Як Польща «вимиває» з України мізки та гроші

До кінця 2022 року податкова служба Польщі обіцяє не визнавати українських біженців податковими резидентами країни. Це важливо насамперед для кваліфікованих фахівців, які все одно залишать свої гроші в Польщі.

Для початку нагадаю, що говорив віце-прем’єр-міністр і міністр науки та вищої освіти Польщі Ярослав Ґовін під час Економічного форуму в Криниці ще восени 2019 року.

– Замість того, щоб радіти тому, що в Польщі працює понад мільйон українців, які виконують відносно прості роботи, ми повинні почати боротися за українських лікарів, IT-фахівців та науковців. За останні 30 років Польща написала історію великих успіхів. За цей період найбільше ми «вклали» в побудову системи формування та відновлення еліти. Мене найбільше цікавить залучення до Польщі людей, які можуть бути польською елітою, – сказав тоді пан Ґовін.

За його словами, привабливість та економічна конкурентоспроможність Польщі після 1989 року була зумовлена переважно дешевою робочою силою.

 – Така модель розвитку або була прийнята свідомо, або її взяли, бо не було іншого вибору. Зараз ми повинні зробити все, щоб змінити цю модель. Таким чином, потрібна не дешева, а кваліфікована робоча сила. Освічені емігранти нам дуже потрібні на роль майбутніх лідерів – бізнесу, держави, світу культури тощо, – стверджував віце-прем’єр Польщі.

Згадуючи ці заяви польського урядовця трирічної давнини, можна критично оцінити реалії сьогодення. Отже, як виконуються плани польської влади із залучення майбутніх еліт?

– Початок роботи в Польщі IT-фахівців, які тікають від війни з України чи з країн-агресорів, які не бажають нести збитки через рішення своєї влади, – це можливість як для цих людей, так і для нашої країни. Продовження роботи за фахом дозволить їм зберегти безперервність у підвищенні кваліфікації, забезпечити гідне існування та стартувати в новій країні. З іншого боку, Польща отримує можливість ефективніше залучати та підтримувати нові інвестиції в ІТ-сектор і дасть час для навчання нових фахівців – вважає Кінга Марчак, генеральний директор польської компанії HRS-IT, що займається підбором персоналу, серед іншого, для східноєвропейських розробників програмного забезпечення.

– Польща може стати IT-хабом не лише для європейських країн, а й для інших частин світу. У нас є відповідні ноу-хау, технологічні ресурси, добре підготовлений і амбіційний персонал, який тепер можна розширити за рахунок фахівців з України. Зростає кількість ІТ-інвесторів, які розглядають перенесення бізнесу до Польщі з країн, пов’язаних з війною, що є чудовою можливістю для нашої країни. Ми можемо залучити найкращих, і таким чином підвищити наш міжнародний авторитет у цьому секторі. Але щоб це сталося, ми повинні запровадити привабливі умови для цієї групи людей. Наш ринок уже має багато переваг, зокрема географічну, культурну та мовну близькість. Ми можемо заохочувати найкращих, впроваджуючи полегшення в працевлаштуванні для цієї професійної групи, зменшуючи бюрократію, – обіцяє пані Марчак.

Справді, через війну в Україні багато компаній з IT-сектору розглядають можливість перенесення бізнесу з Росії та Білорусі до Польщі. Водночас дані Єврокомісії, які містяться у звіті DESI (Digital Economy and Society Index) за 2022 рік, свідчать, що в самій Польщі бракує близько 50 тисяч IT-фахівців. З іншого боку, згідно з оприлюдненими TechUkraine даними, український ІТ-сектор за останні роки стрімко розвивався, в т.ч. у напрямку навчання фахівців. За останні кілька років вартість цього ринку значно зросла. Перед війною його експортний потенціал оцінювався в 4,5 мільярда доларів, на ньому працювало понад 4 тисячі компаній. З 2013 року в українські ІТ-компанії було інвестовано понад мільярд доларів. 

Однак через війну значна частина українських кваліфікованих IT-фахівців почала шукати роботу в інших країнах. За даними IT Research Resilience, станом на червень 2022 року за кордон виїхало від 50 до 57 тисяч українських IT-фахівців. Крім того, приблизно 7 тисяч IT-фахівців вступили до лав ЗСУ, НГУ чи ТРО. І це при тому, що загальна кількість українських IT-фахівців оцінюється в 228 000 осіб. Але більшість з них, на жаль, вже працює у Польщі.

