Майже 400 військовослужбовців із Західної України повірили владі та повернулися із СЗЧ

Таку статистику оприлюднило територіальне управління Державного бюро розслідувань у Львові.

За останні три тижні, відколи почав діяти новий закон про звільнення від кримінальної відповідальності в разі добровільного повернення військових, які раніше самовільно залишили частини (СЗЧ), до лав Сил оборони України повернулись майже 400 бійців з Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Закарпатської та Волинської областей.

Як поівдомили в ДБР 18 грудня, ще близько 100 військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, очікують на накази про продовження військової служби. Найбільше випадків повернення із СЗЧ (понад 160) на Львівщині, понад 80 – на Закарпатті, понад 40 на Волині і понад 30 – на Івано-Франківщині та Тернопільщині.

«Бійці, які вперше самовільно залишили частини чи вчинили дезертирство, змогли повернутися у стрій без наслідків завдяки новому закону, який набрав чинності наприкінці листопада. Він передбачає, що військовослужбовці, які добровільно повернуться на службу до 1 січня 2025 року, уникнуть кримінальної відповідальності та будуть поновлені з усіма соціальними гарантіями», – зауважили в ДБР.

Відповідно до процедури, упродовж 72 годин після добровільного повернення до місця проходження служби, командир військової частини має поновити такого бійця на службі чи продовжити дію контракту. Автоматично поновляться усі виплати та матеріальне забезпечення.

Самовільне залишення військової частини або місця служби, вчинене у бойових обставинах, карається позбавленням волі до 10 років. Але для тих, хто вперше потрапив у таку ситуацію, передбачили можливість до 1 січня 2025 року повернутися у стрій, уникнувши кримінального покарання.

Нагадаємо, у період збройної боротьби ОУН та УПА радянська влада чи не щороку видавала укази про амністію для тих, хто з’явиться із повинною. Одним із перших після повернення радянської влади на західно-українські землі було т.зв. звернення уряду УРСР та ЦК КП(б)У від 27 листопада 1944 року, на яке партизани практично не відреагували. 

Найбільшою ж у сенсі виведення з підпілля була амністія з нагоди перемоги у війні й останній строк котрої минав 20 липня 1945 року. Загалом протягом 1945 року на території лише однієї Львівської області (на той час половина теперішньої – південна частина входила до складу колишньої Дрогобицької області) з’явилось з повинною 20 612 осіб. 

Однією з останніх амністій від радянської влади був наказ міністра державної безпеки УРСР «Про непритягнення до кримінальної відповідальності учасників решток розгромлених українських націоналістичних банд в західних областях Української РСР, що добровільно з’явилися до органів радянської влади з повинною» № 312 від 30 грудня 1949 року.

За класифікацією зголошені із повинною поділялись на дві категорії: «бандиты», тобто безпосередні учасники ОУН чи УПА, та «уклоняющиеся» - ті, хто переховувався від мобілізації до Червоної Армії й проживав на нелегальному положенні. Перших, як правило, садили в тюрми або висилали на Сибір, проте й на осіб з другої категорії теж часто очікувало заслання.