У польському дитсадку цькували хлопчика з України

Син українки відвідував дитсадок у Вроцлаві. За словами мами, він почав часто говорити, що його ображають і він не хоче туди йти. Спершу вона думала, що хлопчик просто не хоче вставати вранці. Але коли у нього від стресу почалося блювання, забила на сполох.

За словами мами, діти говорили йому, що він народився непотрібним і лише створює проблеми для всіх. Після цього хлопчик запитав у мами, чи вона його взагалі любить.

Про це вона розповіла польському видання wyborcza.pl.

– Як дитсадок міг не повідомити мене чи чоловіка про ситуації, коли нашу дитину принижували? Директорка розповіла, що аґресивний хлопець із групи вже ходить на терапію. Я навіть не почула вибачень, — каже Анна.

За словами української родини, керівництво допускало насилля.

– Коли син прийшов додому голодний, я дізналася, що вихователька забрала його обід і віддала іншій дитині, — розповідає мама. — Персонал стверджував, що моя дитина не хоче їсти. Але я добре знаю, що мій син любить рибу. Тобто йому навіть не дали поїсти.

Коли хлопчик вирвав від стресу перед дитсадком, родині ніхто не допоміг. А іншого разу, хлопчик захворів.

– У нього піднялася температура після гри, під час якої діти переодягалися в різні костюми, – каже мама. — Син хотів бути поліцейським, йому дали тонкий костюм. У ньому він просидів до того часу, поки його не забрали з дитсадка. Надворі було холодно, тож ноги були червоні. Чому ніхто не звернув на це уваги? В Україні ми ставимося до вихователів дитсадка як до другої матері для наших дітей.

Керівництво дитсадка повідомило wyborcza.pl, що зобов’язане узгодити відповіді з пресслужбою муніципалітету. Згодом Аґата Дзіковська з муніципального управління заявила, що «випадків ворожого ставлення до дітей з України керівництво не помітило».

Зараз хлопчик ходить в інший дитсадок.

– Але попередній садок зробив його лякливим, надчутливим і сором'язливим, — каже мама. — Ні психолог, ні психіатр не знайшли жодних відхилень. Він вдома читає, пише, рахує. Польською розмовляє навіть краще, ніж я. Зараз він повернувся до життя і не може дочекатися, поки піде до школи. Проте досвід аґресії, яку він пережив у шість років, уже просто так не зникне.