Західна Україна за минулий тиждень: Знову прифронтовий Львів та тиловий Ужгород з угорським присмаком

Хоча Київ відніс до тилових всі вісім областей Західної України, ситуація в них відчутно відрізняється. Так, на минулому тижні Львів зазнав потужного ракетного удару, а Ужгород насолоджувався мирним життям.

«Калібри» вдарили по Академії Сухопутних військ у Львові

В ніч на 6 липня російські війська завдали потужного ракетного удару по Академії Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного, розташованій неподалік від історичного центру Львова.

«Сьогодні вночі високоточною зброєю завдано ударів по пунктах тимчасової дислокації особового складу Збройних Сил України та іноземних найманців, а також місцях зберігання бронетехніки іноземного виробництва», – було сказано в повідомленні Міністерства оборони РФ.

В свою чергу, речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат використав цей удар, щоб в черговий раз вимагати від Заходу винищувачі F-16.

«Близько 1-ї ночі противник завдав удару з акваторії Чорного моря. Із надводних носіїв та підводних човнів здійснено пуски крилатих ракет «Калібр». Було зафіксовано кілька груп ракет, які спершу прямували в північному напрямку, використовуючи рельєф місцевості та русло Дніпра, а потім різко змінили курс на Захід. У результаті бойової роботи зенітними ракетними підрозділами та авіацією Повітряних сил вдалось знищити лише сім із десяти крилатих ракет «Калібр». Частину з них вдалося збити винищувальною авіацією. Але щоб збивати всі 10 з 10 ракет, Україні потрібні літаки F-16» – заявив він.

Голова Львівської обласної військової адміністрації (ОВА) Максим Козицький розповів, що у Львові руйнувань зазнали понад 30 будинків і більше ніж 250 квартир, 10 гуртожитків, будинок дитини, два виші і санаторна школа, також пошкоджена одна електропідстанція (до речі, в Міненерго повідомили про три знеструмлені підстанції). При цьому було оприлюднено фото лише одного житлового будинку, на який вочевидь впала збита українською системою ППО російська ракета, – по вулиці Стрийській, 50-76в.

В ньому справді серйозно пошкоджені верхні поверхи двох під’їздів, загинуло 10 та поранено 48 осіб, у зв’язку з чим влада Львова оперативно оголосила в місті дводенну жалобу. Мер Львова Андрій Садовий та губернатор Максим Козицький синхронно назвали удар 6 липня «найбільш руйнівною атакою по цивільній інфраструктурі та мирному населенню на Львівщині від початку масштабних бойових дій».

Однак мешканці Львова в приватних розмовах підтверджують, що епіцентр решти вибухів перебував на території Академії Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного, від якої постраждалий будинок перебуває на відстані кілька сотень метрів. Йдеться як про корпуси та казарми училища, побудовані ще за часів Австро-Угорської імперії, так і про її склади та машинні парки. І зрозуміло, що по академії влучило значно більше, ніж дві ракети.

Натяки на це є і в ретельно відцензурованих репортажах львівських ЗМІ. Так, один із мешканців будинку на Стрийській сказав виданню ZAXID.net, що «ми прокинулися від першого вибуху, а після другого у нас обвалилася стіна в коридорі», – при цьому вибух в самому будинку був лише один. Ще одна мешканка розповіла таке: «Коли перший раз пролунав вибух, то ми були на телефоні з подругою в квартирі. Я запитала, що вона робить. Іра відповіла: «Заглядаю через вікно, бо люди біжать в укриття»».

До речі, поруч з будинком, на який впала ракета, є укриття. «Воно у належному стані і на момент тривоги було відчинене. Але зі всього будинку в укритті перебували лише п’ятеро людей. Дуже прикро», – заявив губернатор Максим Козицький.

Місцеві ЗМІ також повідомили про те, що вибухова хвиля пошкодила гуртожитки Львівського політехнічного інституту – а вони перебувають якраз поруч з військовою академією. Крім того, принаймні один удар було завдано по території заводу «Львівприлад», прилеглої до військового навчального закладу, – про це можна зробити висновок з оприлюднених фото пошкодженого бізнес-кампусу Інноваційного парку LvivTech.City, створеного на місці одного з корпусів заводу.

Удар по Академії Сухопутних військ викликав значний резонанс у Львові, який можна порівняти хіба що з ураженням розташування іноземних найманців на Яворівському полігоні навесні 2022 року. Очевидно, що про жертви серед військових, як і в минулому році, буде повідомлено через кілька тижнів, а то й місяців.

Таким чином, хоча ще у вересні 2022 року уряд України відніс Львівську область (разом з Івано-Франківською, Тернопільською, Волинською, Рівненською, Чернівецькою, Закарпатською та Хмельницькою) до тилових, однак події минулого тижня показали, що військові об’єкти на Львівщині залишаються серед пріоритетних цілей для Росії.

При цьому влада області почала підвищувати градус мобілізації населення ще до обстрілу 6 липня. За два дні до цього депутатам Львівської обласної ради перед початком сесійного засідання вручили повістки до військкомату. В облраді є 56 депутатів-чоловіків, але повістки 4 липня отримали 34 з них, повідомив в. о. голови Львівської облради Юрій Холод.

