Польща може забути про «Волинь» в обмін на федерацію з Україною

Редактор польського видання стверджує, що Польща може «забути про Волинь» в обмін на створення Польсько-Української федерації

Головний редактор польського тижневика «Do Rzeczy» Павел Лісіцкі (Paweł Lisicki) під час своєї промови в дебатах «Волинь і варшавсько-київські відносини. Як говорити про ґеноцид у ситуації війни в Україні» припустив, що офіційні чинники Польщі можуть знизити градус щодо «Волинської різні» — сподіваючись в оглядовому майбутньому утворити Польсько-Українську федерацію. 

Саме під таким кутом зором зараз точаться розмови серед Польських еліт, стверджує тижневик. 

— Якщо поглянути на сьогоднішню реакцію значної частини польської еліти, влади та опозиції, то в мене складається враження, що ми маємо торги, хто зможе піти далі в плані дистанції від власного минулого, — каже пан Лісіцкі. — Це абсолютне божевілля. Погляньмо на низку заяв представників як влади, так і опозиції. Почалося з того, що речник МЗС заявив, що Польща є слугою України.

Потім в серії заяв президент [Польщі] каже, що він український лобіст і що його головне завдання – бути адвокатом України на міжнародному форумі.

— Це нормальна позиція глави держави, яку потрібно поважати? Це частина певної одержимості? Далі маємо промову прем’єр-міністра перед польськими послами, в якій голова уряду каже, що нема польського суверенітету без суверенітету України. Це божевілля — обурюється Павел Лісіцкі.

Оглядач зазначив, що жоден інший світовий лідер не заявляв, що суверенітет його країни залежить від суверенітету іншої країни.

– Логічно: якщо ми так говоримо, то у нас немає суверенітету. Суверенітет полягає в тому, що ти його маєш, а не в тому, що він від чогось залежить. Такі речі міг би говорити, наприклад, губернатор Каліфорнії, але ми з Україною наразі не одна країна, — зазначив він.

І додав, що подібне бачення має і опозиція: що свідчить про повний чи далекосяжний національний нігілізм польської еліти.

— Як можна формувати політику власної нації, ставлячи її в залежність від інтересів чужинців? Так, є певний тиск на Польщу з боку США, але я не вірю, що тільки в ньому справа, – каже пан Павел.

Павел Лісіцкі підкреслив, що ключовим є відповідь на питання, звідки таке ставлення польських політиків, бо виглядає, що ці заяви є підґрунтям до зростання готовності польської еліти переходити до порядку денного на Волині.

Можливо, тому, крім американського тиску, є бачення появи раптової польсько-української федерації. Але тоді треба повернутися в недалеке минуле.

На думку Лісіцкого, в польському історичному наративі дедалі частіше з’являється дивовижна нитка. Вона полягає в тому, що поляки починають робити з Волинню те, що німці робили з нацистами: почали всі провини звалювати суто на членів нацистської партії, знімаючи їх з німецького населення взагалі.

– Тож те, що сталося на Волині, ми зводимо лише до радикалізму націоналістів УПА, керованих німцями. Тобто відбілити і визнати, що українське населення буцім як не сприйняло того, що сталося. Я думаю, що цей тип наративу з’являється і значною мірою домінуватиме в основних повідомлення влади. І таким чином ми забуваємо пам’ять про жертви, які загинули на Волині, а згодом у Східній Малопольщі, — обурюється редактор польського тижневика.