Річницю Листопадового Чину майже не помітили на Галичині

104 річниця Листопадового Чину, тобто проголошення Західно-Української Республіки (ЗУНР), була відзначена майже непомітно, без жодних масових акцій в середмістях Львова, Івано-Франківська і Тернополя, які свого часу були столицями ЗУНР.

Заходи до сторіччя Листопадового Чину у Львові (2018)

У Львові, де, власне, 1 листопада 1918 року було проголошено створення ЗУНР та відбулося повстання частин Українських Січових Стрільців, яке й отримало пізніше назву Листопадового Чину, не відбулося офіційного покладання вінків до пам'ятників, що увічнюють цю подію – хоча у 2018-му їх у центрі місті встановили одразу два, обласна та міська влада.

Проте 1 листопада 2022 року начальник Академії Сухопутних військ Павло Ткачук, перший заступником голови Львівської обласної військової адміністрації Андрій Годик та перший заступник мера Львова Андрій Москаленком поклали квіти до Меморіалу воїнам Української Галицької Армії на Личаківському кладовищі – подалі від центру Львова.

До честі Львівської обласної ради, з нагоди відзначення 104-ї річниці утворення ЗУНР у парку "На Валах" було організовано виступ Хорової капели "Дударик", яка виконала пісні зі "Стрілецького співаника" 1914-1918 року. 

У Тернополі заходи з нагоди річниці Листопадового Чину взагалі відбулися за містом – на Микулинецькому цвинтарі.

Правда, у них взяли участь мер Тернополя Сергій Надал і віце-губернатор Віктор Устенко.

Про жодні офіційні заходи в Івано-Франківську цього дня місцеві ЗМІ не повідомляли.

Довідка

У ніч на 1 листопада 1918 року русини-українці, скориставшись моментом розпаду Австро-Угорської імперії, перейняли владу у Львові, проголосили Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР) на всіх українських етнічних територіях Дунайської монархії, та закликали усі етнічні громади краю до участі в її розбудові.

Однак польське населення, яке чисельно переважало у тодішньому Львові, виступило проти ЗУНР і розпочало збройне повстання. Після прибуття військових підрозділів з Польщі та тритижневих боїв нечисленним українським частинам довелося залишити місто. Після Львова столицями ЗУНР були Станиславів (нині Івано-Франківськ), Тернопіль, а після вигнання війська ЗУНР за Збруч - Кам'янець-Подільський.

Обидві посталі по Першій світовій війні держави – Польща та ЗУНР – були змушені виборювати незалежність у новій війні між собою. Нині ті, хто воював один проти одного на початку минулого століття, спочивають поруч на Личаківському цвинтарі у Львові, а їх нащадки разом моляться за упокій душ своїх прадідів.

Окрім того, саме 1 листопада – День Усіх Святих за латинським календарем – став у Львові традиційним поминальним днем, незалежно від конфесії.

Варто відзначити, що ЗУНР претендувала на всю територію Східної Галичини, включно з Перемишлем і Лемківщиною (нині частина Польщі), а також на заселені в більшості русинами-українцями Північну Буковину (Чернівецька область) та Угорську Русь (Закарпатська область). З плином часу назву ЗУНР стали вживати на позначення всієї Західної України, поширюючи це поняття також на українську частину Холмщини і Підляшшя (зараз теж належать Польщі).