Братська допомога чи «сир у мишоловці»

Польське керівництво заявило про свою готовність допомогти «братському народові» та зняло практично всі обмеження на в’їзд. Але чи так уже щиро брати-поляки хочуть допомогти нашим співгромадянам?

Абсолютно точної статистики щодо кількості людей, котрі евакуювалися після початку російської військової агресії з України, немає у жодної міжнародної організації. Але згідно з даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), з усіх зареєстрованих українських біженців 1,27 мільйона осіб – або 21% – вирушили до Польщі та запросили там тимчасовий захист та соціальну допомогу.

З початком російської агресії проти України польське керівництво заявило про свою готовність допомогти «братському народові» та зняло практично всі обмеження на в’їзд. Власне, саме тому з перших днів війни потоки українських біженців поринули до Польщі.

Але чи так уже щиро брати-поляки хочуть допомогти нашим співгромадянам? Адже не секрет, що міграційна політика Польщі завжди була досить жорсткою, щоби не сказати – шовіністичною. Опитування показують, що більшість поляків проти прийому мігрантів, а правлячі польські націоналісти з партії «Право та Справедливість» (ПіС) зробили відмову від квот на прийом біженців ключовим елементом своєї виборчої кампанії, і саме на цьому прийшли до влади у 2015 році.

Поляки ніколи не вітали прийому біженців із країн Близького Сходу – натомість українських заробітчан приймали охоче, адже переважно їхали до Польщі мешканці Західної України. Найчастіше це були етнічні поляки, або люди, котрі більш-менш знали польську мову, католики чи греко-католики за віросповіданням, – тобто, по суті, вони не дуже відрізнялися від самих поляків ментально та культурно.

Більше того: Польща певним чином стимулювала саме жителів Західної України, щедро роздаючи їм «карту поляка», котра дає купу переваг перед звичайними «сезонними заробітчанами», – розраховуючи на те, що рано чи пізно вони захочуть отримати польське громадянство і перевезти до Польщі своїх дітей та онуків.

Щоправда, традиційне для поляків сприйняття українців як «холопів» та «прислуги» періодично ставало ґрунтом для побутових конфліктів. А ось до конфліктів політичних (і навіть масових бійок!) неодноразово призводило бажання українців у Польщі вивісити у себе на балконі чорно-червоні прапори чи «відсвяткувати» – з відповідними «кричалками»! – то день народження Степана Бандери, то річницю створення УПА чи дивізії СС «Галичина».

У відповідь поляки миттєво починали згадувати «Волинську різню» та анексовані у 1939 році території «Східних Кресів» – тобто Волинь та Східну Галичину. Тобто, загалом, стосунки поляків та українців ніколи не були особливо «братніми», а відносини між Польщею та Україною – безхмарними. То що ж стало справжньою причиною «братських почуттів» поляків, що раптово прокинулися до українців?

За даними Головного статистичного управління Польщі, з моменту вступу країни до Євросоюзу у 2004 році за кордон вирушили близько 2,5 мільйона осіб. Найбільше вихідців із Польщі традиційно працювали у Великій Британії, однак у 2018 році Німеччина вперше обігнала її за цим показником.

Тим часом у самій Польщі вже кілька років поспіль триває економічне зростання, яке не зупинила навіть пандемія коронавірусу, і багато підприємств відчувають нестачу працівників. Згідно з дослідженням, проведеним агентством з працевлаштування Personnel Service, майже у кожній п’ятій польській компанії працювали трудові мігранти з України.

За даними видання Gazeta Wyborcza, до початку війни в Україні їхня загальна кількість становила в Польщі близько 1,3 мільйона осіб. Втім, залучати українців ставало дедалі важче: інші європейські країни – наприклад, Німеччина та Чехія – пропонували їм вищі зарплати.

І ось з початком російської агресії в Україні Польща за лічені дні поповнила дефіцит трудових ресурсів на понад мільйон молодих, здорових, освічених, високопрофесійних, працездатного та дітородного віку людей. Фактично, країна одним махом вирішила і демографічну, і ресурсну проблему.

Міністр сім'ї та соціальної політики Польщі Марлена Малонг поінформувала, що з 24 лютого 2022 року в Польщі вже почали працювати кілька сотень тисяч українців. «Таких людей – близько 300 тисяч. Якщо подивитися на кількість виданих номерів PESEL – понад 1,2 мільйона, половина з яких – діти, рівень зайнятості громадян України добрий і постійно зростає», – зазначила чиновниця.

Втім, якщо офіційно працюють 300 тисяч, це зовсім не означає, що решта позбавлена ​​заробітку. Частина переселенців працює неофіційно, а деякі продовжують працювати дистанційно на своїх українських роботодавців.

