Новини
-
20 листопада
-
15:00
-
19 листопада
-
15:00
-
18 листопада
-
15:00
-
15 листопада
-
15:00
-
14 листопада
-
15:00
-
13 листопада
-
15:00
-
12 листопада
-
12:00
-
11 листопада
-
15:00
-
8 листопада
-
15:00
-
7 листопада
-
15:00
-
6 листопада
-
12:00
-
5 листопада
-
15:00
-
4 листопада
-
12:00
-
1 листопада
-
12:00
-
31 жовтня
-
15:00
-
30 жовтня
-
15:00
-
29 жовтня
-
15:00
-
28 жовтня
-
15:00
-
25 жовтня
-
15:00
-
24 жовтня
-
15:00
-
23 жовтня
-
15:00
-
22 жовтня
-
15:00
-
21 жовтня
-
15:00
-
18 жовтня
-
15:00
-
17 жовтня
-
16:00
-
16 жовтня
-
15:00
-
15 жовтня
-
15:00
-
14 жовтня
-
12:00
-
11 жовтня
-
12:00
-
10 жовтня
-
15:00
«Східний» бізнес згадав про Закарпаття
Підприємство «Пласт Прінт» переїхало на Закарпаття з Харкова на початку травня. За словами заступника голови ОВА Василя Іванча, вже за дві тижні компанія відновила свої потужності й продовжила виготовляти пластикові картки.
Директор організації п. Іван розповідає, що заявку на перевезення бізнесу до Мінекономіки подали за першої ж можливості. Для переміщення розглядали кілька областей Західних України. Але для перезапуску таки обрали саме Закарпаття, зокрема й через близькість країн ЄС, оскільки мають замовлення і в Болгарії, Бельгії, Італії тощо, повідомляє Pro Zahid.
До війни в компанії працювало 35 фахівців, а сьогодні їх – 7. Та після отримання більшої кількості замовлень готові приймати на роботу більше спеціалістів. За два місяці після перезапуску на Закарпатті випустили 65 тисяч одиниць продукції. До початку війни ж виготовляли в середньому 1,3 млн карток у місяць, а до коронавірусу – 2 млн.
— Вони уже перереєструвалися, сплачують податки до наших бюджетів і разом з нами забезпечують економічний тил, – зауважив Василь Іванчо.
Податки до місцевої скарбівні, безперечно, добре. Так само як і створення нових робочих місць, яких завжди бракувало в Закарпатті.
Виникає тільки питання: з якої причини їх тут бракувало? Гаразд, за доби Сов'єцкого Союзу Закарпаття була віддаленою провінцією, про яку пересічний мешканець Москви міг і не здогадуватися навіть.
Але чому ж за 30 літ незалежности України цей край і далі залишався упослідженим з боку Києва? Невже то була якась тиха, прихована, але свідома визискувальна політика з боку влади на Печерських пагорбах, яка постійно і завжди ставилася до Західної України за залишковим принципом, натомість леліяла Донбас і Харків, бо там, бач, «труби, заводи, параходи».
І що: де ті всі «труби» зараз? А завтра, як повернеться Донбас та схід взагалі — знову почнеться все те саме, як до війни, так?
Цікаво також буде простежити, чи той переміщений бізнес привіз з собою російську мову, чи все ж таки залишив її в Харкові...
Щоб першим дізнаватися новини із Західної України, Польщі та світу, приєднуйтесь до Телеграм-каналу ЗУНР
