«Stop ukrainizacji Polski» – в Ряшеві відбувся антиукраїнський пікет

У п’ятницю на ринковій площі в Ряшеві (пол. Rzeszów) Конфедерація Корони Польської – ККП (ультранаціоналістична політична партія Польщі – прим. ЗУНР) під очільництвом Ґжеґожа Брауна орґанізувала вуличну акцію під гаслом «Зупинити українізацію Польщі» (Stop Ukrainizacji Polski).

В пікеті взяло участь близько 20 осіб. Учасники акції тримали великий банер, також роздавали летунці, листівки.

Через гучномовець лунали записи з висловлюваннями посланця Сейму депутата Ґжеґожа Брауна з його виступів щодо проблеми масової міґрації українців до Польщі, переважно з метою працевлаштування, яка до всього стимулюється польським урядом, а також політики уряду щодо численних біженців з України.

«Корона» наголошувала, що йдеться не про прихисток для втікачів з України від війни, а що Польща має справу з акцією масового переселення та зі «змінами структури населення і демографічною революцією».

Пікетувальники з ККП зокрема наголошували, що польська армія зараз значно ослаблена, бо надала зі своїх складів Україні великої кількості військової техніки та що «десятки тисяч тонн палива безкоштовно передаються в Україну – і за це пальне платять поляки, коли самі заправляються за сильно завищеними цінами».

Також цитується гучна заява речника польського МЗС Лукаша Ясіни: «Ми тут є слугами українського народу, його прохань».

– Конфедерація Корони Польської каже: Зупиніть українізацію Польщі, – сказав депутат Браун.

Своєю чергою орґанізатори наголосили, що акція має не антиукраїнський характер, а спрямована на привернення уваги до того, що дії влади призводять до дискримінації поляків відносно прибульців з України, пише польське консервативне видання Kresy.pl.

– Польський уряд надає перевагу іноземцям і нехтує польськими громадянами, – сказав для видання Eska Яцек Цьвєнка, голова відділку ККП Ряшівського воєводства та помічник депутата Ґжеґожа Брауна.

Він додав, що не має проблем з українцями, які працюють у Польщі, але зазначає, що «вони мають більші привілеї, ніж поляки».

– У результаті можуть виникнути соціальні розбіжності та небезпечні ситуації, пов'язані з національністю, — сказав Цьвєнка. – Ми хочемо їм допомогти, але не коштом мешканців Підкарпатського воєводства.

У документі «Зупинити українізацію Польщі», опублікованому Конфедерацією Корони Польської, наголошується, що з цієї осені [точніше: від листопада місяця – прим. ЗУНР] щодня тисячі прибулих з України зможуть подавати документи на право постійного проживання, що відкриває їм дуже швидкий шлях до масового отримання громадянства Польщі, на відміну від нинішнього статусу тимчасового захисту.

[Точніше: спочатку переселенці з України зможуть претендувати на так звану «карту тимчасового перебування». Але з плином 1‑3 років, залежно від умов і статусу подавача заяви, працевлаштування, тощо – далі можна отримати вже «карту сталеґо побиту», тобто по суті: вид на жительство – прим. ЗУНР].

У ККП наголошують, що «ми маємо лише кілька місяців, щоб зупинити цей процес деполонізації Польщі». 

Згаданий документ «Корони» вбачає для Польщі небезпеку в тому, що нинішня навала біженці може розмити самі підвалини такої тями, як «національна меншина».

– Зараз українці визнані в Польщі національною меншиною через їх історичну присутність, яка стосується лише 51 тис. осіб,  – йдеться в маніфесті «Зупинити українізацію Польщі». – Існує обґрунтований ризик того, що права меншин, які випливають з їхнього історичного статусу (окрема освіта, подвійні назви вулиць тощо), будуть використані у зв’язку з претензіями прибульців, що суперечить нашим національним інтересам і духу нашого закону про меншини та европейської практики в цьому питанню.

Цікаво, що випадкові перехожі по‑різному ставилися до пікетників. Хтось брав листівки від ККП і схвально кивав головою на їхні гасла. А хтось їх назвав «русскими тролями».

Орґанізатори пікету в Ряшеві стверджують, що допіру це початок – подібні акції відбудуться і в інших містах: Ясьло, Бохні, і в Тарнові.

Видається, що місцем для першого пікету недаремно обрано саме Ряшів: 22 травня президент Зеленський нагородив це місто новозаложеною почесною відзнакою – званням «Місто‑рятівник».

На поточну мить таку відзнаку має ще тільки Перемишль: її він отримав дещо пізніше – 11 липня. Очевидно, що дістануться пікетники від  «Корони» і до цього міста також.

Тож польське видання Eska закономірно запитує: як так могло статися, що в місті з почесною українською відзнакою – відбувається відкрита антиукраїнська акція?

Відповідь проста: пікет був цілком законним чином, попередньо зголошеним орґанізаторами до поліції та зареєстрована в уряді міста Ряшів.

Офіційна мета зібрання була заявлена як «Висловити суспільне заперечення проти дискримінації громадян Польщі через переселенців і проти нерозсудливого розпорядження майном громади».

Артур Ґернанд з міської ради Ряшева пояснив, що місто не може забороняти подібні дійства.

– Не ми даємо дозволу, – повідомив він. – Якщо акція відповідає усім вимогам законодавства, наприклад, місце проведення не збігається з іншим заходом – то ми лише реєструємо такі зібрання в громадському місці.

Тут варто зазначити, що це є однією з так постійно критикованих «слабинок» демократії й позірної «свободи слова», якою завше й вільно користуються ультрасили з обох боків: як з крайньолівого фланґу, так і з боку радикальної правиці.

