Західна Україна за минулий тиждень: «Російська опозиція» у Львові та викрутаси історичної пам’яті на Волині

Реакція політично активної публіки на проведення у Львові форуму «російської опозиції» була вкрай негативною, а сам захід викликав чергову медіа-війну між мером Львова та губернатором Львівщини.

Сходка «російської опозиції» у Львові виявилася операцією київських спецслужб

Львів, який у 1918 році був столицею Західно-Української народної республіки, а на початку 2022-го на кілька місяців став своєрідною «дипломатичною столицею» всієї України (туди переїхала більшість посольств), на минулому тижні приміряв на себе статус «столиці російської опозиції», хоча й лише на кілька днів.

Власне, про сам так званий «Форум російської опозиції на підтримку України» у Львові написано більш ніж достатньо, тому хотілося б докладніше зупинитися на те, яку реакцію він викликав у місцевої влади та політично активної публіки.

Отже, першим про цей захід ввечері 23 травня написав у соціальних мережах колишній депутат Держдуми РФ, а тепер «борець з Путіним» Ілля Пономарьов. За його словами, у Львові 22-23 травня провели другий «Форум російської опозиції», який зібрав понад 40 діячів. Крім громадян РФ, зокрема, представники всіх трьох «російських добровольчих батальйонів», на ньому були присутні радник Офісу президента Михайло Подоляк, а також депутат Верховної Ради від президентської партії «Слуга народу» Олег Дунда.

Варто відзначити, що «Радіо Свобода» повідомило про форум з посиланням не на Пономарьова, а на ще одного громадянина РФ зі статусом іноземного агента – Марата Гельмана, який взяв участь у заході за допомогою відео-зв’язку, як і колишній російський олігарх Михайло Ходорковський. При цьому Гельман у соціальних мережах ще й розкритикував Пономарьова, який закликав до збройного повалення влади в Росії, – мовляв, це можна робити також іншими методами.

Все це могло залишитися розбірками в середовищі російської еміграції, яка нині бореться за західне фінансування, якби не мер Львова Андрій Садовий. Одразу після публікації Пономарьова він написав у соціальних мережах: «Пишуть, що у Львові сьогодні працює форум якоїсь російської опозиції. Учасники нібито Ходорковський, Каспаров, Фейгін, Шендерович та інші прізвища, мені не дуже відомі. Хто знає, це якийсь жарт? Запит у відповідні органи вже відправив».

Виглядало це смішно, адже на фото з форуму чітко видно мікрофон телеканалу «24», який належить… дружині Садового, хоча інформаційну політику цього медіа визначає саме мер Львова. Тобто про те, де і коли відбувся захід «російської опозиції», і про що на ньому говорилося, градоначальник знав чи не раніше за спецслужби.

При цьому від СБУ ні Садовий, ні ЗМІ відповідей так і не отримали. Ввечері 23 травня один із сайтів, близьких до Львівської обласної військової адміністрації, з посиланням на «джерело у силових структурах» написав: «Такі зустрічі проходять лише «під ковпаком» спецслужб. Не факт, що зустріч була у Львові. Не факт, якого числа. Не факт, хто був. Бо це спецоперація. Яку можливо зірвав мер Львова Андрій Садовий. Ще йому ГУР мав звітувати».

А ще через кілька годин прес-служба Головного управління розвідки України повідомила, що її керівник Кирило Буданов підтримав проведення такого заходу як одного з проявів боротьби проти кремлівської диктатури, що також сприяє перемозі України над державою-агресором. «Подібні події наближають кінець режиму Путіна і сприяють консолідації всіх сил, метою яких є повалення диктатури в РФ і поразка кремля у війні проти України», – йдеться в повідомленні ГУР.

При цьому якщо справжні дати проведення форуму невідомі (за даними моїх джерел, він тривав всього кілька годин зранку 23 травня), то місце, де він відбувся, добре відоме львів’янам. Ідеться про готель City Inn Lviv Hotel у Винниках під Львовом, який належить доньці бізнесмена Григорія Козловського – Софії Максимець.

Варто зазначити, що навряд чи Козловський отримав гроші за оренду конференц-зали від організаторів форуму. Бізнесмен зараз намагається врятувати від закриття Львівську тютюнову фабрику, співвласником якої є. Тож, швидше за все, він зробив послугу спецслужбам, розраховуючи на їхню допомогу в боротьбі із Бюро економічної безпеки.

Львівські коментатори вважають, що згаданий вище пост Андрія Садового є вдалим прикладом антикризової комунікації. По-перше, звичайне оприлюднення інформації про форум «російської опозиції» у Львові могло б викликати шалений негатив стосовно мера міста – мовляв, чому дозволив / не заборонив? А так Садовий зробив із себе жертву, яка нібито нічого не знала. Львівський Телеграм-канал «Політичний треш» взагалі не виключає, що допис мера був погоджений з організаторами, в т.ч. і з ГУР, тому до нього в Києві поставилися стримано.

По-друге, саме 23 травня Андрія Садового з трибуни Верховної Ради звинуватили у зв’язках з криміналітетом та дискредитації роботи слідчої комісії, яка вивчає діяльність генерала Ткачука на посаді очільника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові. Але своїм дописом про форум «російської опозиції» мер фактично поховав цю тему, не давши їй набрати розголосу.

Правда, без маленької медіа-війни у Львові все одно не обійшлося. 24 травня близький до глави Львівської ОВА Максима Козицького портал LVIV.MEDIA відзначив, що в той самий день, коли Садовий обурився Форумом російської опозиції у Львові, на медіа його дружини виступали семеро російських журналістів та політиків. Дивно, що про багаторічну співпрацю мера з російським олігархом Михайлом Фрідманом не згадали.

