Курс на одну з найсильніших армій Європи: як Польща модернізує свої збройні сили

– Якщо Росія колись задумає напасти на Польщу, Кремль повинен знати, що в Польщі 40 мільйонів поляків готові стати зі зброєю в руках на захист своєї батьківщини, – заявив нещодавно польський прем’єр Матеуш Моравецький.

Таким чином він відповів цілій низці російських політиків, що вже оголосили, що саме Польща стане новою ціллю для «денацифікації».

Постійні погрози росіян, різного роду провокації та атаки на об’єкти поблизу польського кордону дають зрозуміти, що війна підібралася до рубежів НАТО.

Захист східного флангу Альянсу стає дедалі актуальнішим, і в польському уряді воліють спиратися не лише на союзників по альянсу, але й на власні сили.

Польща анонсувала масштабне посилення своєї армії, обіцяючи зробити її другою за потужністю в Європі.

Як саме поляки будуть реформувати свою армію? І які зустрічають перепони на цьому шляху?

 

Курс на посилення

Ще у квітні міністр оборони США Ллойд Остін і глава міністерства національної оборони Польщі Маріуш Блащак домовилися працювати разом, щоб зробити польську армію однією з найкращих у Європі.

– Ми дуже серйозно ставимося до нашого зобов’язання щодо зміцнення нашої обороноздатності, найкращим доказом чого є значне збільшення витрат на оборону, тісніша співпраця зі Сполученими Штатами та ефективне збільшення присутності американських військ у Польщі, — прокоментував прем’єр-міністр Матеуш Моравецький і запевнив, що уряд зробить усе, щоб польська армія була здатна протистояти будь-якому потенційному агресору на східному кордоні.

Дійсно, вторгнення Росії в Україну різко погіршило безпеку в Європі, змусивши уряди змінити свою оборонну та бюджетну політику.

Польща не стала винятком.

Після початку російської агресії експерти, а також політики погодилися, що військові витрати мають бути одним із пріоритетів.

Було вирішено, що витрати Польщі на оборону цього року, згідно з прийнятим законом «Про захист вітчизни», мають досягнути не нижче 2,2% ВВП. А вже з 2023-го зростуть до 3% ВВП.

Такий рівень оборонних витрат робить їх одними із найбільших серед країн-членів НАТО.

Витрати складатимуться з бюджетних коштів, запланованих на оборону, та позабюджетних коштів Фонду забезпечення збройних сил, статус якого дуже схожий на Фонд протидії COVID-19.

Фонд забезпечуватиметься, зокрема, доходами від: підтримки, наданої іноземним військам, та надання їм полігонів, спеціалізованих військових послуг, доходів від продажу майна, пожертвувань, спадщини тощо.

Відповідно до закону «Про захист вітчизни», голова Міноборони, плануючи витрати на технічну модернізацію армії, «бере до уваги промисловий оборонний потенціал Польщі та витрати на дослідно-конструкторські роботи у сфері державної оборони».

До того ж Військо Польське зміцнює свій потенціал закупівлями найсучаснішого озброєння та техніки. Без них сучасна армія не може існувати апріорі.

 

Від Сполучених Штатів до Південної Кореї

Про придбання Варшавою західної зброї стало відомо ще задовго до російського вторгнення в Україну. Однак нова повномасштабна війна у Європі значно прискорила цей процес.

5 квітня міністр національної оборони Польщі Маріуш Блащак підписав контракт майже на $5 млрд для придбання 250 танків Abrams, а також логістику та навчальний пакет (включаючи тренажери).

Дещо згодом, після передачі Україні радянських танків Т-72, Польща погодила контракт на придбання ще 116 одиниць цих бойових машин, щоправда, старішої версії.

Величезним посиленням оборонного потенціалу польського неба стане найсучасніший американський багатоцільовий літак Lockheed Martin F-35, який на цю мить є найсучаснішою авіаційною технікою в світі. Вони повинні надійти на озброєння у 2026 році, хоча глава Міноборони зазначив, що ведуться переговори про прискорення.

Втім, один із найбільш потужних контрактів було укладено 27 липня із Південною Кореєю, про що відразу писав ЗУНР.

Згідно з домовленостями, Польща закупить легкі винищувачі FA-50, танки K2 Black Panther і самохідні гаубиці K9. А важливою складовою угоди є те, що Варшава невдовзі запустить серійне виробництво цієї техніки.

Так, замовлення на танки К2 розділено на два етапи: на першому етапі Польща закупить 180 бронемашин — поставки почнуться вже цього року; на другому — понад 800 танків стандарту K2PL і запуск виробництва в Польщі у 2026 році.

