Польща переманює науковців з України

Польща та Україна зараз перебувають на піку своїх відносин. Серед іншого, Польща підтримує Україну в її прагненні зберегти національну спадщину в умовах війни, зазначила професорка Ірина Матяш.

Українська професорка Ірина Матяш в розмові з Polskie Radio розповіла про інтеґрацію українських науковців в Польщі. 

Польща й Україна завжди були близькими. Ми дуже тісно співпрацювали, особливо архівні служби. Були надзвичайно цікаві спільні проєкти.

Польська сторона шукала документи архівної полоніки в Україні спільно з українцями та архівну україніку у польських архівах. Були проєкти, пов’язані зі спільною архівною спадщиною.

Саме відчуття допомоги, братнього плеча українські архівісти, музейники, бібліотекарі відчувають з боку польської сторони. Починаючи від пакувальних матеріалів, безкислотних коробок для архівів, вогнестійких шаф – всі ці допоміжні матеріали надходять до українських архівів, музеїв, бібліотек.

Національна бібліотека у Варшаві співпрацює з Бібліотекою ім. Вернадського [в Києві]. Вона допомагає не лише цими пакувальними матеріалами, але й технологіями, допомагає зберігати книжкові зібрання.

Головне управління державних архівів співпрацює з Державною архівною службою в усіх напрямках. Після зустрічі в Кракові будуть нові наукові напрямки, пов’язані з виявленням архівної полоніки в Україні.

Надзвичайно важливо - відкрите серце Польщі. Ми відчуваємо цю допомогу. Польща не лише допомагає якимись матеріалами чи осяжними фізичними речами, але й прийняла велику кількість науковців.

Дала можливість продовжити тяглість наукової праці, опертої на архіви, бібліотеки, відкрила свої архіви та бібліотеки для українських науковців, фактично зберігаючи науковий потенціал України. 

Післяслово

Цікавість польських архіваріусів зрозуміла: серед іншого це здобуття інформації як про родоводи польських фамілій, так і документальні підтвердження на нерухоме майне, яким колись володіли ці фамілії аж до міста Києва включно. 

Зрозумілий також інтерес Польщі до українських науковців взагалі: зараз саме слушна нагода їх звабити ліпшими умовами, аби вони залишилися в Речі Посполитій вже назавжди.

Хоча про людське око це все подається, звісно, як гуманітарний захист і надання безпечного прихістку втікачам від війни. Щось подібно до того, як після Другої Світової американці до себе переманювали нацистську професуру.