Західна Україна за минулий тиждень: Старт кампанії Порошенка у Львові та розбірки між двома «Азовами» в Івано-Франківську
Конфлікт між двома версіями «Азову», який днями спалахнув в Івано-Франківську, нагадує війну між «мельниківським» та «бандерівським» крилами Організації українських націоналістів у 1940-і роки.
Порошенко розпочав передвиборчу кампанію зі Львова
57,6% громадян України вважають, що коли переговори з РФ закінчаться тимчасовим припиненням бойових дій і закінченням воєнного стану, то в країні потрібно проводити вибори. Про це свідчать опубліковані 25 червня результати спільного дослідження трьох соціологічних установ – Інституту стратегічних досліджень і прогнозів Янус, Центру соціальних і маркетингових досліджень SOCIS і щомісячного видання Барометр громадських настроїв.
Тому не дивно, що політики, насамперед опозиційні, фактично розпочали передвиборчу кампанію, не чекаючи закінчення воєнного стану. Зокрема, екс-президент Петро Порошенко зробив це у Львівській області – єдиній в Україні, де він переміг у другому турі президентських виборів 21 квітня 2019 року.
Формальним приводом для приїзду екс-президента на Львівщину 24 червня була позачергова сесія Львівської обласної ради. Депутати облради від партії Порошенка «Європейська солідарність» (ЄС) до останнього намагалися зібрати достатню кількість підписів за те, щоб на сесії було розглянуте звернення до Верховної Ради та Кабінету міністрів щодо санкцій, які на свого попередника наклав Володимир Зеленський. Але навіть коли це не вдалося, Петро Порошенко вирішив все одно виступити на сесії.
Зі свого боку, начальник Львівської обласної військової адміністрації (ОВА) Максим Козицький та його колишній заступник, а нині в. о. голови Львівської обласної ради Юрій Холод намагалися зробити все, щоб перебування Петра Порошенка у Львові було некомфортним. В результаті все обійшлося своєрідним компромісом: коли депутати вже зібралися в залі засідань, Холод надав Порошенкові слово для виступу. Але офіційне відкриття сесії відбулося лише після того, як екс-президент закінчив говорити і покинув залу, тобто виступ був неформальним.
В основному промова Порошенка була присвячена рекламі ініціатив його партії у Верховній Раді, проте знайшлося у ній місце і збереженню демократії, свобод та місцевого самоврядування (з усім цим Порошенко досить ефективно боровся на посаді президента, але точку зору, як відомо визначає місце сидіння).
«З 2014 року наша команда забезпечує оновлення місцевого самоврядування. Але сьогодні ми, на жаль, бачимо згортання цих реформ так само, як і згортання свобод та демократії. Ми не маємо нічого проти цензури воєнного стану, але категорично не сприймаємо згортання базових демократичних цінностей. Ми точно впевнені, що потужний голос системи місцевого самоврядування мають почути», – заявив Порошенко.
Депутати ці слова сприйняли іронічно, адже голос Львівської обласної ради настільки «потужний», що у неї – єдиної в Західній Україні – з 2022 року забрали право затверджувати обласний бюджет, тепер це робить губернатор Козицький своїм рішенням. Хоча депутати облради не намагалися перешкоджати виступу Порошенка, однак депутат від партії «Самопоміч», заступник мера Львова з містобудування Любомир Зубач під час нього тримав плакат «Львів пам’ятає сміттєву блокаду».
Йдеться про події 2016 року, коли після пожежі на сміттєвому полігоні під Львовом його було закрито, і львівське сміття стали вивозити в інші міста Західної України. При цьому за командою Порошенка мери цих міст нерідко відмовлялися приймати сміття зі Львова навіть за умови оплати таких послуг. За словами мера Львова Андрія Садового, цинізм ситуації полягає у тому, що «сміттєва блокада» Львова «організовувалася та виконувалася з політичних мотивів і на той час вищими посадовими особами держави із зловживанням ними наданої їм влади».
Кульмінацією візиту лідера «Європейської солідарності» стала зустріч з партійними активістами та депутатами різних рівнів від ЄС, на яку звезли кілька сотень людей з усієї області. Варто відзначити, що Петро Порошенко на Львівщині стимулює конкуренцію між двома депутатами Верховної Ради – Миколою Княжицьким та Олегом Синюткою – за право бути висунутим кандидатом у мери Львова від ЄС, тож обидва політики намагалися продемонструвати свій вплив на різні партійні осередки та місцеві ради. Цікаво, що у виступі перед однопартійцями Порошенко заявив: «Потрібні перемир’я і вибори, а тоді уже нова влада домовиться про мир». Деякі місцеві сайти та телеграм-канали назвали це твердження «російським наративом».
Проте і без цього антирейтинг екс-президента нині б’є рекорди. Так, згідно з результатами згаданого на початку опитування, Петру Порошенку скоріше не довіряють або повністю не довіряють 79,6% українців, а повністю довіряють лідеру «Європейської солідарності» лише 5,5% респондентів. Зрозуміло, що у Львівській області ситуація для Порошенка трохи краща, саме тому він і намагається використати її як своєрідний електоральний трамплін.
«Азов» повторює долю Організації українських націоналістів – як фарс
В Івано-Франківську посилюється скандал навколо побиття майора 12-ї бригади Нацгвардії «Азов» Андрія Кориневича. Вся справа у тому, що побили його військовослужбовці 3-ї окремої штурмової бригади (ОШБр) ЗСУ, сформованої… ветеранами бригади «Азов» після початку повномасштабної війни з Росією у лютому 2022 року. Обидві бригади свого часу створював лідер неонацистської організації «Патріот України» Андрій Білецький, який нині командує 3-м армійський корпусом, до складу якого входить 3-я ОШБр.
