В одному з дитсадків Волині переселенці періодично влаштовують скандали

Хоча загалом вони просто поводять себе в природній для східняцького люмпен-пролетаріату спосіб.

У одному з дитячих садочків Волині, до якого поселили переселенців, виник конфлікт між керівництвом навчального закладу та внутрішньо переміщеними особами.

З травня цього року в Коршівському дитячому садочку, в Боратинській громаді живе дві сім'ї з Донецької області,

За словами Олександра Векленко, переселенця з міста Бахмут, завідувачка закладу «ущємляє» його родину, позаяк забороняє користуватись кухнею після 16:00, поховала посуд та хоче, щоб його сім'я якомога швидше виїхала з дитячого садочку. Також скаржиться, що забороняє користуватись технікою, яку для них привезли волонтери.

— Я нікого не ущемляла і не збираюсь, але в нас бувають такі непорозуміння з ним... Всім необхідним інвентарем, кухонним посудом ми дозволяємо користуватись. Прийшли в прачку взяли миску; я не знаю в якому стані вони її використовували, тому що навіть і мої працівники підтвердять, що є сім'я переселенців, які ведуть аморальний спосіб життя. Вживання спиртного. І цьому є докази, – розповідає директорка дитячого садочка Мирослава Хопта.

Бажання, аби переселенці покинули гуртожиток пояснює так:

— У нас немає коменданта, щоб він чергував. Вони залишаються тут самостійно, господарюють. Я вранці приїжджаю: то обгорівша сковорідка, то туалети непомиті. Ми не можемо постійно займатись прибиранням після переселенців... Хоча мої дівчата, працівниці – безвідмовні. Кажу: помиймо, але ж треба самостійно трішечки піклуватись.

— Ми в садочку – до п'ятої години. З п'ятої замикаємо, тому, що вони зварили їсти. Завгосп і мої кухарі, вони є матеріально відповідальними за своє робоче місце. Вони сказали, що вони встигають до п'ятої години підігріти чи приготувати їсти, а далі я зачиняю харчоблок. В них є мікрохвильова пічка, електрочайник... В нас не було ніяких непорозумінь..., – пояснює введення обмеження на користування кухнею керівниця закладу.

Староста села Коршів Марія Тарасюк каже, що в кожної медалі є дві сторони. Але додає, були різні ситуації, втручалася й поліція.

— Кожна людина звикла жити, як звикла жити в себе вдома. Ми їм старалися допомогти. Спочатку дівчата, які працюють в садочку, навіть їм їсти готували. Приносили молочне, продукти. Але коли люди почали отримувати гроші, то почали себе інакше поводити. Відвідували магазини, вживали алкоголь, бували сімейні дебоші. Навіть коли ми організовували дітям свято, на вечір люди почали телефонувати до мене і просити викликати поліцію, бо вони (переселенці) почали з'ясовувати між собою стосунки. Я на другий день прийшла і спокійно поговорила з ними. Але коли це почало повторюватися, то ми просили наших місцевих шерифів провести з сім'ями співбесіду. Наразі це трохи втихомирилося, – розповіла вона. 

Послухати, подивитися пряму мову дійових осіб конфлікту двох засадничо різних менталітетів та мов — можна на видиві луцького телеканал «Аверс». Правда, в цьому випадку східняки бодай намагалися вдавати з себе гречних і говорити най ламаною, та все ж українсько.

До речі, чоловік-переселенець каже, що він відразу став на військовий облік. Правда, не те, щоби сам побіг до військомату, а просто процедура реєстрації переселенців-чоловіків така, що спочатку мусиш зголоситися на військовий облік, і тільки після цього тобі пропишуть статус ВПО з усіма відповідними виплатами для біженців.

Покищо за чоловіком жодні повісткові жандарми не питали.