Західна Україна за минулий тиждень: «Справа генералів» та недостатній «фінансовий патріотизм» громад

Словесний патріотизм мерів та депутатів Західної України виявився значно вищим, ніж патріотизм фінансовий: дослідження показало, що громади регіону пасуть задніх у підтримці армії та військових.

«Справа генералів»: Екс-командира Львівської бригади тероборони кинули за грати

В понеділок, 20 січня, Державне бюро розслідувань (ДБР) за звинуваченнями у «неналежному захисті Харківської області» та «недбалому ставлення до військової служби» затримало кілька високопоставлених військовослужбовців. Серед них виявився і генерал-лейтенант Артур Горбенко, колишній командир 125-ї окремої бригади територіальної оборони (ТрО), сформованої у березні 2022 року у Львові.

«Встановлено, що бригадний генерал визначив позиції оборони для 125 обр ТрО, які не відповідали її бойовим можливостям, до того ж він мав інші підрозділи, які могли підсилити ці позиції. Також командир зробив низку інших помилок, у тому числі не повною мірою уточнив напрямки головних ударів противника, недостатньо контролював організацію підготовки та ведення оборонних дій. Він не здійснив своєчасно маневр силами та засобами угруповання, не організував підтримку підрозділів бригади артилерією та повітряними силами», – сказано в повідомленні ДБР. Варто відзначити, що Горбенко у червні 2024 року пішов у відставку з посади командира 125-ї бригади, і з того часу перебуває у розпорядженні Міноборони.

В середу, 22 січня, Печерський районний суд Києва визначив для генерала Артура Горбенка запобіжний захід – тримання під вартою з альтернативою внесення застави у 25 мільйонів гривень. Сума виглядає відверто неадекватною на тлі фото з квартири генерала, оприлюднених ДБР раніше.

Квартиру він отримав у 2008 році, коли став начальником Західного регіонального управління Державної прикордонної служби (ДПСУ). Це звичайне помешкання відставного військового, яким Горбенко був у 2014-2022 роках, з далеко не новими меблями та побутовою технікою. Власне, до повернення на військову службу генерал жив на одну пенсію, бізнесом він та його рідні не займалися. Та й за два з гаком роки командування 125-ю бригадою жодних матеріально-фінансових зловживань за ним помічено не було.

У залі суду генерал не давав коментарів. А влітку 2024 він пояснював: був брак озброєння й людей. Для утримання відведеної смуги оборони треба було вчетверо більше особового складу.

«Тяжкого озброєння в нас не було. Мені дали підсилення, але це був мінімум: декілька одиниць артилерійського озброєння, невелика кількість бронетехніки. Бригада прийняла свій бій від початку наступу. Так, була тимчасова втрата певних позицій, але я, як командир бригади, ці п’ять з половиною діб керував боєм. Уже на другий день ДБР порушило провадження. Таке враження, наче були готові завчасно матеріали», – говорив тоді Горбенко.

Незважаючи на те, що Артур Горбенко має достатньо друзів у високих кабінетах Львова ще з часів керівництва регіональним управлінням ДПСУ, та його постійні контакти з керівництвом міста і області у 2022-2024 роках, на захист генерала висловився лише мер Львова Андрій Садовий.

«Я цивільна людина і не маю наміру оцінювати дії військових. Однак у цій справі дозволю собі висловити позицію, на яку маю право згідно із законом. Генерал Артур Горбенко у 2022 році, будучи військовим пенсіонером, мав повне право залишатися в тилу. Натомість він очолив новостворену 125-ту бригаду та вирушив на фронт. Переконаний, що сьогодні він має право чекати на рішення суду вдома, а не за ґратами», – написав Садовий у соцмережах.

Начальник Львівської обласної військової адміністрації (ОВА) Максим Козицький, який раніше дуже любив фотографуватися разом з генералом Горбенком та розповідати, як обласна влада допомагає 125-й бригаді, досі публічно на арешт військового не відреагував. Жодної реакції нема і від Львівської обласної ради, ніхто не запропонував зібрати позачергову сесію.

Серед депутатів відгукнувся лише Олександр Ганущин, який є діючим військовослужбовцем. Він назвав «справу генералів» спробою знайти «цапів-відбувайлів» за погані справи на фронті загалом. Своєю чергою, львівський телеграм-канал «Політичний треш» вважає, що «справа генералів» – це «лише прелюдія до масштабної справи про більш високопоставленого генерала, який вже не служить в ЗСУ», тобто Валерія Залужного.

