На Рівненщині проводять сеанси арт-терапії для поранених військових

В Обласному шпиталі ветеранів війни на Рівненщині проводять сеанси арт-терапії для учасників бойових дій. Поранені військовослужбовці, які проходять реабілітацію на базі шпиталю, на заняттях з арт-терапії пишуть творчі копії.

Про те, на що впливає такий метод реабілітації, у яких випадках арт-терапія є дієвою та хто може до неї долучитись, «Суспільне» розпитало арт-терапевта Аліну Оборську та психолога Софію Гладюк.

«Це роботи відомих фотографів чи їхні власні фотографії, або твори мистецтва, з яких хлопці та дівчата малюють копію. Але ми надаємо простір для особистого творчого вияву пацієнта», — розповідає Аліна Оборська.

За словами Софії Гладюк, у цьому і проявляється терапевтичність такого методу.

«Коли ми малюємо — ми розмовляємо з власною підсвідомістю. Це робота з образами. Людина обирає той чи той малюнок, колір, який їй подобається у цей момент. Так само гаму кольорів. В оригіналі, у фотокопії, можуть бути одні відтінки, а пацієнт захоче використати інший. І це можна по-різному трактувати. За малюнком ми визначаємо стан, в якому знаходиться людина», — наголошує психолог.

У подібних арт-терапевтичних сеансах беруть участь як мінімум десять людей, а заняття проводять раз на тиждень. Пишуть пацієнти акриловими фарбами на полотнах.

«Наші зустрічі відбуваються щочетверга, це наш творчий день. Охочих наразі дуже багато, але ми не можемо за раз взяти в групу більше 15 людей. Проте буває по-різному: мінімум 10 учасників, але бувало у нас і 17-18», — зауважує Аліна Оборська.

Арт-терапевт додає, що це зумовлено приміщенням, яке не розраховане на велику кількість людей. Запевняє, що це і на краще, адже під час заняття волонтери намагаються максимально приділити увагу кожному пацієнту.

Не всі учасники арт-терапії відразу охоче долучаються до неї. На переконання Софії Гладюк, саме відмова від нового виду діяльності стає причиною недієвості мистецького методу реабілітації. В інших випадках — покращення у психологічному стані пацієнтів помітне вже наприкінці заняття.

«Буває дехто налаштований скептично, але нам вдається змінити їхній стан, десь розрадити, поставити потрібні запитання. Буває чоловік з поганим настроєм, але, коли він бачить результат — гарну, професійну роботу, то починає пишатися собою і в цю мить не можеш не заразитися гордістю за нього і його роботу», — коментує Аліна Оборська.

Наразі до арт-терапевтичних сеансів в обласному госпіталі ветеранів війни намагаються долучити якомога більше учасників.

«Раніше з певної групи п'ять-шість хлопців стабільно відвідували заняття. Це залежало від їхнього терміну перебування у госпіталі. Дехто виписувався і поступався місцем для новачків. Зараз все динамічніше, бо ми намагаємось залучити більшу кількість людей. Навіть якщо вони раз прийдуть до нас, то це суттєво», — наголошує арт-терапевт.

Вона також додає, що взяти участь у мистецькій терапії можуть усі охочі, та перевага надається родинам загиблих воїнів, дітям, дружинам, вимушеним переселенцям.