Західна Україна за минулий тиждень: Зміна губернаторів та сіль з Африки

Львівського бізнесмена, з яким губернатор Максим Козицький недавно підписав меморандум про створення дитячого центру, підозрюють у невиконанні контрактів для Міноборони на 30 мільйонів євро.

У двох областях регіону – зміна губернаторів

В останні дні 2023 року було призначено нового голову Рівненської обласної військової адміністрації (ОВА) та звільнено голову Тернопільської ОВА. При цьому на Рівненщині кадрові зміни відбулися в штатному режимі, а от відставка губернатора Тернопільщини стала несподіванкою.

Посада голови Рівненської ОВА була вакантною з 21 листопада 2023 року, коли Верховна Рада України проголосувала за призначення тодішнього губернатора Віталія Коваля на посаду голови Фонду державного майна України. Віталій Коваль належить до «першого призову» губернаторів Володимира Зеленського – його було призначено ще у вересні 2019 року.

12 грудня Кабінет міністрів погодив на посаду голови Рівненської ОВА ще одного Коваля – Олександра, який до адміністративної реформи 2020 року очолював Костопільську районну адміністрацію, а з того часу – Рівненську. Варто відзначити, що новий Рівненський район об’єднав у собі Здолбунівський, Острозький, Костопільський, Рівненський, Березнівський, Гощанський та Корецький райони, і став територіально найбільшим в області.

Заміна Коваля на Коваля викликала в Рівному жарти про династію, проте ще в грудні 2019 року Олександр Коваль заявив, що з тодішнім губернатором Віталієм Ковалем він має одне прізвище, але вони не є родичами, навіть далекими (це справді так). При цьому обидва Ковалі належать до президентської партії «Слуга народу», а Олександр Коваль є депутатом Рівненської обласної ради від цієї партії.

А от ще один висуванець партії «Слуга народу», Володимир Труш, позбувся посади голови Тернопільської ОВА. Кабінет міністрів несподівано погодив його звільнення 27 грудня, а через два дні було опубліковано указ президента про те, що Труш звільнений «згідно з поданою ним заявою». Сам чиновник публічно нічого не заявляв, а місцеві коментатори розглядають дві основні версії відставки губернатора Тернопільщини.

Перша – суто політична. Володимир Труш був єдиним головою ОВА в Західній Україні, який завдячував своїм призначенням нинішньому прем’єр-міністру України Денису Шмигалю. Справа в тому, що коли Шмигаль був губернатором Прикрапаття, Труш очолював там Рогатинську районну адміністрацію, і чиновники перебували в дружніх стосунках. Через два тижні після того, як Шмигаль очолив уряд, Труша було призначено губернатором Тернопільщини. Але зараз, за чутками в Києві, позиції прем’єра послабилися, тож його приятель позбувся посади.

Друга – традиційно корупційна, і значно більш імовірна. Справа в тому, що 26 червня 2023 року співробітники Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) затримали голову Тернопільської обласної ради Михайла Головка на отриманні хабара. Також повідомлялося, що затримали двох віце-губернаторів − Ігоря Дем’янчука та Ігоря Гайдука.

За даними слідства, вони вимагали приблизно 2,4 мільйона гривень у підприємця за підписання комунальним підприємством Тернопільської обласної ради актів виконаних робіт з будівництва й ремонту інфраструктурних об’єктів. За інформацією правоохоронців, за ці гроші чиновники обіцяли погасити борг Тернопільської ОВА перед фірмою заявника за роботи, які вже виконали й прийняли у 2022 році. «Це був їхній відкат за повернення боргів перед підприємством», – йшлося тоді в повідомленні НАБУ.

Дем’янчук та Гайдук були звільнені заднім числом, нібито до затримання, а Головко позбувся посади 9 листопада 2023 року, і вся трійця перебуває у статусі підозрюваних. При цьому Володимир Труш свою причетність до скоєного заперечує, і проходить у справі, яку розглядає Вищий антикорупційний суд, в якості свідка. При цьому в Тернополі не виключають, що після звільнення екс-губернатор теж може стати підозрюваним.

Постачальник зі Львова «нагрів» Міноборони на 30 мільйонів євро

Чорні хмари збираються і над головою Львівської ОВА Максимом Козицьким, і зовсім не тому, що у 2023 році на Львівщині зареєстрували найбільшу кількість корупційних правопорушень. Близький до губернатора львівський бізнесмен, з яким Козицький на початку листопада підписав угоду про створення дитячого центру, завдав збитків Міністерству оборони на 1,2 мільярди гривень (30 мільйонів євро).

Працівники Державного бюро розслідувань (ДБР) 29 грудня затримали львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича, одного з найбільших постачальників Міністерства оборони України, який пропонував півмільйона доларів одному із керівників Головного слідчого управління ДБР. За хабар підприємець хотів повернути майно підконтрольних йому компаній, вилучене у рамках кримінального провадження.

Як повідомило ДБР, кілька місяців тому було порушене кримінальне провадження за фактом оборудок із закупівлями одягу та білизни для ЗСУ. Компанії львівського бізнесмена виграли 23 тендери на постачання Міністерству оборони одягу на понад 1,5 млрд грн.

Правоохоронці виявили повне невиконання шести контрактів. Щонайменше за сімома договорами підприємства поставили товар на склади військових частин лише у невеликій кількості, але отримали державні кошти за повне виконання зобов’язань. Також, встановлено, що вісім договорів виконані із запізненням від 3 до 5 місяців.