Промовчали і в місцевих організаціях найбільш рейтингових партій Львівської області – «Батьківщина», «Європейська солідарність» (ЄС) та «Голос». При цьому лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко в соціальних мережах написала, що судити військових командирів може лише військовий суд, партія «Голос» обмежилася фразою про засудження «переслідування та дискредитації військових з боку правоохоронних органів», а ЄС оприлюднила вимогу скликати закрите засідання Верховної Ради – на що ніхто не відреагував.

Офіційно запропонував взяти генерала Артура Горбенка на поруки лише депутат-мажоритарник від Львівської області, член фракції «Слуга народу» Ростислав Тістик. Він єдиний із львівських політиків прийшов на засідання суду, де генералу обирали запобіжний захід. Проте це, вочевидь, зроблено врозріз із партійною лінією, і з прицілом на майбутні вибори.

Громади Західної України пасуть задніх у підтримці армії

Київські власті, які наприкінці 2023 року забрали у громад так званий «військовий та силовий ПДФО» (податок на доходи фізичних осіб – військових та співробітників силових структур), тепер хочуть централізовано забрати з місцевих громад ще й ті кошти, які вони досі добровільно переказували на потреби оборони. Такий висновок можна зробити з публікації у київському виданні «Дзеркало тижня». Її підготував «Центр розвитку інновацій», що обслуговує різноманітні урядові структури України.

У дослідженні Центру сказано, що за минулий рік 262 опитані громади виділили з місцевих бюджетів близько 15 мільярдів гривень на сили оборони загалом (йдеться про підтримку окремих підрозділів чи конкретних військовослужбовців). Тобто громади й далі допомагають війську навіть після того, як держава забрала у них «військовий ПДФО» та нібито повністю перебрала на себе функцію оборони. Справа в тому, що керовані з Києва «активісти» постійно пікетують органи місцевого самоврядування з вимогою виділяти більше коштів на підтримку ЗСУ.

Тепер же керівник Центру розвитку інновацій Михайло Лейченко висунув нову ідею: «Треба створювати «єдине вікно» для збору та розподілу фінансів на потреби сил оборони, аби й на державному, й на місцевому рівні можна було побачити повний зріз потреб і пріоритезувати витрати та мінімізувати корупційні ризики під час закупівель». Фактично йдеться про те, що громади зможуть лише «добровільно» виділити кошти, а от розпоряджатися ними буде Київ.

В публікації також наведено дані, скільки саме громади з тих чи інших областей виділили на потреби оборони. І вони свідчать, що словесний патріотизм мерів та депутатів Західної України значно вищий, ніж патріотизм фінансовий. При цьому в першу п’ятірку областей, громади яких витратили на армію найбільше, потрапила лише одна західноукраїнська – Волинська (четверте місце, 469 мільйонів гривень).

На шостому місці з 256 мільйонами гривень – Львівська область. Нагадаємо, міський Львова Андрій Садовий неодноразово заявляв, що минулого року з бюджету міста витрачено понад мільярд гривень на підтримку ЗСУ. Однак важко сказати, чи то мер  збрехав, чи Львівська міська рада просто не надала відповідну інформацію на запит «Центру розвитку інновацій».

На сьомому та дев’ятому місцях в рейтингу перебувають, відповідно, Тернопільська (101 мільйон гривень) та Чернівецька (74 мільйони гривень) області. Ще три області Західної України – у другій десятці: Хмельницька (15 місце, 29 мільйонів гривень), Рівненська (17 місце, 16 мільйонів гривень) та Закарпатська (20 місце, 10 мільйонів гривень).

Замикає рейтинг Івано-Франківська область (23 місце), громади якої повідомили лише про два мільйони гривень, які вони спрямували на підтримку армії. Тобто або заяви мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа про десятки мільйонів гривень для військових з міського бюджету були брехнею, або градоначальник просто відмовився надавати офіційну інформацію про витрати за цією статтею. З іншого боку, підтримкою армії навіть на велику суму нікого не здивуєш, а от недорогі мовні інспектори завжди забезпечать згадку в новинах.