Раніше, щоб отримати посвідку на проживання в Польщі, українцям потрібні були дозвільні документи та робоча віза – а зараз достатньо лише PESEL (аналог українського ідентифікаційного коду). При цьому Польща «м'яко ополячує» українських біженців. Без знання польської мови знайти роботу в Польщі складно – хіба що підробітки, наприклад, десь на складі. Тому українці активно вивчають польську мову, щоб мати можливість залишатись у Польщі й надалі.

Раніше й відкрити власну справу у Польщі українцям було важко. А зараз зареєструвати підприємницьку діяльність – аналог українського ФОП – можна досить швидко, причому онлайн.

Не забуває влада Польщі і про асиміляцію української молоді. Як заявив міністр освіти і науки Польщі Пшемислав Чарнек, 1 вересня кількість українських дітей у польських школах та дитячих садках може досягти 400 тисяч. За його словами, Польща й надалі готова приймати маленьких українців.

«Ми прийняли 200 тисяч, з них 160 тисяч – до шкіл, і 40 тисяч – до дитсадків. За нашими оцінками, ще 200 тисяч може приєднатися з 1 вересня. Це все буде видно протягом наступних тижнів. Система гнучка, погоджена з органами управління, із самоврядуванням, з відділами освіти, з міністерством внутрішніх справ та адміністрацією», – заявив міністр.

Для чого це Польщі? Адже МОН України повідомило про готовність українських шкіл продовжувати дистанційне навчання дітей тимчасово переміщених осіб, які вимушено виїхали за кордон. Проте влада Польщі безпосередньо зацікавлена ​​в тому, щоб діти переселенців (а українців сприймають вже саме як переселенців, а не як біженців!) навчалися польською мовою, що допоможе у їхній подальшій асиміляції.

Проте не лише українських малюків планують «ополячувати» наші добрі сусіди! Українським студентам та абітурієнтам, які набули статусу біженця у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, та отримали PESEL, Польща пропонує:

• безкоштовно вивчати польську мову в університеті чи на мовних курсах;

• перевестися зі свого вишу для продовження навчання в державних польських університетах, де їм може бути надана можливість здобути вищу освіту нарівні з польськими студентами (при цьому у більшості приватних вишів передбачено лише платне навчання – як для громадян Польщі, так і для іноземців);

• навчатися перший рік з українською мовою викладання, що дозволяє адаптуватися та вивчити польську, а з другого курсу – можливість вибрати викладання польською, англійською або двомовний курс;

• подати заяву на отримання загальнодержавної стипендії чи студентського кредиту;

• претендувати на здобуття стипендії та матеріальної допомоги від ректора.

Більше того, зорієнтувавшись, що основний потік переселенців з України припадає на вихідців з Південного Сходу, російськомовних у побуті, влада Польщі пропонує дітям переселенців:

• гарантований вступ до вишів БЕЗ знання української чи англійської мови;

• обов’язковий двомісячний курс польської мови перед початком навчання – він надається безкоштовно, тоді як його вартість поза цією акцією становить близько 500 євро;

• гарантовану знижку на оплату навчання – залежно від обраного вишу, вона становить 150-800 євро на рік;

• участь у розіграші стипендіальних грантів – їхній розмір становить 50% вартості навчання.

Такі привабливі пропозиції актуальні для чотирьох університетів-партнерів: Академії фінансів та бізнесу Vistula та Академії суспільних наук із Варшави, а також Вроцлавських університетів Бізнесу (WSH) та Банківської справи.

Зрозуміло, це чудовий стимул для переманювання української молоді навіть із тих регіонів України, де немає активних бойових дій. Раніше такі «плюшки» могли отримувати лише випускники українських шкіл із польською мовою викладання, куди, власне, саме задля цього і віддавали вчитися своїх дітей мешканці України.

Однак у самій Україні, після набрання чинності закону про освіту, що передбачає навчання виключно державною, українською мовою, ця опція дітям вже недоступна. А ось «брати-поляки» миттєво скористалися можливістю «вимити» з України талановиту молодь.

Тобто вже зараз завдяки українським біженцям Польща одномоментно приросла кількома мільйонами нових «підданих», як це сталося з нею у XVI столітті, під час створення з Литвою нової держави, Речі Посполитої.

За оцінками експертів, майже 40% переселенців працездатного віку з України вже знайшли офіційну роботу в Польщі і цілком задоволені умовами праці та рівнем зарплат. Нічого дивного – адже в Україні в умовах воєнного стану немає жодних перспектив знайти чи хоча б зберегти колишню роботу. При цьому понад 71% переселенців визнають, що утримують себе самі, за власні заощадження чи доходи, не покладаючись на допомогу польських властей.

А це означає, що українці, які виїхали від війни, працюють на розвиток не своєї, а сусідньої, польської економіки. І повернути їх в Україну згодом буде дедалі складніше.