Спецтабори для полонених з «ЛДНР»

В Західній Україні працює низка спецтаборів для військовополонених з «ЛДНР», які опинилися по той бік фронту.

Українська служба Радіо Свобода відвідала один із таких таборів. У ньому перебуває, окрім російських військових, більшість військовополонених із угруповань «ЛНР» і «ДНР». За словами представника Міністерства юстиції, це ті полонені, яких Росія взагалі не обмінює, і невідомо, що з ними буде після завершення війни.

Військовополонені перебувають у таборі, розташованому далеко від лінії фронту. Місце розташування називати не можна, з міркувань безпеки самих російських військовополонених.

[зрозуміло, що це десь на теренах Західної України. Ну правда: не в Криму ж, ні? — прим. ЗУНР]

Яка саме кількість людей утримується, також не розголошують, оскільки тривають переговори. Відповідь коротка: багато. Переважна більшість військовополонених із ОРДЛО – контрольованої угрупованнями «ЛНР» та «ДНР», яких підтримує Росія, території.

Табір займає всі будівлі і площу пенітенціарної установи. Тут немає жодного засудженого, лише військовополонені. Їхній шлях установою складається з трьох етапів і починається з приймального пункту. У ньому полонений отримує два комплекти одягу-форми, засоби гігієни, відвідує лазню і, за згоди, його можуть підстригти.

Далі військовополонений проходить 14-денний карантин.

У житловій зоні військовополонені мешкають у кімнатах, де від 10 до 15 ліжок. Біля кожного ‒ невисока приліжкова шафка. На бильці одного з ліжок прив’язана вервиця.

[Отже, ці табори не просто в Західній Україні, яка велика і розмита за визначенням, а таки — в Галичині! Самі ж поміркуйте: де ще можуть бути причеплені до ліжка вервички? І де таке слово взагалі знають? — прим. ЗУНР]

З причеплених табличок з іменами і датами народження військовополонених відомо, що це переважно молоді люди, найстаршому ‒ 54 роки. Тут є приміщення, де вони дивляться телебачення. Як у пенітенціарних закладах, тут чіткий розпорядок дня ‒ харчування, дозвілля, перегляд телебачення, прогулянка, робота. Військовополонені займаються деревообробкою ‒ виготовляють, зокрема, піддони.

У середньому на одного військовополоненого Україна витрачає на місяць 3 тисячі гривень. Але це без врахування оплати праці працівникам пенітенціарного закладу, капітальних видатків. Власне, це та сума, яка лише йде на харчування, постіль, засоби гігієни для полоненого.

За даними влади, в Україні діють десятки таборів, де утримують військовополонених Росії і угруповань «ЛНР» і «ДНР».

Офіційний Київ не визнає жодних «ЛНР» і «ДНР», і вважає, що ці терени є від 2014 року «тимчасово окупованими». Згідно цієї логіки, жителі «ЛНР» і «ДНР» і надалі залишаються громадянами України, просто які потрапили під окупацію.

Відповідно, ці українські громадяни, принаймні левова частка з них, були примусово мобілізовані окупантами і виставлені проти ЗСУ.

Постає просте запитання: чому ж тоді Україна тримає своїх власних громадян в спецтаборах?

Чому під час фільтрації (а вона ж українською стороною так само робиться: не буде тут вдавати з себе Непорочну Діву Марію) не залишено в ув'язнені тільки тих, хто добровільно і за власним бажанням пішов воювати зі зброєю проти ЗСУ?

Натомість чому не звільнено тих українських громадян з тимчасово окупованих територій, відомих як «ЛНР» і «ДНР», яких до цього насильно змусили?

Офіційний Київ мав би вже визначитися з тими «ЛНР» і «ДНР»:

— Чи там таки його громадяни живуть, чи все ж таки це — якісь інші державні утворення, заселені ворогами України і союзниками тієї ж самої Росії?

Угорщина ж, наприклад, має відчутно свій окремий погляд на стосунки з Москвою. Проте жодне НАТО та ЄС угорців по спецтаборах не розміщує...