Загалом же реакція львівської політично активної публіки на проведення форуму була вкрай негативною, вона містила як ненормативну лексику, так і слова, котрі не рекомендувала вживати навіть Національна рада з питань телебачення та радіомовлення України, в стилі «хороший рускій – мертвий рускій». З пристойних же варто виокремити коментар львівського блогера Назара Приходька.

«Пам’ятаєте туполобу акцію часів війни 2014-2022 «Львов говорит по-русски»? Повний ліберально-меншовартісний кретинизм про «відсутність» бандерівців, про толерантне і політкоректне ставлення до російськомовних загалом і до росіян зокрема. Учорашній форум – це намагання підтвердити всю цю малоросійську парадигму», – написав він 24 травня у своєму Телеграм-каналі.

Віце-мер націоналістичного Тернополя захищає пам’ять про діда-комуніста

Як не боровся висуванець націоналістичної партії «Свобода», мер Тернополя Сергій Надал, з будь-якими слідами «російської та комуністичної окупації», професійні патріоти все одно звинуватили його в провалі процесу декомунізації. Приводом стала спроба віце-мера Тернополя Владислава Стемковського захистити пам’ять про свого діда, голову сільради села Заріччя на Волині.

Червона армія зайняла Заріччя, яке нині входить до складу Володимирської міської громада, 20 липня 1944 року. Після цього житель села Антон Стемковський став першим головою сільради. А уже 4 грудня того ж року його повісили бойовики УПА*.

У 1980-х з Антона Стемковського зробили образ радянського героя та приписали йому членство в Комуністичній партії Західної України (документальних свідчень про це нема). Його могилу взяли на облік як пам’ятку місцевого значення, а частину вулиці Шевченка у Заріччі перейменували на його честь. Крім того, у 1987 році на вулиці встановили меморіальний знак – також зі статусом пам’ятки місцевого значення.

Але у березні 2023 року депутати Володимирської міськради вирішили перейменували вулицю Стемковського на Покровську – у порядку «декомунізації». Варто відзначити, що відповідний закон України передбачає перейменування топонімів, названих на честь комуністичних функціонерів та державних діячів, про рядових комуністів там нічого не сказано (та й приналежність Антона Стемковського до компартії сумнівна).

Тому не дивно, що у вересні 2023 року нащадки першого голови сільради у Заріччі, подали до суду на Володимирську міськраду щодо перейменування вулиці. Волинський окружний адмінсуд відкрив провадження за позовом Володимира Стемковського та заступника тернопільського мера Владислава Стемковського до Володимирської міської ради. Позивачі вимагали визнати протиправним та скасувати рішення Володимирської міськради про перейменування вулиці Стемковського в селі Заріччя, і добилися цього.

Влада міста Володимир вирішила доводити свою правоту, принижуючи першого голову сільради Заріччя, який загинув від рук нинішніх героїв України. На минулому тижні на одному з місцевих телеканалів з’явився сюжет із закликами перейменувати вулицю Стемоквського та демонтувати пам’ятний знак – тим більше, що Міністерство культури вкреслило його зі списку пам’яток.

«За логікою комуністичної влади, у кожному селі мав би бути якийсь пам’ятник чи знак, щось меморіальне про когось із місцевих комуністів. З моєї точки зору, він абсолютно не має жодної історико-культурної цінності. Він є елементом радянської пропаганди», – заявив у сюжеті місцевий історик Віталій Скальський.

Сіру бетонну плиту з одного боку хтось розмалював у синій і жовтий кольори. Скальський вважає це недоречним, адже людина, про яку йдеться у написі на монументі, не була українським націоналістом.

«Ми приймали безпосередньо рішення міської ради щодо зміни цієї назви вулиці, але, на жаль, через суд родичі оскаржили його. Сьогодні вулиця все-таки називається на честь Стемковського», – визнав Володимирський міський голова Ігор Пальонка.

Очільник Володимира запевняє: за вулицю громада боротиметься. Збиратимуть комісію та запускатимуть процедуру по-новому, аби вкотре оголосити громадські слухання. «Ми маємо виконувати закон, безпосередньо на вимогу закону прийматимемо відповідні рішення в стінах міської ради», – акцентував мер. Про які саме пункти закону йдеться, ні він, ні журналісти не повідомили. У мерії Володимира також пообіцяли, що коли доведуть до кінця справу з перейменуванням вулиці Стемковського, тоді й заберуть пам’ятний знак на ній.

Віце-мер Тернополя Владислав Стемковський, проти якого насправді спрямована вся ця кампанія, ситуацію принципово не коментує. Судячи з усього, він не боїться місцевих «професійних патріотів», оскільки належить до одного з перших призовів українських чиновників, повністю зорієнтованих на виконання команд із Заходу – з відповідними гарантіями.

Ще в середині 1990-х він отримав польсько-американську стипендію на навчання в Познанському університеті, де отримав диплом з права та адміністрації. Після того він працював у проектах USAID, Європейської комісії, ОБСЄ, був начальником управління міжнародного співробітництва Волинської облдержадміністрації та віце-мером Луцька. У 2010 році саме з цієї посади він потрапив на аналогічну в Тернополі, хоча ніколи не мав нічого спільного з цим містом. За 14 років Стемковський став одним з ключових гравців команди Сергія Надала, тож не дивно, що тернопільські ЗМІ дуже обережно критикують віце-мера Тернополя.