За його словами, вручення повісток відбувалося культурно. «Ніхто нікого не ловив. Про плани військові повідомили мене завчасу, я попросив працівників апарату виділити їм стіл у холі ради, відтак повістки видавали при реєстрації депутатів, зранку, перед сесією», – зауважив Юрій Холод. Аналогічна акція військових відбулася і 6 липня перед сесією Львівської міської ради, де повістки отримали близько 30 депутатів.

Львівські ЗМІ пишуть, що більшість депутатів вже з’явилися в Територіальні центри комплектування (ТЦК) Міноборони (військкомати), проте жоден з них не був мобілізований. Вочевидь, наразі йдеться про своєрідну пропагандистську акцію, адже добровільно до військкоматів приходить десь близько 20% чоловіків від планового завдання, яке мають виконати ТЦК. Про це 4 липня повідомив начальник Львівського обласного ТЦК Олександр Тіщенко.

Ужгород живе без ракетних атак і комендантської години

Закарпаття – єдиний регіон України, який живе без комендантської години. Сюди російські ракети практично не прилітали. Єдиний виняток – обстріл залізничної підстанції у Воловці у травні минулого року.

Одні закарпатці кажуть, що це наслідок таємних домовленостей прем’єра Угорщини Віктора Орбана та президента Росії Володимира Путіна. Інші вважають, що всі справа  у відсутності в регіоні стратегічних підприємств та об’єктів, у гірському ландшафті краю та його близькості до кількох країн ЄС, членів НАТО.

Безпека та спокійний сон коштують дорого: ціни на ринку нерухомості Ужгорода після вторгнення Росії випередили столичні. Заможні українці готові значно переплачувати за оренду та купівлю квартир, щоб мати «запасний аеродром» у місті, яке буквально впирається в кордон зі Словаччиною.

До речі, злітна смуга міжнародного аеропорту «Ужгород» закінчується перед цим самим кордоном, тож зліт і посадка літаків на неї завжди проходила через повітряний простір сусідньої країни, – що нині дає надію на відновлення його роботи, незважаючи на бойові дії.

На минулому тижні Ужгород став героєм репортажу головного київського пропагандистського ресурсу – порталу «Українська правда» (УП). При цьому його текст просякнутий неприхованою ненавистю до приїжджих зі Сходу України, яких протиставляють місцевим «патріотам».

«У дворах приватних будинків значно побільшало великих собак. На воротах, які ніколи не зачинялись, з’явились електронні замки. Віп-біженців на набережних Ужгорода впізнати не складно. Вони сидять із коктейлями на терасах. Ходять під липами у Celine, Louis Vuitton та Balenciaga. Вигулюють шпіців та чихуахуа. Займаються бігом та велоспортом. Та за безпеку та спокій Ужгород платить високу ціну. Вона не в меню та чеках ресторанів, не на сторінках електронних сервісів, а в кількох десятках могил на місцевому Пагорбі Слави – лише невеликій частині всіх військових поховань у регіоні» – пише УП.

Сторонні гроші та нові люди приносять із собою свіжі сервіси. В 2023 році в новобудові на Слов’янській набережній Ужгорода, де двокімнатну квартиру продають за 179 тисяч доларів, відкрила свій салон краси Алла Барановська, дружина депутата Верховної Ради Миколи Тищенка, який у президентській партії «Слуга народу» є куратором Закарпаття.

– Немає такої сім’ї, де б не було військових серед родичів, друзів, знайомих або сусідів, – цитує видання письменника та волонтера Андрія Любку. – Минулого року, коли 128-а окрема штурмова бригада зазнала великих втрат на Херсонщині, Закарпаття поринуло у масову жалобу. Люди в місті ходили з волоссям дибки. Було видно, як всі це проживають. Тому що серед загиблих не «хтось там», а люди, яких ти знаєш особисто.

Київський журналіст визнає, що «стрічки місцевих новин наповнюють некрологи про загиблих воїнів», при цьому навмисне ігнорує напруженість, яка з кожним місяцем посилюється в угорській громаді Закарпаття. В бойових діях на Сході України загинули вже 24 закарпатських угорці, багато з них потрапили в полон – це відчутно для невеликої громади.

Тому коли місяць тому 11 таких військовополонених були передані Угорщині, їхні рідні на Закарпатті були надзвичайно втішені – і шоковані антиугорською риторикою Києва, який звинуватив Будапешт мало не у викраденні людей. Не дивно, що в Закарпаття повернулися лише троє з них – та й то, за чутками, після погроз рідним з боку київських спецслужб.

Антиугорських акцій вистачає і в самому краї. Восени минулого року з колони в Мукачівському замку було демонтовано скульптуру Турула – міфічного птаха-покровителя угорського народу. А днями в Ужгороді «патріоти» вимагали зняти з місцевого бізнес-центру «Корона» збільшену копію корони Святого Іштвана, якою коронували королів Угорщини.

При цьому органи влади Закарпаття різного рівня охоче отримують різноманітну матеріально-фінансову допомогу від угорської сторони, а підтримку для сімей полеглих закарпатських угорців від офіційного Будапешта рекламують мало як не своє досягнення.