Західна Україна за минулий тиждень: Протести «активістів» та родичів військовослужбовців

Протести проти обмеження незалежності антикорупційних органів були масовими лише у Львові, завдяки мешканцям якого до парламенту пройшла партія «Голос», що об’єднує «професійних борців з корупцією».

Атака Зеленського на НАБУ викликала суперечливу реакцію в регіоні

Одразу ж після ухвалення з подачі Володимира Зеленського закону про обмеження незалежності Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП) практично в усіх обласних центрах Західної України відбулися акції протесту.

Нагадаю, 22 липня Верховна Рада підтримала законопроект, який передбачає повний доступ генерального прокурора до всіх справ НАБУ, можливість давати вказівки детективам НАБУ й у разі невиконання змінювати підслідність. Офіс генпрокурора отримав повноваження закривати розслідування НАБУ на вимогу сторони захисту, а також вирішувати спори про підслідність та підписувати підозри топ-посадовцям. Крім того, керівник САП втратив право входити до складу групи прокурорів.

Ввечері того ж дня мітинги проти цього закону відбулися у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Луцьку, Рівному, Хмельницькому та Чернівцях. У більшості обласних центрів це були радше пікети з 10-15 осіб в центрах міст або на площах біля обласних військових адміністрацій. А от у Львові біля пам’ятника Тарасу Шевченку зібралося кілька сотень людей з плакатами «Демократія? Ні, не чули», «Руки геть від НАБУ і САП», «Владу – народу», «Україна – не автократія» тощо.

Такий масовий протест саме у Львові нікого особливо не здивував. Справа у тому, що всі так звані антикорупційні структури в Україні тісно переплетені з організаціями та  активістами, які живуть на західні гранти – їх називають «грантожерами» або «соросятами» (за прізвищем Джорджа Сороса, котрий виділив чи не найбільше коштів подібним структурам). У «соросят» та «професійних борців з корупцією» є політичне представництво в парламенті – партія «Голос», що у 2019 році пройшла у Верховну Раду саме завдяки голосам львів’ян.

На мітинг прийшов і міський голова Львова Андрій Садовий, який сам багато років тісно співпрацює з різноманітними західними структурами. «Я є тут, тому що тут є львів’яни. І я гордий, що тут 99% – молоді люди, яким не байдужа доля рідної країни. Я гордий за нашу молодь», – сказав Андрій Садовий в коментарі журналістам. Виглядало це кумедно, оскільки чоловіки, старші за 25 років, нині в Україні бояться вийти не те що на акцію протесту – а просто на вулицю, де їх підстерігають людолови з ТЦК.

Достатньо масові акції на тому ж місці у Львові відбулися і в наступні два дні, причому 24 липня протестувальників надихнуло рішення Львівської міської ради. Її депутати ухвалили звернення, в якому закликали Володимира Зеленського ініціювати законодавчі зміни, що гарантують збереження інституційної незалежності НАБУ і САП. Депутати під час обговорення підкреслювали, що ухвалений 22 липня закон зашкодить євроінтеграції України.

Хоча ввечері того ж дня Зеленський вніс до Верховної Ради новий законопроект з нормами про відновлення незалежності НАБУ і САП, однак спробу тиску на себе президент України не вибачив. Вранці 25 липня з’явилася інформація про те, що правоохоронці прийшли з обшуками у будівлю Львівської міської ради. Причиною стала закупівля вікон для будинків, пошкоджених внаслідок ракетного удару.

У міськраді проведення обшуків заперечили, проте визнали, що керівнику підприємства «Рембуд» Олегу Поліщуку, заступниці голови Франківської районної адміністрації Ользі Струмеляк та голові Галицької районної адміністрації Галині Гладяк вручені підозри. Водночас міська рада відкинула зловживання при відновленні вікон, фактично звинувативши слідчих у маніпуляціях.

«Кожен, хто бодай раз робив ремонт, знає, як стрімко змінюються ціни – іноді не щомісяця, а щодня. Тим більше  в умовах воєнного часу, дефіциту матеріалів і обмеженої кількості підрядників», – зазначила заступниця директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради Ірина Оліярник-Павленко.

Якщо у Львові депутати виступили проти закону, що обмежує незалежність НАБУ і САП, то Тернопільська обласна рада на сесії 23 липня висловилася на його підтримку. Депутати проголосували за звернення, де було сказано, що вони «підтримують президента України в обороні українського суверенітету». А голова облради Богдан Бутковський заявив, що протести «активістів» відбуваються за гроші.

«Для мене, як ветерана війни, є неприпустимо, що хтось проплачує якихось студентів. Тих самих, які ходили на мітинги проти Ірини Фаріон, яку вбили за українську мову, і в нецензурній формі висловлюються про верховного головнокомандувача країни. Вважаю, що ми самі можемо керувати власною державою. З нами будуть тоді рахуватися, коли наші міжнародні партнери зрозуміють, що ми самі зможемо дати раду», – сказав голова Тернопільської обласної ради.

Проте подяки він не дочекався ні від Києва, ні від губернатора Тернопільської області В’ячеслава Негоди (який взагалі не знав про підготовку згаданого депутатського звернення). Більше того, після внесення Зеленським нового законопроекту про антикорупційні органи якраз рішення тернопільських депутатів виглядає антидержавним. Правда, нових обшуків у Тернопільській обласній раді наразі не було.

