Київський стартап заходить до Польщі та допомагає переселенцям

Підприємці, засновники компанії Lalafo, під приводом війни втікли з Києва та перемістили свій бізнес до Польщі. Правда, тут вони до своєї основної діяльности додали ще й благодійну складову. Продавці секонд‑хенду використовують свій досвід електронної комерції (маркетплейс, наприклад Vinted), щоб допомогти переселенцям.

Lalafo — стартап, що розробляє власну програму та онлайн-сервіс обміну секонд-хендом.

До війни в плани компанії не входила експансія на Польщу.

А тут підвернулась така можливість: Польща спростила кардинально передумови для переміщеного бізнесу з України – гріх було не виїхати з відносно спокійного Києва і не скористатися такою можливістю.

Правда, опинившись на Віслі, Lalafo започаткувала новий напрям своєї діяльності – благодійність, повідомляє Publicystyka NGO.

Щоб краще зрозуміти поточний стан українських переселенців в Польщі, Lalafo здійснила опитування серед біженців.

Воно засвідчило, що найбільшими труднощами для переселенців були:
– відсутність фінансових ресурсів (67%)
– мовний бар’єр (51%)
– труднощі з пошуком житла (47%)
– відсутність елементарного одягу та речей повсякденного вжитку (41%).

Результати опитування також підтвердили, що біженці все ще найбільше потребують одягу, а також предметів побуту та харчів.

– Після перетину кордону біженці стикаються з багатьма викликами. Виявилося, що Lalafo здатна вирішити принаймні частину цих проблем, упорядкувавши та орґанізувавши процес отримання та розповсюдження, наприклад, одягу. Тим паче, що біженці, які тікають від війни, втрачають усе своє майно і часто приїжджають сюди ні з чим, – каже Анна Поліщук, співзасновниця Lalafo.

Від 2015 року компанія створює інноваційну програму, за допомогою якої можна купувати та продавати вживані речі.

Опинившись в Польщі компанія вирішила свій комерційний досвід переорієнтувати на благодійні засади.

– Lalafo тут не для того, щоб купувати та продавати вживані речі, а для того, щоб передати їх людям, які цього найбільше потребують, – додає Анна Поліщук.

Досі Lalafo діяв подібно до обмінників на кшталт OLX. Тепер же кожен охочий може запакувати непотрібні речі оптом і відправити пакунок безпосередньо на склад Lalafo.

Компанія все це посортує, зробить відповідну оцінку речей та їхні світлини і створить вітрину з пропозицією – зокрема навіть з докладними деталями елементів одягу.

Все це робиться завдяки підтримці штучного інтелекту (ШІ), адже після знимкування річ разом з автоматично витвореним описом потрапляє на сайт.

Власне рішення Lalafo дозволяє каталоґізувати близько 2500 одиниць на день. ШІ також керує запасами. Співробітники компанії можуть зібрати та відправити посилку всього за один день.

У Польщі надіслані речі чекають на подальшу дистрибуцію в «Арені Познань», оскільки поки що на основі угоди з містом Познань розташувався лоґістичний центр компанії.

Але на польському ринку Lalafo спрямований насамперед на біженців з України, чиї фінансові умови не дозволяють купувати нові речі.

Тому український сайт lalafo.pl/uk не використовується для купівлі-продажу: донори не несуть жодних витрат, пов’язаних з пересиланням товарів, а замовники платять лише символічну суму за транспорт.

Завдяки наявним інвесторам, які повірили в ефективність стартапу, операційні витрати компанії покриваються донорськими коштами.

З квітня Lalafo вже розповсюдила близько 80 000 товарів, і оборот речей далі продовжує зростати.

– Інтерес до пропозиції на lalafo.pl серед українських біженців величезний. Тому ми мусимо залучати нових донорів і розширювати товарну базу: одяг, товари для дому, товари для дітей та дрібну електроніку. Завдяки вдосконаленій аналітиці та ефективній дистрибуції ніщо не буде втрачено даремно, — каже Ян Янковскі, менеджер з маркетинґу Lalafo.

Що ж: відтепер залишатися в Польщі переселенцям з України стало ще комфортніше: навіть не потрібно вишукувати необхідні речі на різних OLX, Кlumbi та подібних онлайн‑барахолках.

Ще й задурно все. Ну чи майже безплатно.

PS
Як з'ясувалося, компанія Lalafo таки залишила нечисленний штат працівників, які далі продовжують працювати в Києві. Правда, звідти вони обслуговують ринки Центральної Азії: Казахстану, Таджикістану, і т.д.

Східняки – вони такі: де хоч тобі залізуть.