Евросоюз на рік продовжить статус захисту для українських біженців

Еврокомісія має намір продовжити статус захисту для біженців з України до березня 2024 року. Про це в понеділок 10 жовтня заявила комісар з внутрішніх справ ЕС Ілва Йогансон. Ці правила дають українцям право на роботу, житло, освіту, медичну допомогу в країнах ЕС. Крім того, громадяни, які повернуться до України, не втрачатимуть статусу тимчасового захисту в европейських країнах.

Мало того, українцям, які хотіли б зараз на тривалий час повернутися до України – не потрібно відмовлятися від статусу тимчасового захисту в ЕС. Треба тільки повідомити місцеву владу про повернення.

Про це заявила еврокомісарка із внутрішніх справ Ілва Йоганссон, повідомляє австрійське видання OE24.

Правила будуть продовжені до березня 2024 року. Рішення щодо цього ухвалить Еврокомісія, а окреме рішення країн-членів ЕС в цьому випадку не потрібне.

Йоганссон зазначила, що напади на українські міста 10 жовтня показали важливість солідарності з Україною.

Вона також звернулася до тих українців, які хотіли б зараз повернутися до України.

Вона нагадала, що для цього їм не потрібно відмовлятися від статусу тимчасового захисту в ЕС. Натомість треба просто повідомити місцеву владу про своє повернення. Якщо пізніше знову доведеться виїжджати з України, їм завжди будуть раді у ЕС, сказала єврокомісар.

За словами Йоханссон, близько 4,2 млн українців в ЄС зараз знаходяться під тимчасовим захистом.

Нагадаємо, що невдовзі після початку російської війни проти України країни в ЄС запустили директиву для прийому біженців. Спочатку правила було ухвалено на один рік, але з можливістю продовження ще на два роки.

Ця директива, по суті, надавали переселенцям з України всі ті самі можливості, що і так званий в просторіччу «вид на жительство» – тобто статус негромадянина країни Евросоюзу, але який вже відкривав купу можливостей щодо права на соціальні виплати, освіту, житло та дозвіл на роботу.

В кожній країні приписи для отримання такого статусу могли дещо різнитися, але зазвичай для отримання потрібно було мати офіційний дозвіл на роботу, легальне працевлаштування, і подекуди ще міг вимагатися якийсь ценз осідлості.

Тож загалом для отримання «вид на жительство» – як наприклад, польської «карти часовеґо побиту» – потрібно було добряче докластися і зі збором необхідних дозволів, договорів та інших документів.

За даними ООН, найбільше українських біженців в Европі набули статусу тимчасового захисту у Польщі – 1 млн 274,1 тис, Німеччині – 670 тис, Чехії – 413 тис, Італії – 150,3 тис, Іспанії – 133,8 тис, Болгарії – 129,4 тис, Франції – 96,5 тис, Словаччині – 86,8 тис та Австрії – 78,2 тис.

Втім, треба розуміти, що фактичні цифри кількості переселенців з України в країнах ЕУ є відчутно вищими, бо інакше Польщі не вдалося б досягти показника в 42 млн населення станом на серпень 2022 року.

З іншого боку, варто так розуміти, що ракетні удари по містах України 10 жовтня послугували лише приводом бюрократів з Еврокомісії до продовження статусу прихистку для переселенців з України: його б все одно подовжили не пізніше березня наступного, 2023 року.

Це ж очевидно: яка б країна Европи з тривалою від'ємною демографію (вимирання населення перевищує народжуваність) хотіла б ось так так просто відпустити від себе сотні тисяч, або й мільйони «свіжої крові» у вигляді дітей та жінок молодого та середнього віку?

Зрозуміло, що ніякий політик зі здоровим глуздом на таке не піде!

Так само зрозуміло цим політикам і те, що левова частка так званих «біженців» з Европи – це звичайна суто економічна міґрація: Европа це добре вже знає з хвилі переселенців з країн Близького сходу в роках 2015‑16.

Але цього разу до них приїхали мільйони, скажімо відверто, европеоїдного населення з доволі добрим рівнем освіти та професійних навичок. А частина з цих переселенців ще не погано матеріально забезпечені і вже навіть встигли поперетягти свій дрібний та середній бізнес до країн, куди переїхали.

Зрештою, очевидно і те, що всі політики при здоровім глузді розуміють, що рано чи пізно «призовне кріпацтво» в Україні паде – і тоді до них вже повноцінно приїдуть сотні тисяч чоловіків, які будуть возз'єднуватися зі своїми сім'ями в країнах ЕУ.

Власне, саме з цією метою і робиться все можливе, аби подовше утримати в себе жінок та дітей з України і поміцніше їх зав'язати на свої економіки шляхом різних приваб у вигляді соціальних виплат, надання безкоштовного житла, як це вже постійно практикують в Польщі, тощо.