В Чехії завершився флешмоб «1968 KČ» – на згадку про сов'єцьку окупацію ЧССР в серпні 1968 року

Суть акції полягала в заклику до чехів переказувати 1968 або просто 68 чеських крон на підтримку України. Надіслали понад 24 млн Кч за кілька днів.

1968 рік залишив черед чехів глибоку травму, і вони не хочуть його повторення. Тому багато хто з них підтримує Україну у боротьбі, у тому числі фінансово.

Символічні суми у 1968 чеських крон, або принаймні 68 крон, протягом останніх днів надсилали цими днями на допомогу Україні чехи.

Такий масовий флешмоб вони влаштували через соціальні мережі та мас-медіа.

В посольстві України в Чехії, на спеціальний рахунок якого надходять ці кошти, цю інформацію підтвердили, пише Закарпаття Онлайн.

Станом на понеділок 22 серпня загальна сума надісланих коштів перевищила 24,2 мільйона чеських крон. Вона ще не остаточна, оскільки банки обробляють платежі й підбивають підсумки лише в будні дні, тому за минулі вихідні пожертви ще не всі опрацьовані.

– 14 тисяч людей взяли участь у закликах адвоката Петра Нємця та проєкт на збір коштів www.zbraneproukrajinu.cz, щоб люди символічно надіслали 1968 крон українським воїнам. Більшість з них внесла 1968 чеських крон, трохи менше – суми в 68,‑ 196,80 або 19.680 чеських крон. На ці гроші після консультацій з міністерствами оборони України та Чехії буде закуплено військову техніку для Сил оборони України, – зазначила речниця посольства України Тетяна Окопна.

– Чехія підтримує Україну у військовому, фінансовому та гуманітарному планах від початку тотального російського вторгнення. Унікальним у світі є збір Посольства України в Чехії на безпосередню підтримку української армії, на який чехи пожертвували понад 1,2 мільярда чеських крон. Звичайно, найбільше на цей рахунок надійшло навесні, коли точилися бої за Київ. Проте збір одного мільйона доларів США протягом цих вихідних яскраво свідчить про те, що чеська підтримка України не зменшується, – пояснює тимчасово повірений у справах посольства Віталій Усатий.

– Підтримуючи Україну, ми також підтримуємо власну безпеку. Ми не хочемо, щоб Росія була нашим сусідом, – заявили в спільному зверненні до річниці вторгнення військ Варшавського договору прем’єр-міністри Чехії та Словаччини Петр Фіала та Едуард Геґер.

У Чехії 21 серпні – день пам’яті подій 1968 року: саме в цей день почалося вторгнення військ Варшавосього блоку в тодішню ЧССР.

У багатьох містах відбуваються акції вшанування пам’яті за загиблими цивільними, які віддали своє життя під час окупації Чехословаччини.

Півмільйонне військо на той час комуністичних країн СРСР, Польщі, Східної Німеччини, Угорщини та Болгарії за ініціативи та керівництва з московського кремля вдерлося до ЧССР з метою зупинити реформи у країні та запобігти її можливому виходу зі східного, більшовицького блоку.

Від участі у “братській допомозі”, а де-факто від окупації Чехословаччини відмовилася Румунія; Албанія на протест вийшла з Варшавського договору; дипломатично Прагу підтримали Китай та Юґославія, не мовчали у багатьох інших країнах.

Юґославія, до слова, пропонувала навіть надати військову допомогу, але чехословацькі тодішні урядовці відмовилися.

У протестах проти окупаційних військ, танки яких їздили історичним центром Праги, загинуло 137 громадян Чехословаччини, кілька поліцейських та військових вкоротили собі віку, оскільки не могли психологічно витримати наказу чехословацькій армії та іншим силовим підрозділам залишатися у казармах і не чинити опору.

Понад 500 осіб було важко поранено, сотні людей зазнали травм, понад 70 тисяч осіб стали біженцями, доки кордони країни залишалися відкритими.

Операція з окупації під назвою “Дунай” тривала від вечора 20 серпня до 11 вересня 1968 року.

В листопаді того ж року країну покинули східнонімецькі, польські, угорські та болгарські війська, а от радянські війська залишалися у Чехословаччині до 1991 року.

У містечку Міловіце на схід від Праги розташовувався так званий “штаб центральної групи військ”.

Після окупації влада в країні перейшла до консервативного крила комуністичної партії, яка розпочала процес так званої “нормалізації” і керувалася директивами з москви.

Під час “нормалізації” проводилися численні арешти й репресії щодо інакомислячих, опозиціонерів, дисидентів – всіх, хто не підтримував комуністичний режим і боровся з ним.

На західному кордоні ЧССР постала сувора “залізна завіса”, перейти яку було практично нереально. Приблизно 450 осіб загинуло під час спроб перейти цей кордон.

Київський істеблішмент, рівнож як й українська вільна преса – традиційно: мають глибоко десь, аби пам'ятати про такі сумні роковини найближчих союзників України – Чехії та Словакії.

Зате аж бігом згадували про ці країни, коли нендзали, аби ті їм передали сов'єцькі взірці важкої зброї в перш місяці війни.

Воно й зрозуміло: русскій брат – хоч і ворог, але таки «свой братішка».

А що Чехи зі Словаками?

Для Києва то якісь вже «німці» не зрозумілі...