Бунтівний батальйон. Львів’яни не хочуть служити в Івано-Франківській бригаді

Ще одна акція протесту, яка відбулася у Львові 24 липня, залишилася майже непоміченою місцевими ЗМІ. І справа не стільки у її малочисельності – перед входом до Львівської опери зібралося близько двох десятків батьків, дружин та дітей військовослужбовців 215-го батальйону територіальної оборони (ТрО), – скільки у специфічності висунутих ними вимог.

Справа у тому, що цей батальйон, який з моменту створення у 2022-му входить до 125-ї Львівської бригади ТрО, понад рік тому прикомандирували до 102-ї Івано-Франківської бригади ТрО, а тепер планують остаточно закріпити у складі цього підрозділу. Бійці батальйону проти такого розвитку подій, вони хочуть залишитися у складі рідної 125-ї бригади, і сподіваються, що розголос допоможе військовому керівництву врахувати їхню позицію.

Про бунт наразі не йдеться, батальйон залишається на фронті, проте позицію його бійців публічно висловлюють ветерани та волонтери. Зокрема, Андрій Огінок, керівник львівського фонду «Авто ангели», який відправив сотні автомобілів різним підрозділам ЗСУ, назвав ситуацію з 215-м батальйоном «прикладом того, як не можна поводитись з вмотивованими воїнами-добровольцями, котрі всю велику війну ефективно тримають оборону в найважчих місцях».

Огінок опублікував у Фейсбук звернення військовослужбовців батальйону, в якому йдеться: «Так склалося, що вирушаючи начебто "на злагодження", ми потрапили в підпорядкування до 102 бригади. Ніби тимчасово, проте, усі знають – нема нічого більш вічного, ніж тимчасове. З того часу, вже понад рік, хлопці і дівчата власними силами, та, на жаль, життями, прикривають діри 102 бригади. Без права приймати самостійні рішення, під моральним тиском і постійними перешкоджаннями в будь-яких ініціативах. Замість колись згуртованого колективу, де більшість були як рідні, ми стали просто "бойовими одиницями" без права голосу. Нещодавно 102 бригада вирішила, що має виключне право не просто розпоряджатися долею бійців 125 бригади, а взагалі припинити існування 215 бату як такого, всіляко перешкоджаючи оновленням, розділяючи його на шматки».

«Ми, бійці 215 батальйону 125 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, вимагаємо втручання в ситуацію з боку керівництва Збройних Сил України! Враховуючи всі заслуги батальйону при обороні територіальної цілісності України, просимо зберегти наш 215 батальйон і дати можливість  продовження служби в складі 125 бригади!» – сказано у зверненні.

А колишній військовослужбовець 215-го батальйону Артур Дронь вже від свого імені написав у соціальних мережах: «Якщо комбригу 102 бригади так хочеться посилити кимось свої позиції, то він може одягти бронежилет і вирушити до своїх піхотинців. Він би не зле підняв хлопцям бойовий дух. А намагатись вирвати людей з батальйону чи батальйон з бригади, приєднати до свого підрозділу бійців іншого в цій ситуації, – це зневага і до чужих військовослужбовців, і до своїх. Бо поки солдати 102 бригади героїчно захищають нас із вами, командування грається у рабовласників».

Ще один колишній військовослужбовець, а нині львівський журналіст Віктор Біщук, який входить до Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України, наголосив на тому, що йдеться про десятки військових, які добровольцями прийшли саме у Львівську 125-у бригаду. «Щонайменше, підло вирішувати долю бійців без їх відома та погодження. Це підриває довіру до самої ідеї добровільного рекрутингу. Не кажу вже про моральний дух бійців», – заявив він.

«Очевидним є бажання командування іншої бригади посилитися досвідченими бійцями, які вже близько року доводять ефективність саме в цій смузі відповідальності. Але робити це коштом бригади, яка мала б збільшуватись, виходячи з нових завдань – сумнівно. Причому роблять це, показово ігноруючи думку самих бійців. Інколи ця показовість переходить у справжнє глумління», – відзначив Біщук.

У командуванні Сил територіальної оборони на ці закиди відреагували специфічно. «Рішення про розформування чи навпаки – створення нових підрозділів, або їх підпорядкування, приймають виключно головнокомандувач і Генеральний штаб. Станом на зараз жодної офіційної інформації щодо розформування 215 батальйону нам не надходило. А чутки з соцмереж ми не коментуємо», – зазначили у відділі комунікації командування Сил ТрО. При цьому про офіційну передачу батальйону до складу іншої бригади в коментарі нічого не сказано.

Львівські журналісти звернулися до Генерального штабу з офіційним запитом по коментар щодо майбутнього 215-го батальйону 125-ї Львівської бригади, проте жодної відповіді досі не отримали. Так само зберігають мовчанку командири обох бригад і самого батальйону. Однак перехід протесту з соціальних мереж на вулиці Львова – нехай поки що не в особі бійців, а лише їхніх родичів, – свідчить про те, що замовчати ситуацію не вдасться.