Західна Україна за минулий тиждень: Церковна фронда та «сухі порти» замість чорноморських

Після припинення «Чорноморської зернової ініціативи» в регіоні планують різко збільшити обсяги експорту українського зерна на Захід залізницею, і з цією метою готуються будувати все нові «сухі порти».

Представники «патріотичних» церков по-своєму борються за мир

На минулому тижні в Західній Україні вибухнуло одразу кілька скандалів, пов’язаних з антивоєнними заявами представників церкви. При цьому йшлося не про канонічну Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП), а про цілком «патріотичні» Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) та Православну церкву України (ПЦУ).

Перший скандал 7 серпня ініціювала київський журналіст, продюсер української редакції ВВС Дарія Сіпігіна. Проїжджаючи повз Хрестовоздвиженьский собор УГКЦ в Ужгороді, вона почула такі слова його настоятеля Романа Кураха:

«Ми дуже просимо, щоб Господь це зробив, це чудо: примирив ці два великі народи – України і Росії. Щоб ці два народи не товкли, не мучили, не знищували, не вбивали один одного. Але щоб ці два прекрасні народи будували царство небесне уже тут на землі і колись разом увійшли до неба, обійнялися і прославили господа цілу вічність на многая і благая літа».

Як написала Сіпігіна в соціальних мережах, ніхто і оком не кліпнув на ці слова, десятки людей мовчки дослухали богослужіння і пішли геть. Тоді вона вирішила зайти до собору «і чемно запитати у пана Кураха, чи нормально благословляти росіян під час війни і закликати обійматися з тими, хто нас вбиває».

Насправді журналістка влаштувала сварку з настоятелем храму, який є одним із найхаризматичніших священників та ораторів на Закарпатті, і записала все на відео. Незважаючи на провокації, священнослужитель відповідав у дусі Євангелія.

– Ви не можете казати, що Україна і Росія – братні народи!
– Я можу казати все, що я хочу, дорога моя.
– Ви благословляєте росіян.
– Благословляю.
– А якщо ваш брат загине, ви так само будете благословляти?
– Так.

Журналістка написала публічний донос на адресу храму, його ретранслював київський телеканал 1+1. Там відзначили, що Мукачівська греко-католицька єпархія (МГКЄ), до якої належить Хрестовоздвиженьский собор в Ужгороді, підпорядковується напряму Ватикану, а не керівництву УГКЦ на чолі з верховним архієпископом Святославом (Шевчуком).

Після репортажу 1+1 уже ввечері 7 серпня священик Роман Курах в онлайн-розмові з відповідальним за справи монашества Львiвської Архиєпархiї УГКЦ Юстином Бойком попросив вибачення за свою проповідь.

«Я хочу просити пробачення за вчорашній інцидент, який стався у кінці літургії. Я визнаю, це вийшло спонтанно i я цього не планував. Я вже дякував за всіх присутніх в святій літургії, за всіх, за кого молилися на літургії. I в цей момент я сказав i про народ Росії. Я зрозумів, що у контексті війни це робити дуже небезпечно i це є помилка. Можливо, я мотивувався тим, що коли вчився у Європі, бачив як народи що ворогували між собою, в історії, потім Господь давав їм духа єдності, любові та примирення. Десь така була моя мотивація, бажання, що колись, у майбутньому, Господь може примирити будь-який народ» – сказав священнослужитель.

Проте це не врятувало священика від репресій. Управління Мукачівської греко-католицької єпархії оголосило, що отець Роман Курах відсторонений від служби в соборі i «понесе дисциплінарну відповідальність згідно церковних канонів».

«Заклик до молитви, щоб Господь примирив два «великі народи», в умовах нищівної війни несе ризики асоціюватись з пропагандистськими наративами про «братні народи», що, на жаль, побутують в окремих церквах, афілійованих з Росією. Управління МГКЄ, сповідуючи євангельський заклик до всезагального есхатологічного примирення людства, не поділяє ідеології «руського міра» про «братні народи», а тому вважає вислови о. Романа Кураха ніяк не позицією єпархії, а приватним емоційним висловом» – зазначили в МГКЄ.

У відповідь на це 10 серпня парафіяни греко-католицького Хрестовоздвиженського собору в Ужгороді створили петицію, в якій закликають керівництво єпархії скасувати рішення щодо дисциплінарної відповідальності о. Романа Кураха.

«Усі проповіді о. Романа у соборі просякнуті глибоким патріотизмом та вірною любов’ю до рідної України, що легко довести, позаяк всі проповіді цього високодостойного священика збережені у мережі Інтернет, на відповідному каналі Youtube», – йдеться у петиції. Відповіді від керівництва МГКЄ на неї наразі немає.

Ще цікавішою є історія із заявою митрополита Чернівецького і Буковинського Православної Церкви України Данила (Михайла Ковальчука), яка з’явилася у соціальних мережах 8 серпня. На відео ієрарх, крім звичних патріотичних слів, сказав віруючим таке: «Дорогі брати та сестри, дорогі паломники, ми схиляємось перед вами, тому що ви долаєте всупереч неможливому. Наша влада то вигадує війну, то боїться, щоб московські їх не засудили та не дозволяли нам вас зібрати в це святилище».