Але скидається на те, що пан Ґернанд таки трохи лукавить про безпомічність міського самоврядування.

Позаяк у 2019 році мер Ряшева заборонив проведення Маршу рівності. Тоді він пояснював це тим, що була ймовірність зіткнень, оскільки одночасно відбувалося кілька контрдемонстрацій. А ось пікет Конфедерації – не мав подібних передумов, тому його було дозволено.

Очевидно, знову напівправду сказав пан з міськради Ряшова. Передумовою є хоча б то, що за свідченнями самих поляків – мешканців Ряшева – зараз в середмісті чути української мови та наддніпрянського суржику більше, аніж польської.

А це значить, що якесь необережно вкинуте в натовп слово, якесь гостре гасло – може спокійно спровокувати масову дію в дусі «бий приїжджих» абощо!

І тоді не знати, чи залишилось би місто з відзнакою «рятівник» – чи воно набуло б вже нової відзнаки: «різник»...

До слова, відгуки у мережі на цю новину самих поляків – так само не однозначні. Ось, наприклад, що пише читачка:

– Поляки мало зорієнтовані: пробудяться занадто пізно. Я вже відчуваю труднощі життя в Польщі з цими мільйонами біженців. Охорона здоров’я в Польщі була на дуже низькому рівні, коли йдеться про доступ до (вузьких) спеціалістів, обстеження чи лікування. А зараз звалилося на нас мільйони біженців, а також (українських) вояків, яких привезли з війни до лікарень по всій Польщі. А де українські шпиталі?

З України виїхало понад 12 мільйонів українців. Швейцарія відмовилася приймати (ранених) солдатів у свої лікарні. А ми вже взяли тягар війни на свої плечі та несемо наслідки не нашої війни. А зараз воно (тобто «понаїхале») йде до органів місцевого самоврядування, бо для них потрібно будувати будинки й квартири. Нехай працюють і сплачують кредити як поляки. У них війна, (а вони) користають з ласки поляків і собі вагітніють, бо це їм (в Польщі) окупиться.

Або інший відгук:

– Моравєцкі (прем'єрміністр Польщі) бере величезні кредити в европейських банках на біженців. Постійно на них збирають кошти. Нехай їдуть до себе. Війна відбувається на менше ніж 20 відсотках території. Най дадуть полякам нормально жити.

Визнаймо, що попри гостру емоційність дописів – вони не позбавлені і цілком здорових сенсів та навіть фактів!

Те, що польський уряд за пів року набрав боргів, що безпритульний пес бліх – це вже навіть не особливо приховується.

Брак лікарів та вчителів в Польщі – офіційно оголошувався польськими урядниками. А тому їх з-поміж біженців беруть до праці за надзвичайно спрощеними процедурами, про які не годен було мріяти ще рік‑два перед 24 лютого 2022 року! Це ж саме, до речі, стосується і вчителів.

Про задобрювання польською владою переселенців безплатним житлом – ЗУНР так само писав неодноразово. Як і про те, що вже дороздавалися до того, що мешканці міста Лодзь виступили проти зведення будинків для біженців з України.

Що і не дивно: нехай ніхто не має особливих фантазій: далеко не кожна польська сім'я було до війни забезпечена власним житлом. А тепер зі скаженим стрибком цін на нерухомість – ця мрія багато в кого стала просто недосяжною!

Багато хто з мешканців Польщі вже зло дотепує, мовляв, будемо жити як італійці: три‑чотири покоління одне в одного на головах! І це не через якісь міцні «сімейні традиції», а просто: через неможливість молодшим поколінням за притомний строк назбирати коштів на своє нехай і невеличке, але власне житло!

Якщо всі ці дрібки почати збирати до купи, то вийде явна картина.

Пересічні поляки, на гаманці яких зараз припадає основний тягар як на своє виживання, так і на утримання величезної маси переселенців з України – називають речі своїми іменами.

Натомість польська влада, якій раптом засліпила очі якщо не великодержавність Речи Посполитої – то мрії чи то про якийсь «троїстий союз», чи то про Міжмор'я – в якому, звісно, головуватиме Польща – вганяє країну в більшу економічну прірву, а своє ж власне населення – відкидає в бідність початку 1990‑х років.

Такі розбіжності між понад хмарними мріями влади і побутового відчуття пересічних поляків – і до баби Ванґи не ходи – неминуче призведуть до суспільного вибуху.

Історія подібних конфліктів вчить: першим об'єктом до ненависті в таких випадках стають чужинці – в нашому випадку це біженці з України.

Цікаво буде тоді поспостерігати за діями «зеленої влади»: буде їй і «місто‑рятівник», Закон про «особливі права поляків» – все буде! На раз.

Можна спрогнозувати, що найближчою критичною датою такого антиукраїнського вибуху буде січень 2023 року.

В цьому місяці вже завершаться всі Зимово‑Різдвяні свята, традиційні знижки до «чорної п'ятниці», до Різдва і до Сільвестра, а головне – наповну почнуть приходити комунальні платіжки за централізоване опалення чи нові космічні ціни на різного роду паливо, яке через сувору зиму почне вичерпуватися швидше, ніж зазвичай: «закон западла» людині не під силу скасувати...

Припустімо, що ще спрацює після вакаційна інерційність. Тоді пік проти‑українських протестів зсунеться десь на лютий 2023‑го.

Акурат якраз до першої роковини «великої війни» – на 24 лютого.

А тим часом набирає шаленої популярністи мітка #StopUkrainizacjiPolski, що виринула наприкінці серпня в польськомовному Твіттері...

В лютому 2023‑го будете доказувати, що це все – «руки кремля» замутили, ага.