Поліціянтка‑кінолог з Донбасу знайшла прихисток в Тернополі – перейшла на українську

Вікторія Пшенична з чоловіком та дворічною донькою втекла з окупованого Маріуполя і працює за спеціальністю в Тернополі.

Поліціянтка Вікторія Пшенична, родом із Попасної Луганської області, наприкінці 2019 року ви­йшла заміж та переїхала до Маріуполя. Саме там зустріла повномасштабне вторгнення російських військ в Україну.

Бажання пов’язати свою долю із правоохоронною діяльністю прийшло до дівчини не випадково. Її батько служив ще у міліції – треба так розуміти, що і сов'єцькі часи ще застав. Вона змалечку бачила його роботу і теж хотіла допомагати людям. Після закінчення Луганського університету внутрішніх справ у 2016 році Вікторія побачила оголошення про набір до лав батальйону поліції «Луганськ-1» та вирішила спробувати свої сили.

Після місяця життя під постійними обстрілами, жінці разом з чоловіком і дворічною дитиною вдалося виїхати з Маріуполя 22 березня. Обклеївши вікна плівкою в автомобілі, вони проїхали 23 ворожих блокпости.

– Врятувало можливо нас те, що у мене на руках була маленька дитина. На кожному блокпості нас запитували, куди та навіщо ми їдемо. Коли чули, що на територію України, казали, щоб ми їхали в Донецьк. Ми їм відповідали, що не хочемо у їх Донецьк, тому, що ми – Україна!, – згадує Вікторія.

Спочатку сім’я дісталася до Дніпра, там до них приєднався батько Вікторії, який виїхав з Попасної. Усі разом попрямували до знайомих у Тернопіль. Файне місто сподобалося родині, тут вирішили залишитися.

Вікторія звернулася в місцевий райвідділ поліції. Спочатку у складі патрулів забезпечувала охорону громадського порядку в обласному центрі.

З 30 червня поліцейська почала нести службу в кінологічному центрі поліції Тернопільщини.

Каже, здійснилася її давня мрія працювати із собаками. У дівчини вже є чотирилапа помічниця вівчарка Ельза, яку вона тренує щодня. Завдяки своїй наполегливості дівчина швидко адаптувалася та влилася в новий колектив.

Коли поліціянтка–східнячка прийшла в кінологічний центр, то місцеві холопи перед нею «прогнулися»: сказали, що можу спілкуватися російською мовою, якщо зручно.

– Я відповіла, що цією мовою більше розмовляти не буду, – зауважує Пшенична.

Про рід занять чоловіка і чи він не повернувся захищати свій рідний Східний – наразі не повідомляється.