Західна Україна за минулий тиждень: Вбивство Фаріон та суперечлива «декомунізація»

У п’ятницю, 19 липня, у Львові близько 19:30 скоїли замах на колишню депутатку Верховної Ради України, філолога Ірину Фаріон. Це сталося біля її будинку на вулиці Масарика. Невідомий вистрелив їй майже впритул у скроню, при цьому пістолет був без глушника. Уже через десять хвилин Фаріон госпіталізували в критичному стані в лікарню святого Пантелеймона Першого медичного об’єднання Львова. Її прооперували, проте о 23:20 жінка померла.

Володимир Зеленський повідомив, що затримання нападника контролюють особисто голова МВС Ігор Клименко та керівник СБУ Василь Малюк. При цьому сам Клименко заявив: «У нас є вже кілька версій. Основні з них, можу сказати, це громадська, політична діяльність і особиста неприязнь».

Також Клименко у  відповідь на запитання представників ЗМІ сказав, що слідчі не виключають у вбивстві екс-нардепа Фаріон і можливий «російський слід». Проте глава МВС не став розкривати якихось деталей щодо цього. Варто відзначити, що в російських медіа нагадали про те, як навесні 2015 року Ірина Фаріон вітала вбивство київського письменника Олеся Бузини і знущалася з його пам’яті.

При цьому націоналістична партія «Свобода», за списком якої Фаріон у 2012-2014 роках була депутатом парламенту, прямо заявила, що «вбивство Ірини Фаріон здійснено за наказом Москви незалежно від того, який виродок безпосередньо його виконав». Однак у Львові насправді обговорюють лише одну версію – помсту з боку нацистського формування «Азов», російськомовних військових якого Фаріон в листопаді минулого року публічно назвала «москворотими».

У відповідь екс-командир полку «Азов», заступник командира 3-ї окремої штурмової бригади Максим Жорін записав відео з погрозами на адресу Фаріон. Пізніше СБУ відкрила кримінальну справу щодо висловлювань і публікацій колишньої депутатки за чотирма статтями, а саму її звільнили з посади професора кафедри української мови Національного університету «Львівська політехніка». Проте у травні 2024 року суд поновив Ірину Фаріон на роботі і постановив виплатити їй майже 124 тисячі гривень заробітної плати за вимушений прогул. Ці гроші вона передала на закупівлю дронів для ЗСУ.

Поховають Ірину Фаріон 22 липня на Личаківському кладовищі Львова, на центральній алеї, неподалік могили Володимира Івасюка. Цікаво, чи прийдуть на похорон представники «Азову».

У Львові міська та обласна влади почубилися через «декомунізацію»

У четвер, 18 липня, начальник Львівської обласної військової адміністрації (ОВА) Максим Козицький підписав розпорядження про перейменування 134 вулиць, провулків та площ на території Львівської області.

При цьому влада Львова, де було перейменовано десять вулиць (вісім у самому місті, та ще дві – у селищі Брюховичі, що входить до Львівської громади), втручанням губернатора була незадоволена. Перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, який очолює міську робочу групу щодо деколонізації і перейменування вулиць, висловив здивування рішенням обласної адміністрації.

«Є проста, зрозуміла і прозора процедура зміни старих назв на нові. Робоча група аналізує, мешканці голосують. Далі робоча група пропонує на розгляд депутатів на сесії Львівської міської ради. І депутати, яким мешканці делегували таке право, затверджують таке рішення своїм голосуванням. Пропоновані головою військової адміністрації вулиці вже є в нашому списку і були у черзі на перейменування. Для чого це робити ще раз – відкрите питання. Деякі з нових назв, які запропонував голова військової адміністрації, вже обговорювались з родинами на інші вулиці», – заявив він.

Судячи з усього, устами свого першого заступника мер Львова Андрій Садовий, який давно конфліктує з Максимом Козицьким, відреагував не стільки на саме примусове перейменування, скільки на фактичне звинувачення міської влади у затягуванні процесу «декомунізації», який для київського режиму має сакральне значення. Адже в дописі губернатора був наступний пасаж: «Громадам дали пів року, щоб самостійно визначитися з новими назвами площ, вулиць і скверів. Згодом – голови громад мали ще три місяці, щоб перейменувати їх власним розпорядженням. Львівська ОВА допомагає всім, хто не впорався дотепер».

Цілком можливо, що у Львівській ратуші також не забули глузливих коментарів чиновників Львівської ОВА у лютому 2024 року, коли депутати Львівської міської ради в рамках «декомунізації» перейменували вулицю Івана Федорова на Івана Федоровича, і Іллі Рєпіна – на Іллі Ріпина. Тоді саме Андрій Москаленко заявив, що «Федорович» і «Ріпин» є правильним українським прочитанням прізвищ цих діячів «замість багаторічної пропаганди російського прочитання».

При цьому черговий етап «декомунізації» у Львові теж викликає обґрунтовані запитання. Так, колишня вулиця Татарбунарська нині отримала назву на честь сина письменника Івана Франка – Петра Франка, який у жовтні 1939 року був депутатом «Народних Зборів Західної України» (проголосували за приєднання регіону до СРСР), а в 1940 році – депутатом Верховної Ради УРСР. Однак про це у Львові згадувати не хочуть.

