Західна Україна за минулий тиждень: «Загальна мобілізація» на Прикарпатті та знесення «пам’ятника Юлії Тимошенко» на Львівщині

Повідомлення про «загальну мобілізацію» в Івано-Франківську виявилися звичною бюрократичною активністю воєнкомів. Подібні накази видаються після кожного продовження воєнного стану на території України.

В Івано-Франківську вчергове оголосили «загальну мобілізацію»

В четвер, 15 червня, прикарпатський портал «Західний кур’єр» повідомив, що двома днями раніше начальник Івано-Франківського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міноборони України (ТЦК) Роман Плитус підписав наказ «Про проведення загальної мобілізації».

У документі йдеться про мобілізацію людських і транспортних ресурсів, обов’язковість явки військовозобов’язаних в міський ТЦК у 10-денний термін та заборону зміни ними місця проживання без дозволу начальника цього органу.

«Усім військовозобов’язаним-чоловікам що проживають (перебувають) на території Івано-Франківської територіальної громади, з’явитися до Івано-Франківського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки у 10 денний термін з дати опублікування даного наказу. При собі мати військовий квиток, паспорт, медичні книжки, документи, що надають право на відстрочку відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-ХІІ» – сказано у другому пункті документа.

«Західний кур’єр» також опублікував копію цього наказу, при цьому номер і дата документа замазані, а підпис Романа Плитуса та печатка Івано-Франківського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міноборони – відсутні. Очевидно, що йдеться про копію наказу, який надіслано не лише «органам державної влади, виконавчим комітетам сільських, селищної рад, територіальних громад» але й «підприємствам, установам, організаціям, навчальним закладам усіх форм власності незалежно від їх підпорядкування, житлово-експлуатаційним організаціям та домовласникам». Тобто йдеться про сотні адресатів, і визначити джерело витоку документа навряд чи можливо.

Регіональні та загальнонаціональні ЗМІ України, а також російські медіа поширили вищенаведену інформацію як сенсацію. Окремі коментатори в РФ припустили, що документ є спробою з’ясувати, скільки людей ще можна мобілізувати в українські збройні формування без додаткових зусиль та масових облав на чоловіків біля торгових центрів та церков. Мовляв, саме тому і вибрали чи не найбільш патріотичну область – Івано-Франківську, щоб потім згідно її результатів «спустити план» в усі інші.

Проте одразу насторожив той факт, що жодних коментарів стосовно оприлюдненого документа не було ні з боку керівництва ТЦК, ні від представників Івано-Франківської громади, органів та мешканців якої вищенаведений наказ безпосередньо торкається. А невелике розслідування показало, що йдеться про звичну бюрократичну активність «воєнкомів», і подібні накази видаються після кожного продовження воєнного стану на території України.

Наприклад, 8 червня на офіційному сайті Івано-Франківської обласної військової адміністрації (ОВА) будо опубліковано «Витяг з наказу начальника Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 5 червня 2023 року». Він слово в слово збігається з наказом начальника Івано-Франківського міського ТЦК – за винятком того, що в документі йдеться про всю область.

«Усім військовозобов’язаним-чоловікам що проживають (перебувають) на території Івано-Франківської області, з’явитися у 10 денний терміни до районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки області за місцем проживання (перебування)» – зокрема, сказано в наказі обласного «воєнкома». Цей термін минув 15 червня, при цьому жодної спеціальної активності ТЦК на Прикарпатті за минулі 10 днів не відзначено.

З іншого боку, існує імовірність, що певні додаткові заходи з мобілізації можуть розпочатися саме після появи наказів начальників районних та Івано-Франківського міського ТЦК, які безпосередньо працюють з головами міських та сільських громад. Адже людські втрати в ході розрекламованого заздалегідь контрнаступу треба буде поповнювати, а патріотизм навіть на Прикарпатті неухильно знижується.

Цьому сприяють не лише регулярні похорони загиблих на Півдні та Сході недавно, але й інформація про смерть тих мобілізованих, які вважалися «зниклими безвісти» понад рік. Зокрема, 16 червня стало відомо, що троє воїнів з Прикарпаття – Сергій Дмитришин, Микола Максимчук та Михайло Андрусяк – загинули ще в березні минулого року під Києвом. Весь цей час військовослужбовці вважалися зниклими, а не полеглими – тобто їхні родини досі не отримали обіцяних Києвом виплат.

На Львівщині зі скандалом «декомунізували» черговий сільський пам’ятник

Під час демонтажу пам’ятника колгоспниці у селі В’язова Жовківської громади місцеві мешканці перешкоджали групі, присланій зі Львова, обзивали її учасників і відстоювали збереження монумента. На думку людей, він зовсім не радянський, а зображав українську жінку та нагадував їм Юлію Тимошенко. Для врегулювання конфліктної ситуації обласні чиновники викликали поліцію. У підсумку їм таки вдалося демонтувати «колгоспницю», а також дві скульптури піонерів біля сільської школи.

