – чи не занадто великий апетит останнім часом проявляє?

Гаразд, переформулюємо питання: чи були б в нинішньої Польщі такі самі амбіції, якби не фундаментальна підтримка з боку США? Навряд чи. Але очевидно, що в Вашинґтонському обкомі собі порадилися файненько і дали відмах: гаразд – най Польща виставляє рахунки і Московії теж!

Ось чому ще вчора ПіС до Росії ніц не мав, а тіко малював трильйони німцям – а нині Дуда вже дудить про репарації від Москви. Отже, ЗУНР таки наврочив.

Коли подавали новину про те, як 1 вересня Польща виставила рахунок Німеччині – забігаючи наперед ми висунули й зустрічне питання: «За Росію – мовчок. Чому?» Зацитуємо:

[...] господарку Польщі розвалювали ж не тільки німці, які, принаймні, територіяльно «заплатили» за аґресію на користь Польщі – передавши терени Східної Прусії в склад сучасної Польщі.

Але ж був ще нападник зі Сходу. Який, до речі, по Другій Світовій й «обрізав» суттєво площу країні – порівняно з міжвоєнними квадратними кілометрами Польщі.

Чому ж тоді польська сторона, малюючи трильйонні рапорти‑фактури Німеччині – до Московії не висуває жодних претензій на репарації хоча б на якийсь нещасний мільярд доларів? Ні раніше цього робила, ні навіть тепер – слушнішої ж миті годі чекати!

Тепер маємо питання – і це питання озвучене вголос.

Але маємо і помилку в своєму прогнозі. Ми гадали, що Польща не поминається за жодні репарації від Росії тому, що сподівається «під шумок» в висліді нинішньої війни в Україні собі тихесенько повернути так звану «Східну Польщу “Б‟» – термін міжвоєнної Речі Посполитої щодо Західної України та Західної Білорусі.

Виявилося, що все набагато простіше. І так само озвучене вже прямим текстом офіційними речниками Польщі. Просто на це ні хто не звертає уваги. Покищо.

Згадаймо пряму мову віцепрем'єр-міністра Пьотра Ґліньскєґо:

– Ми не можемо точно оцінити масштаби розграбування сов'єцькими військами. У випадку сотень тисяч об’єктів, втрачених Польщею внаслідок Другої світової війни, слід веде до Російської Федерації та колишніх радянських республік.

Якщо хтось раптом забув, до цього переліку належить – так, так – отой єдиний в історії приклад «соборної» України у вигляді УССР.

Можна до нестями сперечатися, що це, мовляв, була несамостійна, під колоніяльна держава, і все таке. Але слово – не горобець: факт польською стороною озвучено, і відразу на найвищому рівні.

Тож у світлі того, як розгортаються події, «ванґуємо» на наступний логічний ланцюжок: після вимог реституції творів мистецтва до Росії – Москві буде так само виставлено рахунок вже на повноцінні репарації.

Не беремося казати, яку суму намалюють на цей раз, але припустімо, що в тричі менше, ніж німцям: тобто мова буде йти лише про якусь чверть трильйона евро.

Але далі настане черга ось тих згаданих колишніх радянських республік.

Якщо хтось щиро вірить, що йдеться про якийсь Кирґизстан чи бодай Вірменію з Молдовою – щож, Свята Простота на те і Свята...

А ось про Східну Польщу “Б‟ Варшаві згадати – цілком слушний час. Тим паче, що судячи з реверансів Києва – він не особливо і проти.

Кажуть, історія розвивається по спіралі. Нагадаємо, буквально через місяць по так розхваленому «Акті Злуки», в лютому 1919 року Петлюра розпочав поза спиною Галицько‑Буковинської республіки – офіційно ЗУНР – сепаратні перемовини з Начальником Польщі Пілсудським.

Завершилося це у висліді тим, що вже у жовтні 1920 року, по закінченні польсько-сов'єцької війни, польський уряд визнав УССР в тодішніх її кордонах – тобто без Галичини і Західної Волині. Ну і зрозуміло, що без Буковини і тим паче Пудкарпаття, яке взагалі в ті часи ніхто особливо не пов'язував ні з якою такою «Україною».

То скільки нам там до залишилося? Чи краще до 1 листопада лічити?..