Як повідомив Кореневич у відеозверненні, опублікованому в соціальній мережі Фейсбук 23 червня, кілька днів тому коли він разом з дружиною повертався додому, на нього напали двоє чоловіків у масках. Вони були озброєні телескопічними кийками та сльозогінним газом. Кориневич зазначив, що спочатку подумав, що це грабіжники, однак вони нічого в нього не вкрали. Згодом, як повідомив військовий, поліція встановила особи нападників. Ними, за словами Кориневича, виявились військовослужбовці 3-ї ОШБр, «тісно пов’язані з командиром 3-го армійського корпусу Андрієм Білецьким».
Одного з нападників звати Семен Клок. Він притягався до відповідальності за крадіжку, а також був фігурантом у справі про хуліганство та завдання тілесних ушкоджень. Правоохоронці двічі фіксували, як він їздив у нетверезому стані без прав. Окрім цього, за словами Кориневича, у 2024 році Клок ледь не застрелив з табельної зброї офіцера Нацгвардії України.
Другого нападника звати Василь Бондаренко. Кориневич зазначив, що служив разом з ним в «Азові». Бондаренко був судимий за збройний напад на інкасаторів, а також перебував у міжнародному розшуку за підозрою в умисному вбивстві. Потрапити до 3-ї ОШБр Бондаренку допоміг Андрій Білецький, який з початку повномасштабного вторгнення взяв того на поруки.
Кориневич зазначив, що не розуміє, чому напали саме на нього, однак стверджує, що це сталось «за згодою або навіть прямою вказівкою» Білецького. За словами майора «Азову», командир 3-го армійського корпусу переховує нападників у себе. Кориневич закликав надати йому інформацію про їхнє місцеперебування та наголосив, що нападники мають бути притягнуті до відповідальності.
Наприкінці відео Кориневич звернувся до бійців 3-ї ОШБр, яких назвав «одними з найпрофесійніших і найхоробріших воїнів у силах оборони України», котрі це «неодноразово доводили на найважчих напрямках фронту».
На інцидент відреагували і в самій бригаді «Азов». «Напади на українських військовослужбовців, якими б мотивами не керувались зловмисники, є неприпустимими та мають отримати рішучу та однозначну реакцію від правоохоронних органів та українського суспільства», – йдеться в заяві бригади.
Лише 25 червня з’явилася офіційна інформація від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону. Там повідомили, що двох нападників на Кориневича затримано, їм оголосили про підозри в хуліганстві. «Прокурори подали до суду клопотання про обрання для них запобіжних заходів. Разом із тим встановлюється можлива причетність інших осіб до злочину, а також мета його вчинення», – ідеться в повідомленні. При цьому жодної реакції від командування 3-го армійського корпусу чи 3-ї ОШБр досі немає.
Як відзначають місцеві коментатори, конфлікт між двома «Азовами» нагадує війну між «мельниківським» та «бандерівським» крилами Організації українських націоналістів (ОУН). Паралелей справді дуже багато.
«Мельниківці» були людьми, які пройшли Першу світову, польсько-українську та петлюрівсько-більшовицькі війни, вони створили ОУН та вважали себе старшими – якими вони й були за віком. «Бандерівці» прийшли в ОУН в 1930 роки на все готове, і не гребували використовувати організацію для власного збагачення. Наприклад, так званий «рекламний бізнес» Романа Шухевича насправді тримався на рекеті, бойовики ОУН просто змушували український бізнес в Галичині платити за абсолютно непотрібну йому рекламу.
Подібна ситуація і з двома «Азовами». Якщо для Андрія Білецького, котрий теж завжди дбає про свою кишеню, ідеологія ще має якесь значення, то для командування бригади «Азов» і створеного на її базі 1-го корпусу Нацгвардії «Азов» вона просто зайва. «Молоді азовці» експлуатують свій образ «захисників Маріуполя, які героїчно пережили полон».
Так, корпусом «Азов» командує Денис Прокопенко («Редіс»), який до квітня 2025 року був командиром 12-ї бригади «Азов», заступником командира цієї бригади залишається Святослав Паламар («Калина»). Їхній колега по підвалах «Азовсталі» Сергій Волинський («Волина») нині очолює благодійний фонд «Сталеві», що, як писав ЗУНР, забезпечує «силовий дах» для різноманітних бізнес-проектів, в тому числі незаконного будівництва та захоплення землі.
Зрозуміло, що для цих людей набагато ближчим є Андрій Кориневич, котрий після здачі в полон в Маріуполі у травні 2022 року вже через чотири місяці опинився на волі і повернувся в бригаду «Азов», у складі якої брав участь у бойових діях до травня 2024 року. З того часу Кориневич займається в Івано-Франківську рекрутингом та «дахуванням бізнесу», судячи з нападу на нього «старих азовців» – досить успішно.
Конфлікт між двома «Азовами» лише підтверджує давню істину: кожна трагедія повторюється як фарс (особливо в Україні). Розкол ОУН у 1940 році призвів до справжньої війни між двома крилами організації, в ході якої в Західній Україні загинули тисячі людей. Розкол «азовського руху» наразі обмежився досить символічним нападом. Проте все ще просто може бути попереду, адже за кожним з угрупувань стоїть військовий корпус, тобто десятки тисяч озброєних людей.