Мазовецький воєвода припинив співпрацю з центром допомоги біженцям з України

Мазовецький воєвода припинив співпрацю з центром допомоги біженцям з України на вулиці Модлінській. Людям, які перебували в Global Expo, запропонували переїхати до подібного центру в Надажині. Але автобуси воєводи від’їжджали порожніми. Як повідомляє господар залу в Жерані, там ще близько тисячі людей. Волонтери говорять навіть про дві тисячі.

— У середу людей мали перевезти до Ptak Expo в Надажин. Звісно, всі відмовилися, тому що у них тут дуже хороші умови. Зараз у нас перебуває близько тисячі людей, – розповідає TVN24.pl Пьотр Плохарський, представник правління компанії GE Operator, яка орендує зали у Global Expo. У четвер на місці був журналіст tvnwarszawa.pl, який підтвердив, що центр не закрито.

— Цей центр складається з п’яти великих залів, заповнених біженцями, в основному жінками та дітьми, є й тварини. Волонтери кажуть, що там близько двох тисяч людей і жодних ознак, що найближчим часом ця кількість зменшиться. Готують чергові зали, тому що висока щільність. Деякі люди приїхали сюди з центру в Надажині і не мають наміру туди повертатися. Умови схожі в обох місцях, але гірше транспортне сполучення ускладнює пошук роботи чи школи для дітей, — каже Венґжинович.

— Рішення воєводи виглядає передчасним, — відзначає він.

Нагадаємо:

Mазовецький воєвода Костянтин Радзивіл 10 червня заявив про можливе припинення співпраці з Global Expo на вулиці Модліньській. Тоді він повідомив, що договір, який закінчується в червні (їх підписують лише на місяць), радше за все продовжувати не будуть, оскільки перевірка показала, що компанія-оператор завищує у звітах кількість людей, які перебувають у центрі (що важливо, бо воєвода платить за кожну людину).

Скидається на те, що поступово Польща буде запроваджувати політику сеґреґації біженців з України. Тобто залишатиме для себе найбільш цінні, найбільш затребувані трудові ресурси, фахівців, професіоналів, тощо. 

Натомість поступово витіснятиме з країни, так би мовити, «зайвих» людей: шляхом скорочення центрів приймання біженців, надання їм різного роду допомог, і так далі. Така собі своєрідна «плата за гостинність».

Зрештою, Польська массова, і подекуде навіть відверто вдавана гостинність відразу передбачала якусь праґматичність у висліді. Просто на початках пересічному біженцю не було зрозуміло, в чому саме вона полягатиме.