Західна Україна за минулий тиждень: Регіон – без сміттєпереробних заводів, а Хмельницька АЕС – без нових реакторів

У польської компанії Control Process, яка вже спорудила сміттєпереробний завод у Львові більш ніж на 70%, виникли проблеми після того, як загострився політичний конфлікт між Україною та Польщею.

У Львові зупинили будівництво заводу з переробки сміття. Через конфлікт Києва та Варшави?

Львівський окружний адміністративний суд зупинив дію дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України на виконання робіт з будівництва сміттєпереробного заводу у Львові. Відповідну ухвалу суд прийняв 25 вересня 2024 року як тимчасову запобіжну дію на час розгляду справи по суті.

При цьому проблеми у польської компанії Control Process S. A., яка на даний момент спорудила завод у Львові більш ніж на 70%, виникли одразу після того, як загострився політичний конфлікт між Україною та Польщею на найвищому рівні. Але проблема має значно ширший вимір, адже польського підрядника на відкритому тендері обрав Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), за кредит якого і має бути здійснена більшість робіт.

Коментуючи ухвалу суду, близький до мера Львова Андрія Садового портал Zaxid.net написав, що польський підрядник під час тендеру, який проводили за процедурами Європейського банку реконструкції та розвитку, ймовірно вказав неправдиві відомості про наявність в нього необхідної ліцензії. При цьому раніше Садовий неодноразово розхвалював компанію Control Process S. A.

Гроші на побудову у Львові заводу з механіко-біологічної переробки твердих побутових відходів виділили ЄБРР та Фонд Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля. Підприємство мало б стати першим комплексом такого типу в Україні. Там працюватиме понад 180 робітників, потужність заводу, яка має забезпечити потреби міста – 240 тисяч тонн відходів на рік при двозмінній роботі.

Попередня вартість проекту становить 35 млн євро. Тендер на будівництво організовував ЄБРР, він відбувався у кілька етапів і цей процес затягнувся на роки. У жовтні 2020 року переможцем тендеру було оголошено польську компанію Control Process S. A. Того ж року компанія розпочала будівництво заводу.

Попри повномасштабне вторгнення Росії в Україну, впродовж трьох років на території майбутнього сміттєпереробного заводу у Львові тривали будівельні роботи. Нині об’єкт готовий на 70%, Завершити будівництво планували до 28 лютого 2025 року, однак через затримку оплати робіт підрядник на початку вересня 2024 року заявив про ризик, що реалізація проекту затягнеться – правда, всього на 23 дні.

Тоді це не викликало у влади Львова жодних запитань, враховуючи загальну ситуацію в країні. Проте після того, як стало відомо про сутичку між президентом України Володимиром Зеленським та главою МЗС Польщі Радославом Сікорським, яка викликала ескалацію польсько-українського конфлікту на найвищому рівні, у Львові звинуватили польського підрядника у зриві контракту.

За словами директора Львівського комунального підприємства (ЛКП) «Зелене місто» Олександра Єгорова, польський підрядник нібито не продовжив безумовну банківську гарантію в сумі 3,6 млн євро на виконання контракту. А на минулому тижні у львівських ЗМІ з’явилася маса публікацій про те, що компанія Control Process S. A. є недобросовісною, зірвала кілька проектів у Польщі і т.п. Своєю чергою, представник польської компанії Кшиштоф Хабєр в інтерв’ю Польському радіо у Львові перекинув вину на українську сторону.

«Ситуація є настільки важливою, що необхідно зустрітись з паном Садовим. На цьому етапі ми підозрюємо, що міський голова Андрій Садовий не до кінця знає, що виробляють працівники та керівництво «Зеленого міста». Правду також досліджує ЄБРР, і якщо були б якісь помилки з боку міста, яке не визнає фінансових гарантій, що є легальними, і які надали згідно з контрактом, то потенційним наслідком може бути втрата гранту та кредитних коштів», – заявив він 25 вересня.

За його словами, у вересні 2024 року ЛКП «Зелене місто» запропонувало польській компанії підписати додаток до контракту, що обмежував би головного підрядника в обсягах фінансування та надав би незапланований обсяг робіт, яких немає за договором. Однак фірма відмовилась його підписати, після чого й почались заяви про зрив контракту з боку міської влади.

Наразі, за його словами, на будівельний майданчик триває поставка обладнання, а інформація про зупинку робіт не відповідає дійсності. «Залишилось 30% до завершення контракту. Наступного року цей завод міг би працювати. Дії Львівської міської ради затримують завершення проекту на мінімум 3-5 років», – додав Кшиштоф Хабєр.

На даний момент ситуація із заводом у Львові залишається підвішеною. Варто відзначити, що компанія Control Process S. A. не лише збудувала вісім сміттєпереробних заводів в Польщі, але й мала намір пропонувати свої послуги у інших містах Західної України. Вочевидь, ці плани тепер можуть опинитися під загрозою.

Зокрема, у 2023 році польська компанія разом із ЛКП «Зелене місто» консультували Луцьку міськраду щодо будівництва сміттєпереробного заводу в районі сміттєзвалища у селі Брище. А у 2024 році компанія Control Process S. A. брала участь у тендері на будівництво сміттєпереробного заводу в Хмельницькому. Цей проект також фінансує ЄБРР – комунальне підприємство Хмельницької міськради «Спецкомунтранс» отримало від банку у 28,5 млн євро кредиту.

Тендерні процедури тривали кілька років. У 2023 році відбувся перший тур відкриття пропозицій, з якого стало відомо, що будувати сміттєпереробний завод у Хмельницькому зголосилось троє учасників: польська, грецько-турецька та американська компанії. Тоді назви компаній не розголошували.