У прес-службі ПЦУ наступного дня пояснили, що митрополит Данило у своїй промові мав на увазі офіційно встановлену заборону проводити масові паломництва, яку було запроваджено через бойові дії.

«Але ця заборона на практиці не виконується всюди однаково: коли йдеться про заходи, які організовує Московський патріархат, то їх проводять фактично без заборони. Можна навести приклади походів на Почаїв. Це, як можна зрозуміти з промови, і обурює митрополита Данила», – сказав речник Київської Митрополії ПЦУ митрополит Євстратій (Зоря).

За його словами, з огляду на чутливість теми, широкий резонанс і негативне враження від вживання таких слів митрополит Данило мав би дати роз’яснення і перепросити за хибно сформульовану думку, «можливо, це сталося через його стилістику мови та вік (74 роки)».

Офіційних коментарів з боку митрополита Данила наразі немає. Проте, враховуючи його конфлікт з предстоятелем ПЦУ Епіфанієм, в Чернівецько-Буковинській митрополії не виключають, що відео з уривком звернення до паломників було поширене Києвом з метою відправити ієрарха на спочинок.

Закарпаття і Волинь хочуть замінити Одесу

Хоча релігійна активність в Західній Україні завжди перевищувала економічну, з початком повномасштабного конфлікту з Росією ситуація потроху змінюється. А після припинення «Чорноморської зернової ініціативи» в регіоні планують різко збільшити обсяги експорту зерна на Захід залізницею, і з цією метою готуються споруджувати все нові «сухі порти».

Один із таких мультимодальних логістичних центрів створять в селі Горонда поблизу Мукачево в Закарпатській області із залученням італійців. За словами бізнесменів і влади, він має допомогти українській економіці збільшити експорт і відкриє нові можливості для місцевих фермерів.

«Ми шукали якусь логістичну платформу з географічно зручним розташуванням, аби обов’язково була присутня широка та вузька колії. У нас на Закарпатті вузькі колії є у Чопі, Мукачеві та станціях Батьово і Страбичово. Усюди, окрім Страбичово, вже працював приватний бізнес. Тому ми вирішили відновити нашу вузькоколійку. Йдеться про пусті території, що заросли чагарником», – заявив голова Горондівської громади Іван Туряниця.

Під будівництво «сухого порту» в громаді виділили понад 40 га землі. Проект має стати регіональним хабом, який надаватиме інтермодальну логістику та можливість зберігання зерна, рослинної олії та контейнерів. Завдяки перевантажувальним можливостям із «російської» широкої колії (1520 мм) на «європейську» вузьку (1435 мм), а також складським приміщенням і контейнерним рішенням, проект покращить потік українського зерна та соняшникової олії до Європейського Союзу.

Термінал матиме прямий доступ до залізниць Румунії, Словаччини та Угорщини та. Це дозволить йому диверсифікувати свої логістичні маршрути з виходом до Італії, до порту Трієст, відстань до якого складає 930 км.

Міністр економіки Італії Адольфо Урсо об’єднав навколо цього проекту італійські  бізнес-кола, до нього залучені й місцева залізниця, і власники італійських портів у Венеції, Вероні, Трієсті, які стануть одними із засновників терміналу. Така співпраця цікава для італійської сторони не лише як для транзитера, адже Італія закуповує в Україні багато пшениці, зокрема твердих сортів, а також кукурудзи і ріпаку.

Зрозуміло, що у терміналу в Горонді будуть також українські співвласники, проте їхні імена та назви поки що невідомі. А от «сухий порт» біля пункту пропуску «Ягодин» на польсько-українському кордоні будуть споруджувати компанії, пов’язані з групою «Приват».

Зокрема, компанія «Інтерколесо», яка на 49 років отримала в оренду 27 гектарів землі від Любомльської міської ради, та ще й за заниженою ціною, заснована Ігорем Хмельовим та Андрієм Шабаєвим. Вони також є власниками та управителями низки інших компаній, пов’язаних з олігархом Ігорем Коломойським та його волинським бізнес-партнером Ігорем Палицею.

А наприкінці травня 2023-го до складу засновників «Інтерколеса», крім Хмельова і Шабаєва, увійшов новостворений Інвестиційний фонд «Капітал Груп Компані». Цей фонд входить в групу «Континіум» (мережа заправок WOG, Херсонський НПЗ), його засновниками є колишня дружина іншого олігарха з Волині Степана Івахіва – Світлана (вона ж і голова наглядової ради фонду), та його старша дочка Тетяна Бутерлін.

Будівництво «сухого порту» з підведенням залізничних колій і спорудженням мостів через річку Гапа заплановане в чотири черги на трьох земельних ділянках за 8 кілометрів від пункту пропуску «Ягодин». Коли завершиться будівництво, представники фірми-підрядника наразі сказати не можуть, зважаючи на воєнний стан. Проте якщо угоду щодо вивезення зерна з чорноморських портів України не буде продовжено, це вочевидь пришвидшить спорудження терміналу на Волині.