– Профіль транскордонного працівника змінюється, як і його прагнення та цілі у професійному та приватному житті. Набагато більше іноземців знаходять роботу в управлінні, сфері послуг чи ІТ-галузі. Багато іноземців вирішують жити в нашій країні довше, планують перевезти сюди сім’ю, відкрити власний бізнес і платити податки. Тож не дивно, що вони шукають роботу відповідно до своїх професійних кваліфікацій, і вони стають все вищими і вищими, – зазначає Міхал Вежховський, директор з продажів польської компанії EWL Group.

За даними польських аналітиків, протягом останніх років українці купили в Польщі понад 35 тисяч квадратних метрів квартир та отримали 99 дозволів на придбання землі. Про це свідчать дані Міністерства внутрішніх справ Польщі, згідно з якими за рік кількість куплених українцями квартир зросла приблизно на 90%. Українці найчастіше обирають квартири у великих містах – Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Познані чи Гданську.

– Багато українців із самого початку планують почати роботу і залишитися в Польщі. Деякі з них перенесли сюди свій бізнес. Дані говорять про 2,7 тисяч компаній, створених ними в нашій країні. Тут вони заробляють гроші, платять податки, купують квартири. Також зростає кількість автомобілів, які українці купують у Польщі, – перераховує Даніель Дзевіт, засновник порталу PracaDlaUkrainy.pl, що об’єднує працівників з України з польськими роботодавцями. – Мрія багатьох – постійне місце проживання, «карта поляка» і мирне майбутнє. Але й українці потрібні Польщі. Потрібні технічні фахівці, офісні працівники, лікарі та програмісти.

За даними IT Research Resilience, IT-фахівці, які здійснили релокацію на Захід України, витратили близько $14,7 млн. на побутові потреби протягом першого місяця після переїзду. Ще $13,6 млн. вони витрачають щомісяця у областях, де оселилися після 24 лютого. Якщо ж вони переїдуть до Польщі, то до кінця 2022 року загальна сума їх витрат (а фактично – вливання в економіку країни перебування!) становитиме $137,1 млн.

Якщо ж українські IT-фахівці, які виїхали за кордон, втратять статус податкового резидента України, то приблизна втрата експортної виручки може становити як мінімум близько $4,2-4,5 млрд.  Звісно, враховуючи спрощену систему оподаткування працівників цієї галузі в Україні, київська скарбниця втратить небагато. А от польська може отримати чимало – адже тут всім доводиться платити досить великі європейські податки.

Однак поки що – принаймні, до кінця 2022 року – податкова служба Польщі обіцяє не визнавати українських біженців польськими податковими резидентами, за винятком випадків, коли українець самостійно виявив бажання стати податковим резидентом Польщі.

Це підтверджує і офіційний лист Мінфіну Польщі українському Офісу ефективного регулювання. «12 січня 1993 року Польща та Україна уклали Угоду про уникнення подвійного оподаткування. Що стосується українських мешканців Польщі, хочу вас запевнити, що існує дуже гнучкий та індивідуальний підхід польських податкових органів. Ми не заперечуємо можливості збереження центру життєвих інтересів в Україні у воєнний час. Крім того, враховуючи особливі потреби українських платників податків, ми запровадили спеціальне положення для громадян України, що дозволяє їм за їх бажанням добровільно ставати податковими резидентами Польщі», – йдеться у документі, про який уже писав ЗУНР.

Проте варто відзначити, що йдеться не про зміну польського закону чи польсько-української угоди про уникнення подвійного оподаткування, а про жест доброї волі – причому навіть не на рівні уряду Польщі, а лише одного з польських міністерств. Причому жест, покликаний заспокоїти настрої в середовищі тих українських біженців, які не сподіваються на допомогу від польських властей, а заробляють гроші.

Адже після того, як наприкінці серпня у ЗМІ з’явилася маса публікацій про те, що після 183 днів перебування у Польщі громадяни України стануть податковими резидентами країни перебування і змушені будуть платити податки у польську скарбницю, багато українських ІТ-фахівців почали обдумувати переїзд до інших країн ЄС – насамперед до Німеччини та Ірландії. Хоча податки у цих країнах відчутно вищі за польські, але й рівень життя незрівнянний. Більше того, дехто навіть почав планувати повернення до України, де за дохід айтішника середнього рівня можна не тільки комфортно жити, але й усі проблеми з мобілізацією чи перетином кордону вирішити.

Найімовірніше, польські можновладці просто вирішили просто почекати з «оптимізацією правил податкового обліку» до початку наступного року. Адже до того часу буде зрозуміло, чи варто взагалі хоч комусь повертатися в Україну, та й у західних сусідів місць для переселенців буде менше. Адже 12 із 16 федеральних земель Німеччини уже оголосили про тимчасову зупинку прийому українських біженців за системою первинного розподілу. Польща ж наразі не відмовляється приймати українців, особливо якщо вони розумні та грошовиті.