В Західній Україні «гарматного м'яса» більше: пряма заява

В Західній Україні «гарматного м'яса» більше. Про це вже заявляють відкрито. Просто ховають за військкомісарською термінологією.

Наразі у західних регіонах проживає більше громадян, тому й мобілізаційні плани тут є більшими. Про це розповів начальник Управління персоналу Штабу Сухопутних військ Збройних сил України Роман Горбач, повідомляє Фіртка.

За його словами, комплектування військових частин в основному відбувається за територіальним принципом. Проте, мобілізаційні плани можуть формуватися залежно від кількості громадян, які проживають у тому чи іншому регіоні.

Відтак, якщо потрібних спеціалістів немає в певній області, то військове командування може залучати їх з інших регіонів.

— Завдяки військовому обліку ми маємо інформацію про те, в якому регіоні та скільки громадян перебуває за певними спеціальностями на військовому обліку. Якщо таких спеціалістів немає в  конкретному місці, то можуть залучати військовозобов’язаних цих спеціальностей з інших регіонів, — сказав начальник Управління персоналу Штабу Сухопутних військ ЗСУ.

У той час він нагадав, що в Україні йде загальна мобілізація військовозобов'язаних.

— Тому, звичайно, можуть призиватися ті, які не зовсім хочуть. Та, в основному люди, які захищають Україну, вони є патріотами,— резюмував полковник.

Ага: отже чутки про те, що найбільше трун з загиблими таки їдуть на Західну Україну — не такі вже й чутки, так?

Ну бо тут гола математика: звідки більше мобілізованих — звідти й найбільше загиблих.

Тобто як гинути за Україну, то «в основному» набір патріотів йде в Західних областях.

А ось коли мова йшла про вливання величезних державних дотацій, то до 2014 року, тобто то «відколу» Криму та частини Донбасу — то бюджетні мільярди лилися насамперед на Донбас: зокрема в ті самі надзвичайно збиткові вугільні копальні.

Крім того, всі олігархи, головні капітали яких були зосереджені насамперед в найбільших містах сходу України (Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Маріуполь той самий, Кривий Ріг) отримували значні преференції: наприклад, в ціні на промисловий газ.

Це дозволяло їм мати нижчу собівартість, скажімо, того самого металопрокату, яким вони демпінґували вже на світових ринках, заробляючи свої «скромні» олігархічні мільярди. Не гривень, звичайно.

А зараз виходить так, що левової частки тих десятиліттями дотованих підприємств вже немає, але й робоча сила з тих фабрик-заводів не особливо рветься захищати свою «промзону».

І ось тут якраз згадали про Західну Україну, де, бач, «проживає більше громадян, тому й мобілізаційні плани тут є більшими».

Чого ж тоді всі роки існування Незалежної України постійно «западєнцам» розповідали, що головне для «Неньки» — це Донбас, бо там — промисловість?

А ви, мовляв, відсталі, дикі «гуцули», тому жодних інвестицій в Західну Україну робити не потрібно: «патамуша Данбасс корміт всю страну!»

То як тепер з цим «кормленням»: всьо?