Панцерники, поставлені на першому етапі, також будуть доведені до стандарту K2PL.

Подібною є ситуація із закупівлею самохідних гаубиць К9, аналогічно розбитою на етапи: спочатку передбачається придбання 48 одиниць цього типу гармат, частина яких буде доставлена ​​до Польщі цього року (щоб заповнити дефіцит військового устаткування, переданого Україні), а у 2024 році мають початися поставки понад 600 гаубиць, з запуском через два роки виробництва в Польщі.

K9 від самого початку будуть оснащені польськими системами зв’язку і підключені до інтегрованої системи бойового управління Topaz.

Щодо легких винищувачів FA-50, то їх Польща закупить у Південної Кореї в кількості 48. Перші 12 одиниць мають бути поставлені в середині 2023 року.

Літаки будуть сконфігуровані відповідно до вимог ВПС Польщі та оснащені системою розпізнавання НАТО «свій-чужий"».

Міністр Блащак не приховує свого задоволення. Він зазначив, що, приймаючи рішення про закупівлю устаткування з Південної Кореї, мусив врахувати кілька аспектів, зокрема ефективність озброєнь, темпи поставок та переваги для промисловості.

– Угода з корейцями, про яку нам вдалося домовитися, поєднує в собі всі ці елементи. Інші виробники техніки не змогли забезпечити нас зброєю такої якості за такий короткий час і за такої широкої співпраці з польським оборонно-промисловим комплексом, — наголосив високопосадовець.

Також варто додати, що багато новітніх зразків зброї, які є або будуть на озброєнні Війська Польського, зараз успішно проходять бойове хрещення в руках українських воїнів проти російського агресора.

Це надає можливість Варшаві більш прагматично підходити до переозброєння і модернізації власних національних збройних сил.

 

Конфлікт із Німеччиною

Втім, варто визнати, не все складається так гладко, як би того хотілося. Чого вартий лише скандал, що виник навколо польсько-німецької угоди про обмін військовою технікою — так званий Ringtausch, про що так само ЗУНР вже згадував.

Справа полягає в тому, що навесні цього року Бундестаґ закликав уряд надати Україні «важке озброєння та комплексні системи» для боротьби з російськими аґресорами.

Пропозиція зустріла підтримку як уряду Німеччини, так і опозиційних груп й вселила надію на швидку допомогу країні, яка захищає не тільки себе, але й усю Європу.

Польща, як і інші держави Східної Європи, мала отримати — в обмін на передачу Україні радянських танків Т-72 — сучасну техніку із ФРН (зокрема, 100 танків Leopard 1 A5).

І хоча Варшава дотрималася слова й українці отримали від неї танки, з боку Берліна щось пішло не так.

– Окрім декларацій про наміри та численних клопотів, система заміни устаткування принесла небагато, а з Польщею дійшло навіть до гострої суперечки, — написав Майк Шиманський в Süddeutsche Zeitung і додав, що українці отримали від поляків понад 200 машин, а Берлін запропонував Польщі лише 20 застарілих моделей танків Leopard, та й то у 2023 році.

– На нашу думку, така пропозиція є, м’яко кажучи, неадекватною тому масштабу викликів, тій загрозі, з якою зараз стикається вся Європа. Потрібно усвідомлювати, що ми сьогодні маємо справу з історичною та екзистенціальною загрозою безпеці всього континенту. Відповідь на них теж має бути адекватною, — прокоментував заступник міністра закордонних справ Павел Яблонський.

Ситуація не на жарт роздратувала уряд Польщі.

Варшава відкрито звинуватила Німеччину в невиконанні своїх зобов’язань, а міністр національної оборони Маріуш Блащак назвав пропозицію канцлера Олафа Шольца »пропаґандистською операцією».

Втім, у Німеччині почали висувати власні обвинувачення у бік Польщі. Не обійшлося й без політики.

За словами німецької сторони, поляки спочатку зацікавилися пропозицією Німеччини. Але потім відреагували як той, хто замовив Tesla й отримав Trabant, сказавши тверде "Nein".

Понад то, деякі зазначають, що у Берліна взагалі немає жодних зобов’язань перед Варшавою. Оскільки, на їхнє переконання, коли Польща передавала свої танки Україні, не було жодного Ringtausch.

– Тільки постфактум ми спробували надати цілій операції характер обміну, – пояснив голова комітету у закордонних справах Міхаель Рот.

Прихильники цієї версії звертають увагу на укладення Польщею з Південною Кореєю угоди про постачання 1000 танків і кількох сотень гаубиць, а саме за короткий часовий проміжок після відхилення пропозиції Німеччини, вважаючи ситуацію невипадковою.

