Новини



Польська мова визначилась з Україною


Рада польської мови визначилась, але не жорстко.

Ради польської мови внесла деякі роз'яснення щодо висловів «в Україні / на Україні».

— Мовний звичай, який віддає перевагу прийменникам на та до стосовно назв деяких безпосередніх і непрямих сусідів Польщі, уклався давно, коли відчутно іншими були державні кордони, а також інші були сенси чуття державної або династичної спільности, — пише Рада польської мови в своїх найновших настановах.

Далі Рада пояснює, що вживання прийменників щодо назв держав є в польській мові пережитком старої дійсности, а не проявом сумніву щодо суверенности України, Литви, Латвії, Білорусі, Словаччини та Угорщини — це країни, з якими звичаєво вживається прийменник на в Польській мові.

— Однак, незалежно від історичних передумов, важливо то, як сприймають таке поєднання самі люди, кого таке вживання прийменників дотичить, — переконані в Раді.

В Польщі впродовж майже століття триває дискусія, чи не потрібно до всіх не острівних країн застосовувати нормативні прийменники в і до. В період між Першою і Другою Світовою війнами це насамперед стосувалося Литви.

Однак словники після Другої Світової таки радили послуговуватися прийменником на.

Позатим, в останні роки сполуки do Ukrainy / Białorusi, w Ukrainie / Białorusi виразно підвищили частоту вживання в польській мові: особливо після «майданів» в цих країнах, а також з початком війни в Україні.

Нижче долучено графік частоти використання сполук на Україні та в Україні з початку 2022 року в пресрелізі моніторингового корпусу Monco (frazeo.pl).

Вживання на (позначено блакитним) все ще переважає, але частота в (фіолетове забарвлення) зросла в геометричній проґресії з першого дня російської аґресії. У середині березня 2022 року вживання на Україні було лише втричі більше, ніж в Україні.

Мовознавці з Ради польської мови зауважують, що з Україною є ще один арґумент на користь вживання саме прийменника на з її назвою.

В офіційній назві країни немає ні слова «республіка», ні будь-якого іншого — просто Україна. Тому не можна обрати більш офіційний варіант і поєднати прийменник w зі словом «республіка», як це робиться в польській мові з назвами інших країн: у Республіці Білорусь, в Литовській Республіці й так далі — оскільки такого варіанту просто не існує.

— Беручи до уваги особливу ситуацію та особливі почуття наших українських друзів, які часто сприймають вирази «на Україні» як ознаку ставлення до неї як до не суверенної, Рада польської мови заохочує широке використання вживання саме сполук «в Україні» та «до України» й не вважає синтаксис з на єдино правильним, як це можна прочитати в друкованих довідниках з правопису, — кажуть учасники Ради.

На думку Ради польської мови, прийменники w і do варто вживати насамперед в публічній мові (офіційній, пресі) і в тих контекстах, де можна замінити слово Україна виразом Українська держава.

— Пишімо «візит президента в Україну», а не «на Україну». Краще писати про «війну в Україні», ніж «на Україні», хоча друга версія теж не є хибною, — підсумовує мовний орган Польщі.

У висліді Рада польської мови підводить до того, що хоча обидва варіанти прийменників є правильними, але краще таки насамперед вживати в Україні, а не на — особливо в офіційних текстах.

Послідовно потрібно визнати, на думку польських мовознавців, що подібній еволюції підлягають також і випадки з назвами Білорусь, Литва, Латвія, Словаччина та Угорщина — всі вони підтверджені в історичних джерелах вживанням  прийменників в і до: навіть до Угорщини та в Угорщині [нормативною нині є форма na Węgrzech — прим. ЗУНР].

Саме таке поєднання сьогодні й варто обирати за основне, хоча загалом громадяни цих країн не протестують проти польського прийменника na.

Тут варто зауважити, про що Рада польської мови чомусь не згадала, хоча за логікою мала би.

Історично вживання саме прийменник на в польській мові стосувалося всіх країн, які були сусідським до історичної Речі Посполитої, але за її межами. Або ж входили до неї як колоніальна периферія.

Саме тому поляки кажуть і на Україні, і на Литві, але водночас: на Німцях, на Словаччині, на Чехах, і на Венґрах — бо останні були вже за границями Речі Посполитої. Перші ж дві розглядалися як внутрішньодержавна провінція.

Точнісінько так само, як укромовні люди кажуть: на сході, на півдні, на заході України. Але ніколи не вживають на Києві.

А далі польські мовознавці справедливо зауважують про колоду в оці самих носіїв української:

— Одночасно просимо наших українських друзів і всіх прихильників революційних змін поважати мовні звички тих поляків, які будуть говорити «на Україні». Вони не висловлюють таким чином зневаги.

Ми досі чуємо саме «на Україні» від багатьох біженців з України. Такий самий зворот можна знайти в текстах багатьох власне українських видань. Хоча в офіційних текстах безумовно переважає в. Тож мовні зміни відбуваються повільно не тільки в польській, — підтрунькує Рада польської мови.

Якщо так відкинути пропаґандистські наративи, то загалом суперечка про в / на Україні що в польській, що в самій українській мові є притягненою за чуба. Якихось особливих мовних застережень щодо вживання на Україні — нема, бо, власне українська в цьому випадку відштовхується насамперед від засад милозвучності, нічого більше.

З іншого боку, поляки влучно підмітили, що тим самим Литовцям та Мадярам — глибоко десь наші слов'янські колупання в прийменниках: у них там взагалі все по своєму.

Не менш слов'яномовним за нас Словакам ці суперечки так само байдужі: мабуть, через повну відсутність комплексу меншовартості, чи що?

Натомість ідол української літератури — САМ Тарас Григорович Шевченко — писав ось так:

Тобто тут маємо справжнє «три в одному»:

— і прийменник на;
— і слово «вкраїні» з маленької літери, ага! Порівняйте з назвою «Дніпро» чи з літерою «в» у слові видно;
— писано все щей «русскімі» буквами: себто з твердим знаком Ъ, з И на місці «свічечки» і, й так далі.

Зняток цей зроблено з документальної фотокопії, що на Порталі Шевченка, заснованого Малою академією наук України за підтримки Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, Національного музей Тараса Шевченка, Інституту телекомунікацій та ґлобального інформаційного простору НАН України, Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України, Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут» та інших орґанізацій.

Себто з'їхати не «не підтверджене джерело» чи на «підробку» не вийде ніяк.

Водночас забігаючи наперед, загострюємо увагу, що на часі постає питання про вживання на / в Галичині. Принаймні, історично така держава була — ЗУНР про це вже почав згадувати.

І хоча станом «на зараз» такої країни нема, однак чомусь ніхто сьогодні не каже, до прикладу, на Вельсі, на Шотландії, чи на Ірландії.

При тому, що остання взагалі є островом, тому вжити прийменник на — не так вже й помилково.

Або ще ліпше: хто, коли і де казав українською на Криму? Чому тільки завжди в Криму було і зберігається досі?

Це що: вже окрема держава і зовсім не пів острів? За що така преференція була надану Кримові, за які такі «заслуґі пєрєд Родінай»?

І після цього хтось ще насмілюється повчати, що правильно є на Галичині, а не в?...


Щоб першим дізнаватися новини із Західної України, Польщі та світу, приєднуйтесь до Телеграм-каналу ЗУНР


Поширити:

Опитування

Коли Ви святкуватимете Різдво Христове?