Дослідження: Головні побоювання воєнних мігрантів з України

Складнощі з працевлаштуванням, догляд за родичами та погане знання мови в країні проживання – про такі побоювання говорять українські воєнні мігранти, які перебувають у Польщі, Чехії та Румунії.

З березня по травень загалом 1200 осіб, які втекли від російського вторгнення, відповіли на запитання експертів Міграційної платформи EWL та Студій Східної Європи Варшавського університету, повідомляє Polskie Radio.

Соціологічне дослідження створило профіль українських біженців. В основному це тридцятирічні жінки з дітьми, які, як правило, хочуть працювати, переважно в Польщі та Чехії, але планують повернутися на батьківщину відразу після війни.

У Міграційній платформі EWL зазначили, що біженців у країнах нашого регіону супроводжують певні турботи.

— У Польщі та Румунії головним страхом є труднощі з пошуком роботи. Але спільним для всіх трьох країн є турбота про родичів, які залишаються в Україні. У всіх досліджуваних країнах ми також бачимо погане знання мови серед біженців. 20-25 відсотків людей заявляють, що володіють мовою країни проживання на комунікативному рівні, трохи менше в Румунії, – розповіли у платформі.

Дослідження також показує, що українські біженці зосереджені переважно у великих містах. У випадку Польщі та Румунії 69 і 60 відсотків респондентів заявляють про своє перебування у центрах з населенням понад 200 000 осіб відповідно. У Чехії майже рівномірний поділ на малі, середні та великі міста, які приймають біженців.

Доктор Ян Маліцький, директор Студій Східної Європи Варшавського університету оголосив про продовження досліджень у справі українських біженців.

— Створено дуже цікавий науковий матеріал, після цього порівняльного дослідження можна сказати, що навіть вибірка в 400 осіб дозволяє зробити дуже далекосяжні висновки. Якщо нам вдасться провести подальші дослідження в регіоні, буде створено практичний, журналістський та науковий матеріал, якого немає більше ніде в Європі. Це результати, які надзвичайно цікаві також для всіх міністерств у Польщі, Чехії та Румунії, які займаються питаннями міграції, — оцінив д-р Ян Маліцький.

Правда, пан Маліцький не пояснив справжню мету цього дослідження: воно ж не просто заради цифр та табличок проводиться. 

Скидається на те, що головною ціллю цього дослідження буде визначення портрету середньо статистичного біженця з України і його потреб — щоби оперативно розробити комплекс заходів, спрямованих на утримання вимушених переселенців в Польщі — насамперед, але не тільки: демографічні проблеми та брак низькооплачуваної робочої сили турбують, по суті, всі країни Європи. 

Вже навіть з поточних вислідів цього дослідження зрозуміло, що такі заходи будуть складатися з:

— надання роботи: нехай і низькокваліфікованої, але стабільної;
— мовна асимиляція: спочатку дітей, а через них вже і батьків;
— додаткові бонуси, наприклад, щодо виховання, освіти дітей, яких в Україні не було навіть й до війни. 

Все це, за задумом організаторів дослідження, має спрацювати на остаточне закріплення біженців з сім'ями в країнах, де вони опинилися з початком бойових дій в Україні.