Західна Україна за минулий тиждень: Зміна губернатора на Закарпатті та земельні скандали, пов’язані з ветеранами

Призначення нового губернатора Закарпаття, вже п’ятого за часи правління Володимира Зеленського, неминуче призведе до масштабного перезавантаження влади на обласному рівні.

На Закарпаття чекає чергове «перезавантаження» влади

Кабінет міністрів України, який на минулому тижні серйозно переформатували, на засіданні 6 вересня погодив звільнення з посади губернатора Закарпаття Віктора Микити, котрий очолює область з грудня 2021 року. «Підтримано проект указу президента України про звільнення Микити Віктора Федоровича з посади голови Закарпатської обласної державної адміністрації (за угодою сторін)», – йдеться у повідомленні прес-служби Кабміну. Тепер звільнення чиновника має затвердити Володимир Зеленський.

Нагадаємо, що Віктор Микита народився у 1979 році на Закарпатті. Закінчив Закарпатський лісотехнічний технікум за спеціальністю «технолог-економіст», а пізніше, у 2002-му, Національну академію внутрішніх справ України (спеціальність «правознавство»). Одружений, має чотирьох дітей.

З 1999 року працював за фахом на низці підприємств, а з 2003-го почав працювати в правоохоронних органах на різних посадах. Був заступником начальника управління СБУ в Запорізькій області, згодом став співробітником Центрального управління СБУ. У 2013-2014 роках служив у Донецькому управлінні СБУ. З 2015 до 2018 року був керівником спецпідрозділу СБУ Закарпаття по боротьбі з організованою злочинністю.

У грудні 2021 році указом президента Володимира Зеленського був призначений головою Закарпатської обласної державної адміністрації. На момент призначення залишався співробітником СБУ у званні полковника, був першим заступником начальника головного управління Служби безпеки України.

До речі, одним із попередників Микити в кріслі губернатора Закарпаття був його колега із спецслужби, колишній керівник контррозвідки СБУ генерал-майор Олексій Петров, якому вдалося протриматися на посаді з квітня до грудня 2020 року. Проте Петров для Закарпатської області був «варягом», та ще й народженим у російській Коломні.

У Микити ж справи в рідному краї спочатку йшли непогано. У липні 2022 року він очолив Закарпатський осередок президентської партії «Слуга народу», а в березні 2023-го його обрали головою Палати регіонів Конгресу регіональних влад при президентові України. Загалом Віктор Микита найдовше очолює обласну адміністрацію за період президентства Зеленського, станом на сьогодні він займає цю посаду 2 роки й 9 місяців.

Проте загалом відставка губернатора Закарпаття була очікуваною, про його перехід до Офісу президента України ще у червні повідомляв депутат Верховної Ради Ярослав Железняк. Депутат стверджував, що Микита на посаді заступника голови Офісу президента замінить Олексія Кулебу. Проте Кулеба звільнив це місце лише 5 вересня, коли Верховна Рада призначила його віце-прем’єром з відновлення – міністром розвитку громад і територій України.

Однак в окремих закарпатських ЗМІ з’явилися публікації про те, що зміна губернатора може бути пов’язана з діями самого Микити. По-перше, він має достатньо тісні зв’язки з владою сусідньої Угорщини, яка є відверто недружньою до Києва. Пишуть, що у членів сім’ї Микити, зокрема дружини й доньки, є угорські паспорти. Раніше також з’являлася інформація, що Микита через підставних осіб володіє бізнесом в Угорщині разом з відомим контрабандистом, на якого накладені санкції РНБО, – Валерієм Пересоляком.

Ще одна версія звільнення Віктора Микити – постійні скандали, пов’язані зі свавіллям ТЦК у Закарпатській області. Часті випадки викрадень людей з вулиць, знущання над військовозобов’язаними та насильства над ними неабияк стурбували жителів всієї України. Зокрема, якраз 6 вересня Закарпатський обласний ТЦК у відповідь на запит омбудсмана Дмитра Лубінця заявив, що причиною смерті мобілізованого двома днями раніше став інфаркт, а не побиття з боку військових, як стверджували рідні загиблого. Тож переведення чиновника в Київ може бути спрямоване на зниження напруги в суспільстві.

Місцеві коментатори не сумніваються, що призначення нового губернатора Закарпаття неминуче призведе до масштабного перезавантаження влади на обласному рівні. Йдеться не лише про віце-губернаторів, але й про голову Закарпатської обласної ради, а також про формування у цьому органі нової ситуативної більшості. Не виключено, що до неї увійдуть і представники «мукачівського клану», представлені Партією Андрія Балоги.

Нагадаємо, мера місто Мукачеве Андрія Балогу у червні 2024 року звинуватили у продажу комунальної землі за заниженою ціною. Проте він одразу ж вийшов з-під арешту під заставу у 30 мільйонів гривень, а на початку вересня стало відомо, що суд дозволив чиновнику зняти електронний браслет та виїздити з Мукачева у службових справах – правда, лише у межах Закарпатської області.

Наразі невідомо, хто може стати наступним губернатором Закарпаття, вже п’ятим за часи правління Володимира Зеленського. При цьому «лава запасних» надійних чиновників у Києві вкрай коротка. Кілька тижнів тому губернатором Тернопільської області довелося призначити 67-річного В’ячеслава Негоду, який був мером Тернополя ще в часи президентів Кравчука та Кучми.