А от місто Татарбунари Одеської області не подобається місцевим «патріотам» через те, що там у 1924 році відбулося повстання проти румунської влади, організоване комуністами. От тільки повстанці в Татарбунарах вимагали приєднання свого міста до України, хоч і радянської, – тобто тієї самої, куди в 1939-му потрапив Львів та більшість Західної України, в тому числі завдяки голосу Петра Франка.

Ще цікавіша історія з вулицею, яка тепер носитиме назву одного із засновників УНА*-УНСО* Анатолія Лупиноса. В кінці 1950-х років вона була названа на честь відомого актора і режисера Амвросія Бучми, уродженця Львова. Бучма досі вважається корифеєм українського театру та кіно, в 2020 році його портрет було вміщено на пам’ятній монеті у 5 гривень, випущеній до 100-річчя київського театру імені Івана Франка.

Більше того, у Харкові в процесі «декомунізації» вулицю Уборевича перейменували саме на Амвросія Бучми. Проте для львів’ян важливішим виявилося те, що їхній легендарний земляк грав роль Володимира Леніна, а також отримав Сталінську премію за роль Макара Діброви у однойменній виставі за п’єсою Олександра Корнійчука.

Львівський активіст Роман Онишкевич нагадав, що мер Львова не вперше конфліктує з обласною владою з символічних питань. «Пригадується, як мерія саботувала встановлення пам’ятника на честь 100-річчя ЗУНР. А коли за справу взялася обласна влада, місто нашвидкоруч встановило "пам’ятного лева" від себе. Майже одночасне відкриття двох пам’ятників викликало тоді багато сміху і, завдяки Садовому, виставило львів'ян ідіотами», – написав Онишкевич у соціальних мережах.

У Чернівцях скандал через шрифт, створений росіянином для канадської фірми

У середу, 17 липня, в Чернівцях презентували концепцію бренду міста, яку розробила місцева компанія OCB Agency. У Чернівецькій міській раді похвалилися, що брендбук розробляли за грантові гроші від ЄС та уряду Німеччини в рамках програми «EU4Business: відновлення, конкурентоспроможність та інтернаціоналізація малих і середніх підприємств».

Представниця OCB Agency Дар’я Маркова розповіла, що в ході розробки брендбуку було проведене опитування мешканців Чернівців, участь у якому взяло більше тисячі людей. Містянам пропонували обрати один з трьох напрямків розробки концепції: культурний, історичний та міжкультурний. Більшість голосів набрав мультикультурний напрямок бренду міста.

«У кожному шрифті, кольорі та символі передана певна візитівка Чернівців. У головному логотипі зображені стрілки, які зводяться в центрі. Це передає, що місто завжди у центрі подій, а також історично відкрите до людей різних етнічностей та віросповідань», – заявила Маркова.

Проте уже наступного дня саме використаний у брендбуку шрифт став приводом для гучного скандалу. Чернівецький дизайнер Богдан Загарія (судячи з усього, ображений на те, що замовлення від міськради дісталося не йому) повідомив, що шрифт розроблений етнічним росіянином. Його пост мав «мультикультурний» заголовок «Чернівецький брендинг з присмаком русні».

«З презентації нового візуального бренду зрозуміло, що використовується сімейство шрифтів Right Grotesk. Сьогодні перевірити автора-шрифтовика дуже просто. Знайшовши автора з ім’ям Alex Slobzheninov одразу задаєшся питанням: хто він і звідки? Бо в реаліях тотальної війни, знищення всього українського – ти, як дотична людина, просто не можеш ігнорувати поплавленого сусіда і просто зобов’язаний уникати всього, що робиться ними. Кіно, музика, література, ютуб-канали, будь-які курси, а для моєї професії ще й російських шрифтів. Це база. Основа будь-якого свідомого українця! І звичайно, виявилось що автор – росіянин. Де банальний факт-чекінг? Де відповідальність? Як можна виборити хоч якусь перемогу з таким невіглаством?», – йдеться у дописі Богдана Загарії.

Авторство шрифту Right Grotesk, який використали при розробці чернівецького бренду, справді належить Алексу Слобженінову. Про це йдеться на сайті канадської компанії Pangram Pangram Foundry, у якої OCB Agency купляла ліцензію на пакет шрифтів. У 2021 році в інтерв’ю журналу «Type today» Алекс Слобженінов розповів, що виріс у російському місті Томськ, а згодом переїхав вчитись та працювати до Чехії. З тих пір він працював виключно на західні компанії, і жодним чином не заявляв своєї позиції стосовно російсько-українського конфлікту, проте для нацифікованої України достатньо і походження. Дивно, що претензії ще не висунули Дар’ї Марковій – адже ім’я та прізвище у неї теж російські.

Керівник OCB Agency Кирило Онацький розповів, що коли канадські дизайнери продавали їм ліцензію на цей шрифт, вони не знали, що в їхній компанії працюють росіяни. «Ми зараз вивчаємо це питання та запропонуємо інші варіанти шрифтів, адже даний брендбук ще офіційно не передали замовникам», – сказав Онацький.

В Чернівецькій міській раді заявили, що непричетні до використання «російського» шрифту у брендбуці. «Оскільки це ще не остаточний варіант, то його можуть доповнювати та змінювати. Відповідно агенція, яка розробляла бренд, переробить шрифт і по-новому презентує його», – виправдовуються чиновники.