В ході слідства було встановлено, що до виконання оборонних замовлень були залучені підконтрольні бізнесмену підприємства, які раніше займались виключно будівництвом. Вони не мали належних виробничих, складських та інших потужностей для виготовлення та зберігання речового майна для потреб Міноборони. Це призвело до збитків бюджету, за попередніми оцінками, на 1,2 млрд грн та зриву постачання.

«Аналіз зовнішньоекономічних контактів та митних документів вказаних підприємств, виявив факти завищення вартості товарів, поставлених для Міністерства оборони. Перевіряється причетність до оборудок колишніх посадовців Міноборони, які не проводили жодних юридичних дій для забезпечення виконання або розірвання договорів» – сказано в повідомленні ДБР.

При цьому протягом останніх місяців Ігор Гринкевич позиціонував себе в ЗМІ як людину, що допомагає армії, та щедрого мецената. Так, 6 листопада 2023 року він в якості співзасновника благодійного фонду HopeUA підписав з Максимом Козицьким та виконувачем обов’язки голови Львівської обласної ради Юрієм Холодом меморандум про реставрацію аварійного палацу магнатів Скшинських-Чарторийських та створення у ньому Центру соціальної реабілітації дітей та першого в Україні Центру психологічної допомоги для дітей війни «Hope for Kids».

Після затримання бізнесмена деякі львівські портали та Телеграм-канали розмістили колаж із двох фото: на одному Гринкевич з Козицьким та Холодом, на другому – зі співробітниками ДБР. «На обох фото Ігор Гринкевич між двома представниками влади. Але є один нюанс…» – іронізують коментатори.

Варто відзначити, що ця справа може вдарити не лише по губернатору Львівщини. Багатолітнім діловим партнером Ігоря Гринкевича в низці будівельних компаній є Олена Сапіга – донька начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Павла Ткачука.

Закарпатська сіль програє конкуренцію африканській

Буштинське родовище солі в Закарпатській області не працює на повну потужність. Через це країна змушена закупляти технічну сіль в Африці, в тому числі й для областей Західної України. Про це 26 грудня заявив голова Закарпатської ОВА Віктор Микита.

За його словами, підприємство почало розробляти родовище у 2022 році дуже швидкими темпами, через що постійно виникали проблеми. «Проблема полягала в тому, що на момент запуску розробки родовища не була належним чином проведена геодезія. Вони спочатку не планували бетонувати шахту, згодом, коли прохід почав засипатися, це необхідно було зробити. Тому наново копали, ставили металоконструкції, укріплювали тощо», – пояснив чиновник.

А коли вже дійшли до породи та впевнилися, що сіль є, почали посилювати вхід у шахту. Він проритий на довжину понад 200 м та має глибину 70 м. На ці укріплення пішло багато часу. «Водночас ми говорили, що потужності цієї шахти повинні забезпечувати всі потреби країни в технічній солі. А це – 400 тисяч тонн на рік. Тепер уявіть собі, що ці 400 тисяч тонн поїдуть з місця видобутку вантажними автомобілями...» – зазначив він.

Через ризик знищити вантажівками траси Мукачево-Рогатин і Київ-Чоп влада Закарпаття почала домовлятися з Укрзалізницею про прокладання окремої колії до родовища. «Домовленості є, але це питання не закрите на сьогоднішній день, бо підприємство наразі використало всі інвестиції на будівництво тунелю та проходу в шахту. Там будують два тунелі, один  резервний, аби в разі пошкодження першого робота тривала та не зупинялося виробництво. Другий тунель наразі недобудований. Тому нині ми говоримо, що підприємство добралося до породи, почали відбирати технічну сіль», – розповів голова ОВА. За його словами, щоб налагодити інфраструктуру, провести дорозвідку родовища, доробити прохід, потрібен ще рік.

Поки що Буштинське родовище не має постійного видобутку в промислових масштабах, там зараз добувають близько 45 тонн технічної солі на місяць. За необхідності можуть збільшити обсяги до 200 тонн – це виходить 600 тонн суміші для посипання доріг. Цього вистачить Закарпаттю для себе й сусідніх областей, але така кількість технічної солі не покриє усіх потреб країни, наголосив Віктор Микита.

Крім того, практично всю видобуту у листопаді сіль передали в Одеську область під час снігового фронту, який зупинив там рух транспорту. «Інвестор надав цю сіль безплатно, на Одещину поїхало 54 тонни технічної закарпатської солі, з якої вийшло близько 150 тонн суміші для посипання доріг» – відзначив губернатор Закарпаття.

Технічну сіль нині доставляють в Україну з Африки по 2500 грн за тонну. Вартість закарпатської солі з Буштинського родовища зараз становить 3000 грн, але її якість на порядок вища за африканську, стверджує голова ОВА.

«Виробник проводив експертизи, вона чудово розчиняється. Тому закарпатську сіль купуватимуть. Плюс, якщо врахувати логістику, то сіль, яка поступає в порти, десь там на Півдні країни й освоюватиметься, а ми своєю зможемо закривати потреби Заходу та Центру», – зазначив він.

Проте наразі різниця в 500 гривень на тоні є для Києва аргументом за те, щоб імпортувати сіль з Африки, а не інвестувати у видобуток та інфраструктуру в Закарпатті. Можливо, київські власті вже підсвідомо не вважають цю територію своєю.