В канцелярії президента Польщі прийняли вояків «Азова»

Днями у палаці Бельведер державний секретар канцелярії президента Республіки Польща – Яцек Сєвєра зустрівся з вояками полку «Азов», а також з дружинами й матерями «азовців», які нині перебувають у полоні.

Зустріч відбулася за ініціативи Посла України Василя Зварича, який супроводжував гостей.  Польську сторону також представляв полковник Артур Бахта, заступник директора Військово-медичного інституту — начальник Центрального клінічного госпіталю Міністерства національної оборони.

Міністр Яцек Сєвєра тепло привітав героїв України, подякував їм за приїзд і запевнив у потужній підтримці Польщею та президентом Анджеєм Дудою України, що бореться, повідомляє сторінка польського президента prezydent.pl.

Гостем зустрічі був підполковник Георгій Купарашвілі – співзасновник полку «Азов», один із небагатьох, кому після зухвалого прориву вдалося вибратися з металургійного заводу на рятувальний пункт.

Також від української сторони на зустрічі були: Артур Липка, звільнений з полону 30 червня під час найбільшого обміну полоненими з початку війни; та витягнутий з полону Владислав Жайворонок.

Жіночу частину делеґації становили: Катерина Прокопенко – дружина командира полку «Азов» Дениса Прокопенка, який ще досі перебуває в російському полоні; та Алла Самойленко, мати полоненого сина; а також Юлія Федосюк, яка чекає з полону на свого чоловіка, захисника фабрики «Азовсталь».

Гості коротко розповіли про свої трагічну долі, пов’язані з боями полку «Азов», про умови життя на комбінаті, догляд за пораненими, про медичні процедури в підземному бункері, про щоденну борню за життя.

Учасники делеґації повідомили, що захисників заводу «Азовсталь», які 80 днів утримували переважаючі сили ворога, на момент капітуляції було близько 900. Найвищих за званням русскі перевезли до горезвісної московської в’язниці «Лефортово» і зв'язку з ними нема.

Не відомо, де перебувають решта бійців з «Азовсталі». Також не ма точних даних про загиблих в Оленівській колонії: озвучена наразі цифра в 53 особи, скорше за все, не повна. Багато залишаються зниклими безвісти. 

Гості канцелярії польського президента розповіли, що на окупованих територіях росіяни нищать, викрадають та грабують. Масово окупанти вивозять зібране минулого сезону зерно. Ешелони з цільної пшениці та кукурудзи вивозяться за російську границю. Чого не в змозі забрати – окупанти спалюють. Палають цілі зерносховища.

Георгій Купарашвілі розповів польським високопосадовцям, що під час навчання бійців Азову особлива увага надавалася вмінню надавати допомогу пораненим відповідно до Combat Casualty Care за стандартами НАТО та M.A.R.C.H.

Він зазначив, що на самому комбінаті «Азовсталь» після захоплення російською армією міста Маріуполь у підвалі було створено від 32 до 34 окремих медичних пунктів.

Завдяки належній медичній підготовці врятовано багатьох українських військових. Догляд за пораненими на оточеному металургійному комбінаті здійснювали медики полку, а також евакуйовані лікарі зі зруйнованих шпиталів Маріуполя, які опікувалися не лише бійцями полку, а й численними жителями, які шукали прихистку на металургійному заводі «Азовсталь».

Міністр Яцек Сєвєра підкреслив, що знання та досвід бійців «Азовсталі» є дуже цінними для вдосконалення медичних процедур та технік порятунку життів під час збройного конфлікту та будуть використані у подальшій співпраці.

Посол України Василь Зварич зазначив, що зараз у Польщі на лікуванні перебуває кілька десятків українських військових.

Зі свого боку Полковник Артур Бахта заявив, що Польща готова прийняти на коротко- та тривале лікування ще більше українських військових, поранених, особливо у випадку тяжких травм кінцівок або потреби в пластичних операціях.

Міністр Яцек Сєвєра запевнив, що Президент Анджей Дуда під час свого перебування в Нью-Йорку на цьогорічній 77-й сесії Генеральної Асамблеї ООН виступатиме адвокатом української справи. Міністр заявив про допомогу на різних рівнях українській делегації.

Наприкінці зустрічі Міністр Сєвєра висловив глибоку повагу до українських бійців та їхніх родин.

Він підкреслив, що Польща, сама маючи травматичний історичний досвід, чудово розуміє трагедію українського народу і щиро підтримує його цілим серцем, надаючи посильну допомогу вже та продовжувати надавати цю допомогу далі.

Варто зазначити, що ця зустріч хоча і не зубрила особливої хвилі в українських медіа, але є надзвичайно феноменальною!

Насамперед з тої причини, що ще буквально два роки тому речники і з Европи, США та Ізраелю неодноразово звинувачували полк «Азов» в симпатіях до нацистської та фашистської ідеології. А тут: відразу така прихильність до «Азова» на найвищому державному рівні Польщі.

Втім, це не дивина, бо своє «фашистівство» азовці розвивали насамперед на південно‑східних теренах України. А, скажімо, до таких питань, як діяльність ОУН в тодішній Польщі, чи про Волинську трагедію – вони не особливо й переймалися.

Тому з цього боку і не дивно, що польська влада, можна сказати, не боїться «Азову»: в його історії ніколи не було особливого імперативу в Західний бік взагалі, і в бік Польщі зокрема.

Хоча Західних Українців саме таке зближення польських владців ще з вчорашніми крайнє правими «азовцями» – мало би насторожити.

І не через обмін бойовим та польовим медичним досвідом і навичками з тактичної медицини, зовсім ні!

Щоби так в оглядовому майбутньому, або як зараз кажуть, «після перемоги», раптом не склалося так, що ті самі визволені і відновлені «азовці» не почнуть тлумити всіх та кожного, наприклад, на тій самій Волині, хто почне бодай пошепки поминатися про польське осадництво в 1930‑х роках, або ж про «пацифікацію» в Галичині в ті самі роки.

Ну бо ж Яцек Сєвєра прямо сказав, що «Польща, сама маючи травматичний історичний досвід, чудово розуміє трагедію».

Тому було б просто ідеально розв'язати той «травматичний історичний досвід» в Західній Україні – руками добре вишколених, відновлених фізично по польських шпиталях, ультраправих радикалів.

На то вони й радикали, аби діяти за прямою командою Господаря.