В Івано-Франківську – черговий земельний скандал, пов’язаний з ветеранами

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків заявив, що він підтримує і будівництво реабілітаційного центру, і створення Парку Ветеранів на березі міського озера, і вважає, що місця вистачить всім. «В першу чергу хай військові, які за реабілітаційний центр, і скажемо, частина громадських активістів дійдуть до якогось компромісу і тоді будемо говорити далі», – сказав міський голова 5 вересня в ефірі радіостанції «Західний полюс».

Насправді йдеться про спробу повністю забудувати останню зелену зону у прибережній зоні міського озера площею у 4 гектари. З них 2,8 га до 2032 року передано в оренду фірмі «Гаразд Україна», а 1,2 га на самому березі перебуває у розпорядженні міської влади. На останній ділянці планували створити парк, який утримуватиме комунальне підприємство «Центр розвитку міста та рекреації», проте відповідну обіцянку від 2020 року мер Івано-Франківська не виконав.

А у серпні 2024 року Івано-Франківська міськрада зробила черговий крок до остаточної забудови берегів озера: депутати проголосували за оголошення інвестиційного конкурсу на будівництво реабілітаційного центру на прибережній ділянці. Марцінків тоді заявив, що забудувати зелену зону біля озера просили Центральна міська клінічна лікарня та «громадські організації учасників бойових дій», проте не уточнив назву цих ветеранських організацій.

Насправді лідером ініціативи з побудови реабілітаційного центру на березі міського озера в Івано-Франківську був майор Збройних сил України, військовослужбовець 114-ї бригади тактичної авіації Руслан Колішенко. Проте 6 вересня він заявив, що припиняє свою участь у цій ініціативі.

«Я виходжу з цього балагану. Не хочу псувати ні репутацію своєї бригади, ні особисту. Я собі ставлю за мету все ж таки зробити цей реабілітаційний центр в місті, буду шукати ділянку та кошти бізнесу. Це зайшло надто далеко, я натягнув на себе багато. Сподівався, що влада наша більш смілива, забудовники теж могли б комунікувати і проявляти якусь свою позицію, але цього не сталося. Я не збираюся, щоб мене надалі привселюдно принижували і ганьбили», – заявив військовий.

Справа у тому, що за кілька днів до цього заява-вимога до міської влади про створення на березі озера в Івано-Франківську парку «Ветеранів України» набрала необхідну кількість голосів. Її подала група поранених ветеранів ЗСУ на чолі з Сергієм Янчуком. Вони запропонували облаштувати парк на ділянці, яку влада міста вирішила віддати під інвестиційний конкурс, прикриваючись наміром побудувати там «реабілітаційний центр». При цьому на адресу Колішенка від цієї групи лунали звинувачення, що той не має права відстоювати створення реабілітаційного центру, бо він не поранений і не контужений.

А ще один військовий, екс-депутат Івано-Франківської міської ради Андрій Волгін, детально розписав, у чому полягає афера Марцінківа та наближених до мера забудовників. Він зазначив, що під приводом будівництва реабілітаційного центру площею в 500 квадратних метрів планується забудова всієї ділянки у 4 гектари.

«Спочатку заїде техніка рити котлован під реабілітаційний центр. Марцінків буде вилазити в ефіри і казати, як добре, що там будують, і як вчасно, і всяке таке. Потім інвестор, якому відійде більша частина міської ділянки, почне рити під СВОЇ ПРИВАТНІ фітнеси та басейни. А відтак, коли вже там все кругом буде розхерачене будівельною технікою, почне реалізовувати свої права забудовник («Гаразд Україна»). Народ звикне. Народ буде думати, що там благе діло влада робить», – написав Волгін у соціальних мережах.

Варто відзначити, що це далеко не перший випадок в Західній Україні, коли під приводом спорудження «реабілітаційних центрів для ветеранів» під забудову віджимають землі у рекреаційній зоні. Зокрема, у курортному передмісті Львова, Брюховичах, ділянка з недобудованою школою була передана громадській організації Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» нібито для будівництва реабілітаційного центру.

Проте на ділянці землі, де є термальні води та яка розташована серед лісу, фактично будуватимуть апартаменти з торговим центром загальною площею 20 тисяч квадратних метрів. І лише 500 квадратних метрів, тобто близько 2%, буде відведено під реабілітаційний центр. Про це стало відомо у минулому році після презентації проекту девелоперською компанією Sensar Development.

Львівська міськрада намагалася відсудити землю, виділену ще селищною радою до включення Брюховичів до складу Львова, проте до справи взялися лейб-ветерани на чолі з колишнім в. о. командувача 36-ї бригади морської піхоти Сергієм Волинським («Волиною»). Він став відомим під час оборони Маріуполя, а після звільнення з полону та повернення в Україну займається різноманітними проектами на підтримку військових та полонених.

Sensar Development уклала угоду зі створеним «Волиною» благодійним фондом «Сталеві», який став своєрідним «силовим дахом» для відверто незаконного будівництва. Судячи з усього, подібним чином розвиватимуться події і у випадку забудови на березі озера в Івано-Франківську.