«Важка громада Вʼязової, в якій ціла купа пам’ятників радянської доби. Громада, в якій чоловіки, які тут лишилися, захищають не Україну, а … колгоспницю. Довелося викликати поліцію», – написав у соціальних мережах депутат Львівської обласної ради, член «робочої групи Львівської ОВА з питань декомунізації» Захар Миляник.

Секретар цієї групи Анна Герич повідомила, що пам’ятник встановили в селі приблизно тоді, коли там з’явився колгосп. «Це типова скульптура в стилістиці соцреалізму: жінка, колгоспниця, яка несе на рушнику хліб» – розповіла чиновниця журналістам. При цьому вона не відзначила, що пам’ятник зображав жінку у вишиванці і з вишити рушником, а жодної символіки «комуністичного режиму» на ньому не було.

«Керівництво громади прийняло рішення про демонтаж радянських пам’ятників. Але напередодні місцеві відрядили священика в міськраду, щоб той домовився про те, щоб скульптуру колгоспниці лишили. Вони мають якесь застереження щодо демонтажу, вони її люблять, підфарбували очі, називають її «Юлею» через косу на голові, як у політика Юлії Тимошенко» – пояснила Анна Герич.

Коли вранці 15 червня обласна група з декомунізації приїхала у В’язову з маніпулятором для демонтажу «Юлі», з села вийшли кілька агресивних чоловіків – за словами чиновниці, нетверезих, – які почали перешкоджати роботі та обзивати прибулих.

Захисники пам’ятника, апелюючи до обласної влади, закликали її зробити дорогу в селі – замість того, щоб витрачати кошти на демонтаж. Вони наполягали, що пам’ятник не має радянської символіки і прикрашений вишиваним узором. При цьому на постаменті пам’ятника була символіка громадської організації «Твори добро+», яка перетворила не один подібний серійний монумент на арт-об’єкт. Зокрема, активісти цієї організації раніше розмалювало яскравими кольорами скульптуру Богдана Хмельницького у селі Кунин.

«Тут нема нічого незаконного проти української національності. Файно стали, відреставрували своїми силами два роки тому. І ще би цього року хотіли її відновити, перемалювати. Гарно зробили. Ми її перейменували на Лесю Українку», – заявляли мешканці В’язової, яких підтримував місцевий священик.

В результаті монумент радянських часів таки демонтували, хоч і довелося викликати поліцейських для врегулювання конфлікту. Коли пам’ятник падав, згадує Анна Герич, скульптура розбилася, а один з місцевих мало не розплакався: «Ви їй лице розбили, вона ж на Юлю схожа».

А от чиновники зі Львова залишилися задоволені – адже їм вдалося перевиконати план з «декомунізації». «Про піонерів біля школи ми дізналися лише, коли приїхали на демонтаж цієї колгоспниці. Їх не подавали до інвентарного списку» – розповіла Герич. Звісно, скульптури піонерів, які перебували в напівзруйнованому стані, ніхто не захищав від демонтажу.

Як повідомили у Львівській ОВА, за останні два тижні в області демонтували дев’ять «об’єктів монументальної пропаганди ворога». «Ми поставили перед собою завдання – звільнити громадський простір населених пунктів нашої області від залишків радянського минулого до кінця 2023 року», – заявив учасник групи з питань декомунізації, в. о. директора департаменту комунікацій та внутрішньої політики Львівської ОВА Юрій Горун.

Всього від початку 2023 року на Львівщині демонтували 62 монументальні об’єкти радянських часів, однак залишилось ще близько 180 пам’ятників. Зокрема, під Жовквою, на місці, де штабс-капітан Російської імператорської армії Петро Нестеров 8 вересня 1914 року здійснив перший у світі повітряний таран, все ще зберігаються залишки пам’ятника, присвяченого цій події. Його відкрили у 1979 році разом з музеєм Нестерова, який у 1991-му припинив існування.

Зараз приміщення музею значною мірою зруйноване вандалами, а от бетонна стела з металевою конструкцією, яка зображає «мертву петлю» (цю фігуру вищого пілотажу теж першим у світі виконав Нестеров, причому у Києві), збереглася. «Це дуже складний об’єкт, є ідея зберегти його для музею, бо там історія ще з Першої світової», – кажуть в робочій групі Львівської ОВА з питань декомунізації. Який стосунок має до комунізму Петро Нестеров, львівські чиновники не повідомляють.