В Берліні наголошують, що виборці «Права і Справедливості» полюбляють, коли їхні політики нападають на німців.

– У минулому представники «ПіС» постійно намагалися пробудити упередження щодо Німеччини, — заявив Рот.

Хай там як, німецька громадська думка більш критично дивиться на власний уряд.

Втім, в урядовій коаліції ФРН починає зменшуватися підтримка Ringtausch. Німецькі політики зазначають, що цей механізм не працює. Що, вочевидь, може підважити єдність союзників і ускладнити підтримку України.

* * * * *

Війна в Україні змусила багато країн прискореними темпами здійснювати модернізацію своїх збройних сил.

Польща стала одним із лідерів цього руху.

Попри те, що цей процес виявився не лише затратним, а й таким, що зустрічає серйозні перешкоди, навіть з боку союзників по НАТО, все виглядає так, що вже за кілька років наші західні сусіди дійсно зможуть створити одну з найсильніших армій у Європі.

Все це – добра новина для України. Такі зміни дозволять і Києву пришвидшити модернізацію армії, в тому числі – через співпрацю із Польщею.

А одночасно – посилення голосу Варшави у НАТО збільшує шанси для України на членство в Альянсі.

Автор: Станіслав Желіховський,
кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка
для Європейської Правди

 

Коментар від ЗУНР

Автор статті все добре зауважив. Але він випустив зі свого поля зору два простенькі факти.

Якби нині Польща посилено не озброювалась – вона й надалі залишатиметься безядерною державою. Навіть якби вона і захотіла оволодіти ядерною зброєю – їй цього не дозволять зробити її ж «патрони»: тобто США та Велика Британія.

А не маючи ядерної зброї – важко уявити серйозне протистояння з росієї «по серйозному». Тим паче, що в неї по дорозі ще союзник є: лукашенківська Білорусь.

Тобто теперішнє напомпування зброєю Польщі є не особливо переконливим фактором стримування для Московії. Тим паче, якщо врахувати, що остання не лічить втрат ні в вояках, ні в техніці, запаси якої має ще 10 років вперед.

А ось для того, аби стати надпотужним гравцем в якихось суто місцевих «розбірках» – теперешня модернізація польської армії точно буде помічна!

Тут можливі кілька наппрямків, куди може спрямувати свій погляд Польща.

Зрозуміло, що насамперед це Галичина та Волинь – терени одвічного інтересу Речі Посполитої.

А якщо, як кажуть, добре під – то можна й «Подолією» поцікавитися: тим паче, що це край, де досі добре присутня Римо‑Католицька церква, щоби не зказати безпосередньо Польський Косьцьол. Бо ж під час їди апетит зростає.

Другим гіпотетичним напрямком інтересу Польщі може бути Литва з її Wilno (польська назва столиці країни Вільнюса).

Хоча тут і буде конфлікт між двома країнами‑учасницями НАТО, але є живий приклад такого інцинденту всередині блоку: Кіпр той самий.

І нічого: жодне НАТО не спромоглося посунути з острова Туреччину, яка лічить станом на нині другу армію блоку і за кількістю військослужбовців, і за озброєнням.

Ще одна потенційна ділянка до зацікавлення мілітаризованою Польщею – це стара добра Цєшинська область, яку міжвоєнна Річ Посполита собі прихопила в 1938 році.

Тоді гітлерівська Німеччина відірвала собі Судети, населені переважно німецькомовним населенням, а Польща – Цєшиньський край, наполовину заселений польськомовним населенням на той час.

Звісно, сьогодні багато чого змінилося: і на Судетах німців нема, і Цєшин вже далеко не так говорить «по‑польську», однак хто його знає, що ще зможе впасти на думку польським урядникам, сп'янілим від мілітарної вакханалії?

Тим паче, що особливо нікому буде Польщі щось протиставити, аби помахати пальчиком: як бачимо, навіть німці сьогодні вже далеко не ті: їхній Бундесвер заледве має на чому виїхати на військовий полігон взагалі...

Збройні ж сили України, навіть якщо теоретично змогли би щось протиставити Войску Польському, однак зрозуміло, що вони будуть виснажені війною з Московією.

Тим паче, що ті ж самі країни НАТО надають ЗСУ хірургічно дозовану збронй допомогу: аби раптом армія в Україні не стала потужнішою більше, ніж собі в Білім Домі чи де ще порахували. На відміну від тієж самої Польщі: на неї жодних обмежень в переозброєні ніхто не накладає.

Нажаль, про весь цей аспект потенційних загроз вже з боку мілітаризованої Польщі зараз не в тренді говорити.

А незабаром буде як завжди: запізно.