24 вересня 2024 року завершився прийом пропозицій на тендер із будівництва заводу. За інформацією львівських журналістів, компанія Control Process S. A. нібито не змогла пройти до наступного етапу тендеру, і причиною стала нездатність польського підрядника надати відповідні банківські гарантії, необхідні для подальшої участі в тендері.

Проте офіційного підтвердження цієї інформації немає. Як повідомив журналістам  координатор проекту «Розумне Довкілля. Хмельницький» Іван Підопригора, тендерна процедура ще не завершена, тендерний комітет оцінює документи компаній, які подались, та готує звіт ЄБРР із рекомендаціями. «Ми на цьому етапі ще не відхилили, але й не обрали переможця тендеру. Ми не можемо розголошувати деталі тендеру», – сказав Підопригора.

Судячи з усього, подальша доля польського підрядника будівництва сміттєпереробних заводів у Львові та Хмельницькому залежить від налагодження стосунків між Києвом та Варшавою.

Хмельницьку АЕС оголосили рятівним колом для української енергетики

В Хмельницькій області планують будувати не лише сміттєпереробний завод. «Добудова третього та четвертого енергоблоків на Хмельницькій АЕС є важливим кроком для збереження низьких тарифів на електроенергію для українців», – сказано в матеріалах, які розмістила піар-служба Міністерства енергетики України в незліченній кількості центральних та регіональних ЗМІ. Проте профільні експерти відзначають, що гроші західних спонсорів планують витратити на блоки російського проекту – що нереально як з технічної, так і з політичної точки зору.

Атомна енергетика є найдешевшим джерелом енергії в Україні: собівартість електроенергії, виробленої АЕС, становить 1,7 грн за кВт-год, і саме це дозволяє населенню платити лише 4,32 грн за кВт-год. Для порівняння, в країнах ЄС, таких як Німеччина, ціна коливається від 13 до 18 грн за кВт-год. Тобто завдяки атомній генерації Україна змогла зберегти одні з найнижчих тарифів у Європі. В умовах війни, коли значна частина теплової та гідрогенерації була зруйнована, частка атомної енергії у виробництві суттєво зросла. Це дозволяє стабілізувати ринок та уникнути різкого підвищення тарифів.

«Добудова двох блоків Хмельницької АЕС дозволить компенсувати дефіцит електроенергії, що виник через втрату потужностей Запорізької АЕС. Завдяки цьому проекту можна буде зберегти стабільність енергосистеми та забезпечити достатню кількість електроенергії для населення та промисловості. Законопроект про добудову цих блоків вже знаходиться на розгляді у Верховній Раді. Ухвалення цього документа наблизить Україну до завершення будівництва та забезпечить енергетичну незалежність у довгостроковій перспективі» – не приховують замовники матеріалів їхній лобістський характер.

Однак для завершення будівництва третього енергоблоку, за словами керівника «Енергоатома» Петра Котіна, не вистачає реактора і турбіни. Частину обладнання планується придбати у Болгарії, де у 1990-х було заморожене будівництво двох реакторів АЕС «Белене» російського проекту. Про початок переговорів на цю тему було повідомлено ще рік тому, під час візиту Володимира Зеленського до Болгарії. За оцінками видання The Wall Street Journal, що посилалося на болгарських посадовців, обладнання обійдеться Україні у $600 млн. «Якщо враховувати, що це капітальна інвестиція на десятиліття вперед, що дозволить збільшити частку дешевої атомної електроенергії  майже на стільки ж, скільки ми втратили на ЗАЕС, ці гроші окупляться відносно швидко», – переконують піарники Міненерго України.

Проте справа не лише у коштах, які можуть надати західні донори Києва, а в технічних і політичних моментах. По-перше, у болгар планується закупівля реакторних установок В-466, обладнання яких має інші геометричні розміри і склад, ніж плановані на ХАЕС В-320. Його розміщення потребує руйнування будівельних конструкцій шахти реактора, боксів парогенераторів тощо. По-друге, стан існуючих будівельних конструкцій третього та четвертого енергоблоків після десятків років консервації вкрай незадовільний.

По-третє, наявне в Болгарії обладнання все одно недоукомплектоване, і, за даними низки джерел, необхідні частини планують отримати з АЕС «Ханхіківі-1» у Фінляндії, яку теж мали спорудити за російським проектом. У травні 2022 року будівництво було заморожене фінською стороною у зв’язку із російським вторгненням в Україну, і зараз різноманітні посередники нібито готові перепродати обладнання для цієї АЕС через Угорщину. Нарешті, в нових енергоблоках Міненерго планує використання не штатного ядерного палива російського виробництва, а палива американської компанії Westinghouse – без відповідних випробувань.

Та найголовніше – саме політична складова проблеми. Без гарантій генерального конструктора і генерального проектувальника енергоблоку В-466 завершити будівництво і ввести його в експлуатацію неможливо. Невже в Міненерго України планують переговори на цю тему з «Росатомом»? Звісно, ні – йдеться про спробу «розпиляти» кілька мільярдів доларів, наданих Заходом.

За ТЕО зразка 2018 року будівництво двох енергоблоків на ХАЕС коштувало $2,8 млрд. Нині «Енергоатом» публічно не озвучує новий кошторис, там планують піти звичним шляхом: почати з чогось, а далі постійно скиглити про нестачу грошей. За оцінкою експертів-атомників, реальний кошторис довгобуду складе $6-7 млрд. Але це не важливо, оскільки ніхто насправді нічого не збирається будувати.