Українські біженці шукають підтримки в ЄСПЛ

Правозахисники через Телеграм-бот збирають заяви від українських чоловіків в країнах ЄС та готують колективну скаргу до ЄСПЛ.

Як відомо, у квітні в Україні ухвалено закон, який посилює мобілізацію в країні. Згідно з новими правилами, чоловіки віком від 18 до 60 років не зможуть отримати консульські послуги за кордоном, а заміна закордонного паспорта буде здійснюватися лише за наявності військового квитка. У разі його відсутності вони зобов’язані повернутися до України та звернутися до військкомату.

Хоча закон набуде чинності з 18 травня, та вже з 23 квітня українська влада тимчасово призупинила надання консульських послуг чоловікам мобілізаційного віку за кордоном. Вони можуть лише оформити документи для повернення на батьківщину. Це зроблено для того, щоб поповнити лави ЗСУ за рахунок українців, котрі залишили країну.

Але як провести чітку межу між біженцем, який рятується від війни, та ухилянтом? Існує серйозна суперечність між прагненням європейських політиків дати Україні можливість поповнити бойові втрати та дотриманням прав біженців, тиск на яких посилюється з кожним днем. Українські діаспори у різних країнах об’єднуються та намагаються спільно захистити права земляків.

Зокрема, розпочав роботу «Народний правозахисний центр», який надає юридичну підтримку українським біженцям. Через Telegram-бот юристи збирають заяви від українців та готують колективні звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Оскільки розраховувати на судову систему України в умовах війни не доводиться, впевнені правозахисники.

От що говорить юрист «Народного правозахисного центру» Олександр: «Не можна вирішувати навіть такі важливі питання, як оборона країни, за рахунок обмеження прав громадян! Обмеження консульських послуг ми вважаємо надмірними. Кожен позов, надісланий нами до ЄСПЛ, буде розглянуто в індивідуальному порядку. Якщо хоч один із них буде задоволений – автоматично це стане прецедентом. Тому ми впевнені в успіху своєї справи».

На правах анонімності ми поспілкувалися з одним із українських біженців. «Я описав свою проблему, залишив інформацію для колективного звернення до ЄСПЛ. Оперативно одержав зворотній зв’язок «Народного правозахисного центру». Там компетентні працівники. Сподіваюся, що резонанс допоможе зупинити свавілля нашої влади. Я і мої близькі не хочемо вмирати. Це ж нормальне бажання для європейця у 21 столітті?!», – говорить він.

Біженці розраховують, що завдяки юридичній підтримці та резонансу у ЗМІ їм вдасться стримати бажання своєї влади порушити межу та відсунути права людей на другий план. Але українська влада дотримується іншої думки. Глава українського МЗС Дмитро Кулеба заявив: «Якщо ці люди вважають, що хтось там далеко на фронті воює і віддає свої життя за цю державу, а хтось посидить за кордоном, але при цьому отримуватиме послуги від цієї держави, то так це не працює».

Це особливо цинічно звучить на тлі скандалів, як живуть діти українських чиновників за кордоном. Їх не поспішають відправляти на фронт, де справді катастрофічно не вистачає людей. За інформацією німецького видання Bild, незважаючи на загальну мобілізацію, в Україні воюють лише 15% військовозобов’язаних. 

За підрахунками Eurostat, на території Євросоюзу зараз перебуває близько 4,2 мільйонів українських біженців. Найбільше їх у Німеччині, Польщі та Чехії. Питання передачі Києву українських чоловіків веде до розколу в Євросоюзі. Деякі країни вже заявили, що готові видати українських біженців мобілізаційного віку – зокрема, Польща. Близько 140 тисяч українських чоловіків у віці від 18 до 60 років мають там статус біженця.

Ініціатива Польщі знайшла розуміння й у Литві. Міністр оборони країни Лаурінас Касчюнас заявив, що Україні «критично не вистачає мобілізаційного резерву, громадян призовного віку, які виїхали з країни». Він запропонував обмежити українських чоловіків у соціальних виплатах, дозволах на роботу, а також у певних документах.

Ще 11 тисяч українців мобілізаційного віку у Швейцарії більше не можуть продовжувати свої паспорти. Все голосніше звучать заклики до їхнього повернення на батьківщину. Голова комітету з питань притулку Швейцарської народної партії Паскаль Шмід планує порушити цю тему в Національній раді: «Те, що Швейцарія протягом двох років також приймала біженців і підтримувала їх за рахунок платників податків, доводить статус захисту до абсурду».

Голова Української асоціації у Швейцарії Андрій Лужніков обурений таким ставленням: «Це цинічна спроба вирішити українську проблему. І це з боку політиків країни, яка навіть не дозволила третім країнам передати швейцарську зброю на допомогу Україні». Лужніков задається питанням: яке послання ви даєте людям, коли спочатку приймаєте їх як біженців війни, а через два роки просто відправляєте назад на війну? 

Глава МЗС Чехії Ян Липавський також заявив, що Прага не вітає у себе українських мігрантів, які намагаються уникнути обов’язкового призову до армії. Таким чином, не виключено, що Прага може приєднатися до групи країн, які почнуть повертати Києву чоловіків мобілізаційного віку.

Проте деякі країни ЄС дотримуються протилежної позиції. Так, у грудні 2023 року глава Мін’юсту Німеччини Марко Бушман запевнив, що Берлін не видаватиме Києву українських біженців для служби у ЗСУ. Австрія та Угорщина теж не планують видавати українських чоловіків.

Багато країн поки що витримують паузу з цього непростого питання, виступаючи у ролі спостерігачів. Крапку у цій справі має поставити Європейський суд з прав людини. Якщо він стане на захист українських біженців, то консульським установам доведеться відновити свою роботу в повному обсязі. Люди, як і раніше, зможуть продовжувати свої закордонні паспорти, не повертаючись до України. В іншому випадку, всім українським чоловікам мобілізаційного віку рано чи пізно доведеться поповнити лави ЗСУ та вирушити на фронт.

Джерело: Strajk.eu